Як виглядає невизнана "свобода": Південна Осетія

У 2008 році в результаті п'ятиденної війни між колишньою автономною республікою Південна Осетія за участю Росії з одного боку і Грузією з іншого було оголошено про створення незалежної держави Республіка Південна Осетія. Але, так як питання про його міжнародно-правовий статус залишилося спірним, то про визнання незалежності республіки заявили тільки чотири держави-члени ООН (Росія, Венесуела, Нікарагуа і Науру), а також ряд подібних їй невизнаних республік. Так що ж відбувається там, 8 років потому? Які цілі переслідує влада молодої держави сьогодні і чим живуть її громадяни?

Без минулого не буває майбутнього: як це було

Сучасна Південна Осетія (офіційна форма — Республіка Південна Осетія, на практиці використовується також абревіатура РЮО) оголосила про свою незалежність після військового конфлікту з Грузією в 2008 році. І хоча Тбілісі вважає її своєю законною територією, Південна Осетія фактично є окремою частково визнаною державою.

Взагалі, автономною областю Осетія стала ще в ті часи, коли в Грузії встановилася радянська влада і залишалася такою в період з 1922 по 1990 роки XX століття з центром в місті Цхінвалі, статус якого довго був під питанням. І хоча місто було в основному грузинське, зрештою його теж підпорядкували Південній Осетії і з часом воно стає цілком осетинським серед грузинських сіл.

Потім, в період розпаду СРСР, Південно-осетинська автономна область у складі Грузинської РСР змінила свій статус до Автономної Республіки (1989 р.), а 20 вересня 1990 року оголосила про незалежність та створення республіки Південна Осетія.

Невдалу спробу «утихомирення» Осетії зробив Звіад Гамсахурдія, один з лідерів грузинського національного руху, а згодом перший президент Грузії. Так, 10 грудня 1990 року Грузія заявила про «скасування» Автономної Республіки Південна Осетія. В результаті сутичок, в ході яких загинуло близько 9 осіб, Грузія ввела в регіоні надзвичайний стан і зробила спробу взяти під свій контроль ситуацію, ввівши в Цхінвалі 6 січня 1991 Національну гвардію і міліцію, але вони були витіснені осетинами. Протягом всього 1991 року в регіоні відбувалися міжетнічні збройні зіткнення.

У 1992 році при президенті Грузії Едуарді Шеварднадзе були підписані сочинські Угоди про статус Осетії і в регіон були введені російські миротворчі сили. В результаті цього на місці Осетинської АР був формально створені Джавський район, Ахалгорійський район, частини Горійського і Карельського районів. Осетинське керівництво не визнало цей поділ і розділило країну на Джавський, Цхінвальський, Знаурський та Ленінгорський райони.

Таким чином, після 1992 року Південна Осетія була фактично незалежною державою – зі своєю конституцією (прийнята в 1993 році) та держсимволікою. Але влада Грузії продовжувала розглядати її як адміністративну одиницю – Цхінвальський регіон, проте активних дій щодо встановлення контролю над Південною Осетією не робили.

Але після подій 1991-1992 років на території Південної Осетії активну політичну роль стала грати Росія. Так, осетинам, які проживають на території Цхінвальського регіону Грузії (у тому числі членам уряду невизнаної республіки) видавалися російські загальногромадянські закордонні паспорти.

Також за твердженнями грузинської сторони, РФ здійснювала поставки озброєння в Південну Осетію.

Журнал «Власть» від 25 серпня 2008 року наводив відомості з південноосетинських і північноосетинських офіційних джерел про те, що бюджет Північної Осетії щорічно отримував з російської федеральної скарбниці 2,5 млрд рублів на «міжнародну діяльність», які відразу ж перераховувалися в розпорядження уряду ЮО. Ніякої прозорої звітності про витрачання перерахованих коштів не представлялося.

Грузія неодноразово висловлювала свої побоювання у зв'язку з подібними діями Росії. Росія, у свою чергу, спростовувала звинувачення грузинської сторони.

У 2003 році в Грузії відбулася Революція троянд, в результаті якої до влади прийшов Михайло Саакашвілі. Відтоді (до 2008 року) ситуація в зоні конфлікту постійно загострювалася – заявами і діями як грузинської, так і південноосетинської сторони.

