Бабченко став маркером знецінення вчинків та чеснот

Прізвищем російського «воскреслого» журналіста будуть виявляти найзрадливішу зраду та найпереможнішу перемогу.

Ми вже з десяток років живемо у віртуальному світі. Де одні політтехнологи змагаються з іншими за уми та серця населення. Раніше все було просто: в політику роками приходили практично лише «свої», технологів, які вигадували картинку для телевізора під вибори можна було на пальцях порахувати. Раз у чотири-п'ять років людям доносили, що у цьому світі є лише добро і зло, біле і чорне, щастя і біда. Виборець визначався, яка картинка добра для нього ближча, і віддавав своє серце якомусь політику чи партії. Вибір був простий і зрозумілий для кожного: або ти з нами, або проти нас; ти свій або чужий. Дуже чітко можна було провести лінію розмежування.<

У міжвибір’я люди не переймались політичними справами та жили спокійно: ходили на роботу, виховували дітей, їздили відпочивати, садили та збирали картоплю…

Тепер все стало важче, ми живемо у час напівтонів. Крім старої гвардії, мажорів та ставлеників олігархів, молодняк дозріває і преться в політику, електорат стає вимогливішим, потоки інформації швидші, об’ємніші. Кумиром за один день може стати будь-хто, і будь-кого за день може «розтоптати» натовп. На своїх і чужих світ уже не ділиться. В соціальних мережах хаос. Свої топлять своїх, чужі - чужих… і наших. Періоду спокою вже нема. Будь-який інформаційний привід стає майданчиком для піару, підвищеної активності ботів, брудних технологій та матюків у соціальних мережах. Градус емоційної напруги такий, що складається враження: політтехнологів в країні більше, ніж пекарів, банкірів, вчителів і лікарів разом взятих, а вибори відбуваються щодня. Нема правил, нема порядності - лише бажання влади за будь-яку ціну. Знецінилися чесноти, вчинки, символи.

А тут ще ця спецоперація!!! Тепер Бабченка і проклянуть, і висміють, і зроблять українцем та депутатом, а потім (можливо) - депортують.

Всі ведуть свою гру, у кожного своя вендета, без огляду на долю країни, на добробут людей, на майбутнє, на те, що в Україні війна.

А в Україні - війна…

Тетяна ФІНКЕВИЧ