Сіверськодонецьк під окупацією: містяни називають життя "тортурами"

У тимчасово окупованому Сіверськодонецьку Луганської області гуманітарна ситуація продовжує стрімко погіршуватися. Місцеві жителі дедалі частіше порівнюють умови життя у місті з тортурами. Основною проблемою, яка не просто ускладнює повсякденне життя, а й забирає життя людей, залишається повна відсутність мобільного зв’язку. Через це мешканці не можуть викликати швидку допомогу у критичних ситуаціях. Як наслідок – збільшується кількість смертей, яких можна було б уникнути.

Про це повідомляють у мережі, передає Час Пік.

За словами містян, кількість випадків, коли люди помирали просто через те, що не змогли вчасно звернутися до лікарів, вже перевищила кількість загиблих внаслідок обстрілів. У соціальних мережах та місцевих пабліках поширюються свідчення про те, як люди з інсультами, інфарктами чи травмами залишаються наодинці зі своєю бідою, бо медики просто не мають змоги дізнатися про такі випадки.

"Відсутність зв’язку – це геноцид", — пише одна з мешканок у місцевому чаті. Люди вважають, що це не випадкова проблема, а цілеспрямована політика окупаційної влади, яка ігнорує базові потреби цивільного населення.

У місті вже давно не функціонують українські мобільні оператори, а російський зв’язок працює нестабільно і тільки в обмежених місцях, куди потрібно добиратися пішки. Навіть стаціонарні телефони, які залишилися на підприємствах або в лікарнях, не завжди доступні для пересічних громадян.

Окупаційна адміністрація вдає, що працює над "налагодженням комунікацій", але конкретних дій або хоча б чіткої інформації щодо термінів відновлення зв’язку немає. Люди не розуміють, чи це небажання, чи неспроможність — у будь-якому випадку вони відчувають себе покинутими й приреченими.

Місцеві мешканці говорять про "систематичне знищення людей", адже умови життя постійно погіршуються. У коментарях лунають обурення: "Це вже не виживання, це справжні тортури!" – пишуть жителі міста.

Вони розповідають, що багато літніх людей залишилися самі, без допомоги та підтримки, і часто помирають у себе вдома – непомітно, у повній ізоляції.

Сіверськодонецьк, колись важливий промисловий центр Луганщини, перетворився на простір болю та страждань. Без зв’язку, без медичної допомоги, без надії – таким є сьогоднішнє життя у місті, де тиша в ефірі часто означає смерть. 

Читайте також:

У Сіверськодонецьку фасади утеплюють "гастробайтери", але співпраця з ними викликає роздратування у місцевих жителів