У 2006 році непомітно пройшла «гебізація» осетинського керівництва, в результаті якого при владі в регіоні опинилися російські генерали (згодом виявилося, що перед початком конфлікту основна частина уряду невизнаної республіки Південна Осетія складалася з колишніх російських чиновників, включаючи співробітників спецслужб). Під контролем Осетії опинився Джавський район, Цхінвалі, і ще кілька селищ, а під контролем Грузії – Ахалгорійський район і села навколо Цхінвалі. На решті ж території, яка складалася з хаотично розкиданих грузинських і осетинських сіл, тривали уповільнені збройні конфлікти.

А 12 листопада 2006 року в Південній Осетії були одночасно проведені двоє виборів та референдум про незалежність. Одні вибори були проведені на території, контрольованій південноосетинською владою (на них переміг Едуард Кокойти і більшість висловилася за незалежність Південної Осетії). Інші вибори були проведені на території, контрольованій владою Грузії, і серед біженців з Осетії, що знаходяться на території Грузії (на них переміг Дмитро Санакоєв). Обидві сторони визнали проведені ними вибори демократичними й такими, що відображають волю народу, а проведені іншою стороною – фальсифікованими.

На початку 2008 року відбулося наростання напруженості в зоні конфлікту, а також у відносинах між Росією і Грузією, а влітку почалися регулярні перестрілки та вогневі нальоти різного ступеня інтенсивності. Відкрите протистояння, в якому брали участь Росія, Абхазія і Південна Осетія з одного боку, і Грузія – з іншого, відбулося 8 серпня 2008 року. Цей військовий конфлікт в Південній Осетії увійшов в історію як П'ятиденна російсько-грузинська війна, в ході якої загинуло не менше 2000 чоловік.

Офіційна версія Грузії

9 серпня парламент Грузії одноголосно затвердив указ президента Михайла Саакашвілі про оголошення воєнного стану і повної мобілізації строком на 15 днів. У тексті указу введення воєнного стану було обґрунтовано необхідністю «запобігання дестабілізації в регіоні, збройних нападів на мирне населення і фактів насильства, з метою захисту прав і свобод людини».

Заступник міністра закордонних справ Грузії в інтерв'ю дипломатичному кореспонденту «Інтерфаксу» Ксенії Байгаровій заявив, що «з 1 по 7 серпня важка артилерія так званих південноосетинських сил під керівництвом російських військових зрівняла з землею всі грузинські села, прилеглі до зони конфлікту».

22 серпня державний міністр Грузії з питань реінтеграції Темур Якобашвілі заявив: «... рішення атакувати Цхінвалі було прийнято тільки тоді, коли колона російської військової техніки почала входити в Південну Осетію. Розповіді про те, що ми з установок "Град" нанесли удар по Цхінвалі – брехня. Цхінвалі бомбили росіяни після того, як ми взяли його на чотири з половиною години. Ми бомбили навколишні висоти, використовуючи в тому числі авіацію і "Град". Підкреслюю, не населені пункти"».

Офіційна версія Росії

9 серпня помічник головкому Сухопутних військ РФ І. Конашенков заявив, що частини й підрозділи 58-ї армії, прибувши на околицю Цхінвалі, «приступили до підготовки операції з примусу до миру в зоні відповідальності миротворців».

Глава МЗС Росії Сергій Лавров заявив, що причинами введення російських військ в зону конфлікту стали агресія Грузії проти непідконтрольних їй територій Південної Осетії. Дії грузинської армії щодо мирних жителів Лавров кваліфікував як геноцид. Він зазначив, що більшість населення Південної Осетії – громадяни Росії і що «жодна країна світу не залишилася б байдужою до вбивства своїх громадян і вигнання їх зі своїх осель». На думку Лаврова «військова відповідь Росії на напад Грузії на російських громадян і солдатів миротворчого контингенту була повністю пропорційна». Необхідність бомбардувань військової інфраструктури, що знаходилася поза зоною конфлікту, Лавров пояснив тим, що вона використовувалася для підтримки грузинського наступу.

Офіційна версії Південної Осетії

8 серпня президент Південної Осетії Едуард Кокойти повідомив про численні жертви серед мирних жителів Південної Осетії і звинуватив президента Грузії Михайла Саакашвілі у геноциді осетинського народу.

Російська армія захопила грузинські селища та Ахалгорійський район, а кілька тисяч біженців пішли до Грузії. Будинки біженців були зруйновані. (Так з'явилася "мертва миля" близько Цхінвалі).

