Петро Порошенко - крах української опозиції

Петро Порошенко ніколи не буде висуванцем від Об’єднаної опозиції на виборах мера Києва.<

Тобто, формально, Порошенка може висунути ВО „Батьківщина” „з подачі” Олександра Турчинова, знову ж, формально, його кандидатуру підтримає „Фронт Змін”. Не виключений навіть і такий сценарій, що самовисуванець П.О. Порошенко буде розповідати про теплі стосунки з Об’єднаною опозицією, а лідери останньої відповідатимуть йому взаємністю.

Але Порошенко ніколи не буди кандидатом від Об’єднаної опозиції, хоча б тому, що у ту саму мить, у яку це висування може трапитися, Об’єднана опозиція назавжди завершить власне існування.

Насамперед, тому, що беззастережним лідером Об’єднаної опозиції, яка напередодні парламентських виборів 2012 року консолідувала „Батьківщину”, „Фронт Змін”, „Громадянську позицію”, „Європейську партію України”, „Народний Рух України” є Юлія Володимирівна Тимошенко.

Нагадаємо, Петро Порошенко, за словами Тимошенко, це один з лідерів „групи у строкатих купальниках”, яка залишила від рейтингу Віктора Ющенка відсотки „про які соромно казати”.

Натомість уряд Тимошенко навіть „собачу будку” не продав на чесному і відкритому конкурсі. Це вже точка зору Петра Олексійовича.

А далі були „соплі і сльози” Порошенка, судові процеси, фрази Петра Олексійовича, що „немає принципів, якими би вона (Тимошенко) не поступилася би заради влади”, і що „перебування Юлії Володимирівни на посаді прем’єра небезпечно для економіки і демократії” та таке інше.

Петро Порошенко за квотою Ющенка працював в уряді Тимошенко? Так він працював і в уряді Азарова, стосунки з керівництвом якого особисто Юлія Тимошенко можна й не коментувати. І це при тому, що Порошенко великодушно „пробачив” Тимошенко звинувачення на його адресу та періодично (без успіху) прогнозував, що Тимошенко „ось-ось” звільнять. Не зробивши, щоправда, для цього жодних політичних кроків.

Юлія Тимошенко і Петро Порошенко – це головні антагоністи сучасної української політики. Тимошенко категорично виступає проти „біло-блакитної” влади, Порошенко готовий до компромісу. Якщо Петро Порошенко виграє вибори Київського міського голови, то негайно (!) піде на співпрацю з владою, як він уже неодноразово робив. І про „симбіоз” влади і опозиції тут мова не йтиме – це буде однозначна капітуляція опозиційних сил, які замість того, що одержати мерську площадку у розпорядження потенційного кандидата від опозиції на президентських виборах, побачать перед собою слухняного чиновника. І цей чиновник докладе усіх зусиль, щоб Київ дав мінімум відсотків за опонента Віктора Януковича.

Все це чудово розуміє політичний в’язень Юлія Тимошенко, за спиною якої Турчинов і Яценюк намагаються домовитися з Петром Порошенком про його висування на посаду Київського міського голови від Об’єднаної опозиції.

Реалізувавши такий крок, керманичі ОО неминуче одержать інформацію про його категоричне неприйняття Тимошенко, і... можна сміливо говорити про розпад єдиної опозиційної фракції, частина якої піде за Тимошенко, та гарантовану поразку опозиції на президентських виборах.

З тим, що нібито опозиційним кандидатом є колишній міністр уряду Азарова не будуть згодні й нинішні союзники ОО у Верховній Раді – „УДАР” та „Свобода”, які, натомість, цілком можуть висунути власних кандидатів на посаду Київського міського голови.

А, пересварившись уже у 2013 році, спільну мову у 2015 знайти майже неможливо.

І тоді стає цілком зрозуміло, навіщо Микола Азаров делегував власного міністра у Верховну Раду.