Переселенці масово повертаються додому? Перспективи ВПО з Лисичанська, Сіверськодонецька, Рубіжного

Ситуація в окупованих Лисичанську, Сіверськодонецьку, Рубіжному явно не сприяє поверненню “натовпів людей” додому. Тим більше, що такий шлях небезпечний, а реальний хіба що для одиниць. Водночас про повернення ВПО заявляють не лише місцева “влада”, а й деякі українські чиновники.

Кому ж вірити та яка насправді ситуація в містах "трикутника" — розповість Час Пік.

Десятки тисяч переселенців повертаються до окупації?

Декілька місяців тому були ]]>озвучені дані]]> про те, що близько 150 тисяч ВПО повернулися в окупацію. Озвучив ці дані народний депутат від "Слуги народу" Максим Ткаченко. Щоправда, через деякий час він спростував власні слова та визнав, що жодної статистики щодо повернення переселенців до окупованих населених пунктів немає.

"Таких даних немає. Це було моє необґрунтоване та емоційне припущення", - заявив Ткаченко.

Він зазначив, що мають місце лише окремі випадки повернення чи поїздок на окуповані території. Разом з тим, статистика про повернення ВПО в окупацію все ж таки існує. За даними Мінсоцполітики, на кінець минулого року в Україні було зареєстровано 4,9 мільйонів переселенців. За минулий 2024 рік на попереднє місце повернулося загалом 29 тисяч людей. Із 29 тисяч людей лише близько 1 тисячі людей повернулося саме в окупацію. І йдеться не лише про Луганську область, а й про частини інших окупованих регіонів. Ця статистика свідчить про те, що з різних причин люди масово не повертаються додому.

Скільки людей проживає у “трикутнику”?

Точної статистики про те, скільки людей зараз проживає в окупованих Лисичанську, Сіверськодонецьку та Рубіжному, не існує. За словами керівника Сіверськодонецької РВА Романа Власенка, станом на початок травня 2025 року в місті залишалося близько 40% від довоєнного населення, або 50 тисяч осіб. Але це переважно не місцеве населення, а “гастроелери” з РФ або навіть Середньої Азії.

Достовірної інформації щодо Лисичанська та Рубіжного ще менше. У Лисичанську на момент окупації (літо 2022 року) залишалося не більше 10-12 тисяч осіб, за ]]>даними Мінреінтеграції]]>. Як справи зараз — точних цифр немає. Але ситуація, за твердженнями очевидців, не відрізняється від ситуації у сусідніх містах: єдиний чинник приросту населення – не місцеві.

Чому люди не повертаються?

Причин для того, щоб не повертатися додому, у ВПО різні: як суб'єктивні, так і об'єктивні. Зокрема, перешкодою стає фільтрація, яку запровадили росіяни. Громадяни України можуть потрапити на територію РФ лише через аеропорт Шереметьєво та, природно, через жорсткі перевірки та допити. Проходять перевірки лише одиниці. Наприклад, із групи 80 осіб можуть пропустити лише двох. Тим же, хто не опинився серед кількох щасливчиків, росіяни забороняють в'їзд від 20 до 50 років.

Та й повертатися для багатьох або нікуди, бо будинки були зруйновані, або немає умов для життя. Адже в містах трикутника досі немає стабільного електропостачання, опалення, переважно немає води в квартирах, немає роботи та інфраструктури. Повертатися – заради чого? Це питання теж важливе.

Що маємо насправді?

Демографічна ситуація в окупованих містах "трикутника" дуже складна. За словами очевидців, більшість населення — пенсіонери, у населених пунктах великий наплив не місцевих (головним чином — не слов'ян), дефіцит кадрів спостерігається у всіх сферах. Вулиці міст порожні — зростають лише популяції бездомних собак.

Кадри, які періодично з'являються у мережі, доводять одне: люди не повертаються. Примітно, що навіть самі росіяни визнають: населені пункти "трикутника" виглядають вимерлими. І це почасти підтверджує статистику Мінсоцполітики. Повірити в те, що за минулий рік лише близько тисячі людей повернулося в окупацію цілком реально (йдеться про всі окуповані території України). Але про десятки тисяч мови не може йтися.

Реальність така, що міста вимирають. Частина переселенців залишається в Україні, частина їде в інші країни. А рідні міста занедбані. Та й виживати у них погодиться далеко не кожен. Тим паче молодь. Захопити територію — це не означає створити умови для життя. І демографічна картина – яскравий маркер справжнього ставлення росіян до окупованих територій. На повернення місцевого населення додому ніхто не чекає.

Читайте також: Переселенці з Лисичанська, Сіверськодонецька, Рубіжного зможуть отримати гроші за житло, залишене в окупації? Закон, який все змінить