Історія регіону

Якщо звернутися до більш ранньої історії, то є дані, що плем'я осів (осетин) оселилося у Закавказзі ще в V столітті до н.е. Взагалі ж осетини (алани) довгий час жили на північній стороні Кавказу, де ними було створено велику православну державу Аланія, що мала значну вагу в регіоні, торгувала і воювала з сусідніми державами. Ця держава була знищена монголами в середині XIII століття. Загнані в гори, осетини почали просочуватися на південну сторону хребта і здійснювати набіги на Грузію. У 1292 році їм вдалося захопити і років десять утримувати місто Горі. Потім Горі відбили, але осетини поступово почали переселятися на південну сторону Кавказького хребта, і при цьому досить хаотично розсіювалися по території Грузії. В результаті утворилося щільне скупчення осетинських сіл в Джавському районі, утворилися села на схід і захід від Горі і в самому місті, багато сіл з'явилося на відрогах Тріалетського хребта, а окремі осетинські сім'ї розселилися і в інших регіонах. Коли Картлійське царство (феодальна держава в Східній Грузії, що виникла в другій половині XV століття в результаті розпаду єдиного Грузинського царства, столиця — Тбілісі) було ліквідовано і приєднано до Росії, а осетини разом з грузинами пізнали всі «принади» колоніальної політики, то саме вони активно всіх підтримали та пішли в партизани. Особливо в цьому зв'язку показова історія царевича Леона, якого осетини підтримали в 1810 році. Російські війська палили осетинські села, морили осетин голодом, але вони не видавали Леона навіть за великі гроші і продовжували чинити опір російській владі ще років 20. У підсумку генерал Паскевич зважився на масштабний похід проти осетин і тільки після цього походу Осетія затихла.

А осетинсько-грузинський конфлікт почався всерйоз вже в ХХ столітті. У 1918 році осетини потрапили під вплив більшовиків і влаштували невелике повстання, яке було жорстко придушене керівництвом Закавказької Конфедерації. У 1920 році послідувало ще одне повстання, придушене загонами Валіко Джугелі. З цього моменту шляхи осетин і грузин почали потроху розходитися.

Взагалі ж, частково або повністю займали сучасну територію Південної Осетії займали такі нині неіснуючі держави: Іберія (Картлі), Римська імперія, Візантійська імперія (Східна Римська імперія), Аланія, Хазарський каганат, грузинське царство, Російська імперія, Союз Радянських Соціалістичних Республік.

Географічне положення

Південна Осетія сьогодні має розмір території 3 900 км². 

Розташована вона в північній частині Закавказзя, на південних схилах Кавказьких гір (89,3% території країни розташоване на висоті понад 1000 метрів над рівнем моря). Виходу до моря не має.

На півночі межує з суб'єктом Російської Федерації-Республікою Північна Осетія-Аланія, на Заході, Півдні та сході — з Грузією.

Протяжність південноосетинсько-грузинського кордону – близько 400 км. Для охорони кордону між РЮО nf Грузією cтворено 20 прикордонних застав. Кордон з Грузією охороняють 900 прикордонників.

18 лютого 2015 р.був підписаний договір про державний кордон між Південною Осетією і Росією.

Прапор являє собою прямокутне полотнище, що складається з розташованих горизонтально трьох смуг білого, червоного і жовтого кольорів. Кольори цього прапора добре відомі з часів аланської давнини. Це традиційна для осетинської культури колірна гамма, в цілому містить в собі ідею світової та соціальної гармонії.

Герб має наступний геральдичний опис: «на круглому щиті в червленому полі на золотій землі йде золотий з чорними плямами барс; позаду нього сім срібних гір (одна, три і три); перша нижня гора має дві вершини, з яких перша вище».

Південна Осетія складається з міста Цхінвалі (столиця) і декількох районів.

Цхінвалі (осетинське – Цхінвал) – столиця регіону, досить велике місто на правому березі річки Ліахві, близько 5 кілометрів з півночі на південь і близько 2 зі сходу на захід. Місто без значних старожитностей, і, крім того, постраждало в результаті військових дій в 2008 році.

Цхінвальський район – адміністративний центр Цхінвал, столичний район, складний і цікавий. Тут найвища щільність грузинських колишніх сіл, тут зосереджені основні культурні об'єкти, але тут же – грузинський кордон.

Знаурський район (адміністративний центр – Знаур (Знаурі) – розташований на захід від Цхінвалі. Щільно забудований осетинськими селищами.

Джавський район (адміністративний центр – Дзау (Джава) – північний район, що примикає до російського кордону. Найбільш відкритий і відвідуваний район регіону з огляду на те, що через нього проходить траса Транскам. Тут розташовані тихі села зі старими дерев'яними будиночками. Район лісистий та малолюдний.

