Багато хто не доживе до "світлого майбутнього": про якість медицини в окупованому Лисичанську, Сєвєродонецьку та Рубіжному

З того часу, як у прифронтові міста Лисичанськ, Сєвєродонецьк та Рубіжне на Луганщині прийшов "руський мир", люди, що залишилися в окупації, забули що таке якісна медична допомога, професійні консультації лікарів різних спеціалізацій, вільне відвідування лікарень та швидка допомога, яка приїжджає на виклик. Жителів "трикутника", які звикли до благ цивілізації, тепер не залишає постійний страх захворіти, вони змушені виживати в "руському мирі". На жаль, до "світлого майбутнього", яке їм обіцяють російські окупанти, доживуть не всі.

Про реальну ситуацію в окупованих Лисичанську, Сєвєродонецьку та Рубіжному, про якість медицини, про стан лікарень, про проблеми з якими стикаються хворі люди, розповість Час Пік.

Поки росіяни не вирішили "звільнити" міста т.зв. "трикутника" на Луганщині, у Лисичанську, Сєвєродонецьку та Рубіжному працювали безкоштовні лікарні та поліклініки, медичні центри, лабораторії, десятки аптек, сотні лікарів. Люди могли обирати і лікарню, і спеціаліста, у т.ч. могли записатися на прийом до сусіднього міста. Сьогодні у мешканців сусідніх міст спільна біда – відсутність лікарень, аптек, ліків, катастрофічний брак кваліфікованих лікарів, неможливість пройти повноцінне медичне обстеження, марні "швидкі" та довга дорога до Старобільська чи Луганська для отримання хоч якогось лікування.

Сєвєродонецьк

Сєвєродонецьк було окуповано 25 червня 2022 року, проте ще до заходу російської армії та формувань "ЛНР" до міста, він був безжально зруйнований обстрілами. Було знищено критичну інфраструктуру, міські комунікації, пам'ятки – було зруйновано чи пошкоджено понад 90 відсотків будівель, у тому числі лікарні та аптеки.

До вторгнення російської орди у Сєвєродонецьку функціонувало понад десять медустанов із кваліфікованими лікарями та медперсоналом. Майже на кожному кроці висіли вивіски аптек, у яких був широкий асортимент ліків, медикаментів, професійних та домашніх медичних приладів. Тут жінки могли підібрати собі лікувальну косметику, а матусі - товари для малюків. Тепер у місті працює лише кілька аптек, відкриття кожної окупанти перетворюють на "справжнє свято". Однак, судячи з того, що пенсіонери збираються у величезні черги за безкоштовними пігулками, в аптеках ціни для них є непідйомними.

Майже всі будівлі міських лікарень і поліклінік було зруйновано обстрілами, обладнання, що залишилося на момент окупації, було вкрадено і вивезено, чи то у РФ, чи то на раніше окуповану територію Луганщини. Лікарні перетворені на військові шпиталі й насамперед допомога надається російським військовим. Лікарні працюють лише на екстрені випадки, про планові операції для цивільних не йдеться. Якщо така необхідність виникає, людей направляють до Старобільська чи Луганська.

Кваліфікований медперсонал залишив Сєвєродонецьк, питання дефіциту лікарів та фахівців середнього медичного персоналу не вирішене досі. Щоб хоч якось заткнути цю "діру", до окупованого міста надсилають лікарів з РФ. У Сєвєродонецьку таких вже чимало, наприклад, хірург із Пермського краю, який тепер "очолює" міську лікарню. До міста продовжують прибувати нові росіяни, серед них і медики. Усім їм потрібно десь жити, а це означає, що окупаційна адміністрація вселятиме їх у вціліле порожнє житло. На те, у квартир є законні господарі, окупантам глибоко начхати.

Швидка допомога в місті, начебто є, але було вже кілька випадків, коли хворий помирав, так і не дочекавшись лікарів. Труднощі починаються відразу ж, як тільки виникає потреба викликати "швидку". У місті немає інтернету та стійкого мобільного зв'язку, а спроби вирішити проблему встановленням у місті кількох старих таксофонів, ні до чого не привели. Влада обіцяла, що в екстрені служби по телефону можна додзвонитися у будь-який час. По факту, якщо навіть людина знайде телефон, і він навіть виявиться справним, це зовсім не означає, що у "швидку" вдасться додзвонитися і вона примчить на вашу вимогу.

Такими є реалії окупованого Сєвєродонецька...

Лисичанськ

У сусідньому Лисичанську ті ж проблеми з медициною, що й у Сєвєродонецьку. Через дефіцит ліків, брак кваліфікованих лікарів та неможливість викликати "швидку" лисичанам доводиться шукати допомогу серед місцевих жителів з медичною освітою. Виклик швидкої допомоги став серйозною проблемою й кілька встановлених у місті телефонів не рятують, оскільки додзвонитися до екстрених служб вдається далеко не всім.

Щодо машин швидкої допомоги, перед війною Луганська область почала оновлювати автопарк "швидких". Міста регіону отримали десятки нових "Citroen" укомплектованих для медицини катастроф. Тепер містом їздять "буханки" з хрестами - подарунки від регіону-шефа Татарстану. Один такий "УАЗ" Лисичанськ отримав у 2023 році, другий – через рік. Як заявила лисичанська "адміністрація", такі машини дуже знадобляться "під час бездоріжжя, особливо при обслуговуванні викликів з віддалених районів". Мало віриться, що "швидка" помчить на виклик у якесь село, якщо навіть лисичани не можуть її дочекатися. Та й не зможуть звідти додзвонитися...

