У Кіровограді Партія регіонів розв’язала проти УДАРу повномасштабну політичну війну

А все почалося після несподіваного для партії влади проходу УДАРу до Верховної Ради. Взявши тайм-аут для того, щоб оговтатись, регіонали розпочали масовані провокації проти опозиціонерів. Ситуація в Кіровограді є яскравим прикладом цієї повномасштабної війни.

<

Через невеликий проміжок часу після закінчення виборів начебто колишні активісти партії почали звинувачувати керівництво їх місцевих осередків у невиплаті зароблених коштів. Причому провладними ЗМІ ці звинувачення подавались як остання спроба згорьованих та голодуючих людей отримати кровно зароблене. Мітинги протестувальників відбувались з періодичністю раз на місяць. Хоча серед їх учасників були помічені не тільки зовсім «ліві» особи (члени партії зазвичай знають своїх активістів в обличчя), а й ті, хто справді співпрацював з місцевим УДАРом. От тільки зароблені кошти вони давним-давно отримали, свідченням чого є їх особисті розписки. Таким чином влада намагалась створити в свідомості пересічного жителя Кіровоградщини образ такої собі нечистої на руку політичної сили, яка залюбки «кидає» своїх.

Про те, що партія влади бореться проти опозиція будь-якими брудними методами, яскраво свідчить наступна ситуація. Як відомо, на двадцять восьмій сесії Кіровоградської міської ради була створена фракція політичної партії «УДАР Віталія Кличка», до складу якої увійшли Лариса Онул, Віталій Бєлов, Людмила Катеринич, Андрій Фомуляєв, Дмитро Хох, Євген Тетерєв, Любов Виноградова і Лариса Залещик.

А вже ввечері того ж дня виконком Кіровської районної в м. Кіровограді ради підпільно ухвалив рішення про звільнення Віталія Бєлова з посади директора КП «Парк культури та відпочинку ім. 50-річчя Жовтня». А 19 вересня міськрада чомусь вирішила провести позачергову сесію, на якій за 5 хвилин до початку засідання депутатам роздали додаткове питання про позбавлення мандату члена фракції «УДАР» Любові Виноградової. Та після виступу голови фракції у провладної більшості не вистачило голосів, щоб прийняти підступне рішення. «За» проголосувало лише 38 депутатів.

Та на цьому влада не зупинилася, й запустила в дію інший варіант дискредитації УДАРу. Він передбачав розкол місцевих осередків зсередини. В результаті з незрозумілими звинуваченнями проти опозиційної сили виступили кілька її відомих активістів. В результаті проведених конференцій вони були позбавлені членства у партії. Але так просто не змирились із таким станом речей. Так, наприклад, колишній голова міської організації УДАРу Ігор Козуб, втративши владу, з рішенням конференції не погодився.

Не маючи жодних повноважень, він за підтримки вже згадуваних вище псевдоактивістів оголосив себе, любимого, єдиним легітимним головою і обласного, і міського осередків УДАРу. До речі, виступати в ролі розкольника пану Ігорю далеко не вперше. Адже в його політичній кар’єрі такі випадки вже траплялись. Так, свого часу очоливши Кіровоградську міську організації УНП, Ігор Козуб вперше продемонстрував хист до розкольництва, претендуючи на посаду голови обласної організації УНП, котру на той час обіймала одна з двох жінок-академіків України Галина Скрипник. А у 2008-му він не роздумуючи змінив україноцентричну партію на технічний передвиборчий проект Балоги – «Єдиний центр», більш вигідний у матеріальному плані.

Та сподіванням пана Козуба на те, що вище керівництво змириться з його узурпаторством, не справдилось. На перепоні честолюбних планів амбітного кіровоградця став голова Центрального виконавчого комітету партії "УДАР Віталія Кличка" Віталій Ковальчук. Під час інтерв’ю з журналістами місцевих ЗМІ він підтвердив повноваження керівників кіровоградських обласного і міського осередків УДАРу Анатолія Ревенка та Сергія Горбовського.

А вже на початку жовтня на сіті-лайтах та білбордах Кіровограда з’явились незрозумілі звинувачення на адресу «УДАРу». За дивним збігом обставин, ці повідомлення красувались саме на тих рекламних площах, на яких зазвичай висвітлюється діяльність ОДА та губернатора. Про партійну приналежність цих посадових осіб у Кіровограді добре знають усі. Тому зрозуміло, що виникнення чергової хвилі чорного піару було ініційовано та санкціоновано на найвищому рівні.

Та й це ще не все. На минулому тижні до багатьох редакцій ЗМІ Кіровограда надійшли листи з негативною інформацією щодо підприємств опозиціонера Миколи Онула. Відправником поштової кореспонденції було зазначено Наталію Рибак, колишнього бухгалтера одного з підприємств опозиціонера. От тільки остання запевнила місцеві ЗМІ, що не має жодного відношення до появи цих фальшивок. Та й на підприємстві не працює більш ніж півтора року. З цього приводу голова фракції «УДАРу» в Кіровоградській міськраді Лариса Онул заявила, що ці листи – черговий фарс влади, привід для дискредитації однієї з найсильніших опозиційних сил. Регіонали відчувають реальну загрозу з боку «УДАРу» для свого режиму. Тому намагаються різними провокаціями та брудними методами нейтралізувати своїх опонентів.

До речі, провокації проти УДАРу в Україні – дуже поширене явище. Не задумуючись про різноманітність, влада використовує одні й ті самі дискредитаційні дії й у інших регіонах держави. Так, мітинги начебто УДАРівських активістів, яким не заплатили зароблених грошей, періодично відбуваються у різних областях країни. Так само там розповсюджуються анонімні листівки з брудними звинуваченнями лідерів УДАРУ у всіх можливих й неможливих гріхах. І, зрозуміло, без жодної реакції з боку правоохоронних органів. Аякже – одним миром мазані.

Чим же викликані такі дії регіональної влади? Відповідь дуже проста. На даний час політична партія «УДАР» Віталія Кличка» чи не єдина опозиційна сила України, здатна на рівних конкурувати з регіоналами. В той же час, за даними справді незалежних від влади соцопитувань, лідер УДАРу переконливо переможе в другому турі президентських виборів нині діючого гаранта.

Саме тому найважливішим завданням для партії регіонів на найближчий час є дискредитація своїх чи не єдиних конкурентів з опозиції – політичної партії «УДАР» Віталія Кличка». Тому кожної години варто чекати чергової хвилі брудних провокацій проти цієї політичної сили. От тільки навряд чи вони будуть успішними. Та й українці вже давно відучилися вірити в те, що їм говорять з екранів телевізорів чи шпальт газет представники давно вже дискредитованої власними дилетантськими діями партії регіонів.

Джерело: Дмитро Запорожець, ]]>akulamedia.com]]>