Ленінгорський район (адміністративний центр – Ленінгор (Ленінгорі) – розташований в східній частині Південної Осетії. В результаті грузино-південноосетинського конфлікту початку 1990-х років Ленінгорський район 16 років фактично був розділеним між двома країнами. В результаті війни 2008 року осетинські загони спільно з російськими військами встановили фактичну юрисдикцію Південної Осетії над усім Ленінгорським районом.

Райони поділяються на сільські адміністрації (сільради). Всього їх – 41. У тому числі в Цхінвальському районі – 15, в Джавському – 12, В Ленінгірському – 8, в Знаурському – 6 сільських адміністрацій (сільрад).

У Республіці статус міста мають тільки два населених пункти – Цхінвал і Квайса.

Три населених пункти мають статус селищ міського типу – Джав (Дзау), Знаур і Ленінгор. Всі інші населені пункти мають статус сільських.

Населення

За остаточними підсумками перепису населення Південної Осетії 2015 року, його чисельність становила 53 532 особи (з них 30 432 особи в Цхінвалі).

За підсумками Всесоюзного перепису населення СРСР 1989 року чисельність населення Південної Осетії становила 98 527 осіб (з них 42 333 осіб у Цхінвалі).

У доповіді ООН наводяться дані, згідно з якими на території Південної Осетії до серпня 2008 року проживали майже 83 тисячі осіб.

За офіційними даними самої Південної Осетії (на офіційному сайті президента РЮО) в 2009 році була вказана чисельність Республіки в 72 тисячі чоловік.

За даними Комітету з міграції ПАРЄ чисельність Південної Осетії після серпневих подій склала близько 50 тисяч осіб до 2009 року.

За даними Центру «Демос», грунтуючись на дані виборчих комісій, відомостей про міграцію біженців і чисельності учнів шкіл, в 2009 році чисельність наявного населення РЮО була в межах від 26 до 32 тисяч осіб, з яких в Цхінвалі не більше 17 тис.осіб.

За даними «подворового опитування» 2012 року чисельність населення Південної Осетії становила 51 572 осіб, з яких у Цхінвалі – 28 664 особи.

Населення Південної Осетії складається з осетин, грузин і деяких інших етнічних груп (в основному росіяни, а також вірмени, євреї), при цьому осетинські і грузинські населені пункти (до серпня 2008 р.) були перемішані один з одним.

Багато осетинських сімей покинули регіон в результаті збройного конфлікту 1990-1992 рр, знайшовши притулок на російській території, в основному в Північній Осетії-Аланії.

Під час збройного конфлікту в Південній Осетії в серпні 2008 року біженцями із зони конфлікту стали 15 тисяч етнічних грузин (більше 80% грузинського населення) і 34 тисячі осетин (більше 70% осетинського населення).

За даними «подворового опитування» 2012 року осетини склали 89,1% жителів республіки, грузини – 8,9%, росіяни – 1%, представники інших національностей – 1%.

За даними Південної Осетії 2015 року більшість населення становлять осетини – 89,9%.

Статус державної мають дві мови – осетинська і російська (13 листопада 2011 року пройшов референдум з питання присвоєння російській мові статусу державної. «За» проголосували 83,99% виборців).

Осетинська мова – основна мова населення Південної Осетії. Осетинською мовою мовить Центральне телебачення, виходить газета «Хурзæрин».

Російською віщають Центральне телебачення і радіо, виходять газети «Південна Осетія» і «Республіка». Російською мовою ведуть навчання всі освітні установи республіки.

Що стосується грузинської мови, то в результаті збройного конфлікту в 2008 році його ареал на території Республіки помітно скоротився і, згідно з Конституцією РЮО, офіційно використовується для спілкування в східній частині Ленінгорського району Республіки (в місцях компактного проживання громадян РЮО грузинської національності).

Державний устрій

Південна Осетія має республіканський політичний лад.

Форма правління – президентська республіка. Президент здійснює державну владу і є як главою держави, так і главою виконавчої влади. Президент обирається на 5 років і може займати цю посаду не більше двох разів поспіль.

Вищий законодавчий орган країни – парламент. Президент не має права бути депутатом парламенту. Парламент складається з однієї палати, що включає 33 депутати, що обираються на 5 років за допомогою рівного, загального і прямого виборчого права, за допомогою таємного голосування, здійснюваного за багатомандатно-територіальною виборчою системою.

Вищим колегіальним органом виконавчої влади є Уряд Республіки Південна Осетія.

У травні 1992 року був створений Комітет державної безпеки Південної Осетії. КДБ Південної Осетії є складовою частиною сил забезпечення безпеки Південної Осетії і в межах наданих йому повноважень забезпечує боротьбу зі злочинністю і тероризмом, а також боротьбу з іноземними розвідками.