Окрім "сучасних" машин швидкої допомоги Татарстан розщедрився і нещодавно подарував Лисичанську "сучасний" флюорограф, пообіцявши зробити ремонт у кабінеті, де його встановлено. У російських новинах це подають як турботу про людей, яким тепер не доведеться далеко їздити, щоб пройти обстеження. Пропагандисти мовчать про те, що поки "руський мир" не прийшов до Лисичанська, у місті були і лікарі, і аптеки, і лікарні з сучасним обладнанням.

До речі, у Лисичанську до війни була своя "соляна печера". З ініціативи підрозділу Товариства Червоного Хреста у місті відкрили соляну кімнату, в якій повітря було у 10 разів чистіше, ніж зовні. Мікроклімат, створений у цій кімнаті, був гіпоалергенним та дозволяв ефективно очистити дихальні шляхи без використання лікарських препаратів. "Соляна кімната" була спеціально обладнана для проведення процедур галотерапії (лікування в умовах штучно відтвореного мікроклімату природних соляних печер).

Хоча Лисичанськ не сильно постраждав під час обстрілів, порівняно з сусідніми Сєвєродонецьком та Рубіжним, у місті будівлі багатьох медичних закладів постраждали або були зруйновані, зокрема, Лисичанський протитуберкульозний диспансер, поліклініка "ПІТТО", медичний центр "Богатир". Деякі з них були знищені вже під час окупації високоточними ударами української армії, бо у будинках медустанов розміщувалися російські військові.

У травні 2022 року було знищено Лисичанський протитуберкульозний диспансер. Будинок, в якому розташовувався тубдиспансер, входив до "Бельгійського архітектурного ансамблю", він був побудований у 1891 році.

У середині вересня 2022 року вибухом рознесло будинок медичного центру "Богатир". Окупанти відразу ж заявили, що по лікувальному закладу прилетіло 4 ракети РСЗВ HIMARS. Хоча у медичному центрі давно не лікували людей, а в мережі з'являлася інформація, що у будівлі окупанти розмістили "комендатуру".

На початку листопада 2022 року в результаті удару було практично зруйновано будівлю поліклініки "ПІТТО" в районі ГТВ (РТІ). Окупанти знову заявили про РСЗВ HIMARS. І цей заклад теж не використовувався для лікування цивільного населення.

Лисичанськ було окуповано 3 липня 2022 року, цього дня сюди увірвався "руський мир". Тепер місто має "аналагавнєтні" машини швидкої допомоги та "сучасний" флюорограф, а росіяни знімають кіно у Лисичанську…

Рубіжне

В окупованому Рубіжному ситуація з медициною дуже плачевна. Місто було окуповане 13 травня 2022 року, з того часу люди залишились без кваліфікованої медичної допомоги. Багато хто з лікарів та медперсоналу залишили Рубіжне ще до окупації, у місті дефіцит ліків, а своєчасне лікування отримують лише російські вояки.

Незадовго до повномасштабного вторгнення у Рубіжному провели реконструкцію міської лікарні. Внаслідок обстрілів будівля сильно постраждала. Окупанти поспішили звинуватити у руйнуванні міської інфраструктури українців, "скромно" замовчуючи про те, що поки що до Рубіжного не прийшов "руський мир", тут були лікарні та лабораторії з сучасним обладнанням, були лікарі, які лікували людей... Тепер у місті є військовий шпиталь. За словами окупантів, вони нібито "випадково" виявили "занедбану лікарню", провели відновлювальні роботи, завезли сучасне багатофункціональне обладнання, техніку, меблі та тепер лікують поранених. Всім зрозуміло, де вони взяли це обладнання...

Влітку 2023 року з'явилася інформація про те, що Рубіжанську лікарню мають намір відремонтувати і на це навіть виділили гроші. Але пізніше місцеві жителі повідомили у мережі, що "гроші розпиляли" й до відновлення лікарні справа не дійшла. Роком раніше, влітку 2022 року, т.зв. "міністр охорони здоров'я ЛНР" браво рапортувала про те, що у Рубіжанській лікарні "чудом вціліло" обладнання, у т.ч. апарат комп'ютерної томографії. Вона заявляла, що організовано роботу виїзних бригад у складі луганських фахівців, які ведуть прийом рубіжан. Минуло трохи часу і виявилося, що у місті рубіжани не можуть отримати кваліфіковану медичну допомогу, на відміну від військових.

Рубіжне два роки живе в "руському мирі", весь цей час жінки їздять народжувати до Старобільська та Луганська, дітей лікують там же. Хвору дитину доводиться везти спочатку до Сєвєродонецька, щоб отримати направлення, а потім годинами добиратися до лікарів, перечікувати перевірки на блокпостах і нудитися у величезних чергах. Про це розповідають самі місцеві жителі...

Міста "трикутника" живуть у "руському мирі" вже два роки. Жителі Лисичанська, Сєвєродонецька та Рубіжного твердо засвоїли одне: їм хворіти не можна, бо лікуватися тепер нема де, нічим та дуже дорого. Російські "визволителі" обіцяли людям "світле майбутнє", але тепер стало зрозуміло, що багато хто до нього просто не доживе…

Читайте також: Скоро Лисичанськ, Сєвєродонецьк та Рубіжне заполонять "понаїхавші": хто та чому хлине в окуповані міста

Читайте ще: Мешканці Лисичанська, Сєвєродонецька та Рубіжного отримають нові квартири? Що обіцяють жителям окупованих міст