Чисельність КДБ – 500 осіб. У складі КДБ є антитерористичний спецпідрозділ і прикордонна служба.

Нагляд за виконанням законів, указів Президента Республіки Південна Осетія та інших нормативних правових актів здійснює прокуратура Республіки Південна Осетія, очолювана Генеральним прокурором.

Судова влада представлена системою судів на чолі з Верховним судом. Конституцією передбачено Конституційний суд.

Релігія

Південноосетини – православні християни з деякими язичницькими рудиментами в свідомості. Ця подвійність дивним чином прописана навіть в Конституції: «Православ'я і традиційні осетинські вірування є однією з основ національної самосвідомості осетинського народу». (Гл. II, Ст. 33)

Тут немає традиції ставити хрести на кожному перехресті або горі. Що стосується храмів, то їх теж одиниці, оскільки після 1990 року їх не будували. Тирський монастир був єдиним діючим монастирем, але в 2010 році його розформували. Стародавній монастир Сабацмінда під Цхінвалі був цікавий, але в 1991 році його знищив землетрус. Є храм в осетинському селі Ванелі та 4 храми в Цхінвалі. Кілька храмів на території грузинських сіл зараз пустують.

Історично регіон відносився до Нікозької та Цхінвальської єпархії, а резиденцією єпископа було село Нікозі (зовсім поруч з Цхінвалі, але на грузинській стороні). Після початку конфлікту осетини відмовилися підкорятися грузинській церкві і намагалися приєднатися до Московського Патріархату, який, однак, цю ініціативу не підтримав. Тоді осетини домовилися з грецькою старостильною церквою і в 2005 році була заснована Аланська єпархія (не плутати з давньою аланської митрополією). Проблема в тому, що старостильна церква хоч і є по суті православною і визнає всі таїнства, але знаходиться фактично в розколі аж до заборони євхаристійного спілкування. Виходить, що осетини фактично не можуть відвідувати не тільки грузинські, а й російські храми (в тому сенсі, що не допускаються до причастя). Відповідно, і російським православним бути присутнім на їх службі не належить – з міркувань церковної дисципліни.

Разом з тим, в Цхінвалі є каплиця Олександра Невського, що знаходиться в юрисдикції РПЦ.

Після війни в серпні 2008 населення і керівництво республіки налаштоване проти втручання РПЦ і ГПЦ у внутрішньоцерковні справи Південної Осеті.

Громадянство

Офіційним документом, що визначає громадянство частково визнаної держави Південна Осетія, є паспорт громадянина Республіки Південна Осетія. Він був введений 16 серпня 2006 року (до цього і в даний час жителями Південної Осетії використовувалися російські і радянські паспорти). Однак він призначений для посвідчення особи і використання тільки в деяких країнах і в деяких регіонах з нечітким правовим статусом, так як, Південна Осетія не визнається багатьма державами.

1 лютого 2010 року підписано угоду про безвізовий режим між Росією і Південною Осетією, що офіційно регламентує дію паспортів Південної Осетії на території РФ. Безвізовий режим набув чинності 4 березня 2010 року.

З 1 серпня 2014 року Розпочався прийом заявок на оформлення паспорта громадянина Республіки Південна Осетія, що засвідчує особу громадянина Республіки Південна Осетія за межами Республіки (закордонний паспорт).

У Південній Осетії офіційно дозволено множинне громадянство.

Освіта

Що стосується освіти, то за даними Міністерства освіти в даний час в республіці діє 20 дошкільних освітніх установ (ДНЗ), в тому числі 14 міських і 6 сільських, які відвідують 2 747 дітей. Не охоплено дошкільною освітою 1 070 дітей.

Близько 88% (2 435 осіб) від загального числа вихованців дитячих садків припадає на частку жителів міста Цхінвала. Виховання та навчання дітей у дошкільних освітніх закладах освіти здійснюють 306 педагогічних працівників. На одного педагогічного працівника в місті в середньому припадає понад 9 вихованців, у сільській місцевості – 5 осіб.

Державна система загальної освіти Республіки включає 52 установи. Загальна кількість учнів у державних освітніх установах – 4 797; у недержавних – 547.

У системі загальної освіти працюють 1 276 педагогічних працівників, з яких 26,6% мають вищу кваліфікаційну категорію, 44% – першу кваліфікаційну категорію. 93% педагогів мають вищу освіту, решта – середню професійну (у початкових класах).

У Республіці є єдиний вуз – Південно-осетинський державний університет імені Олександра Тібілова, який знаходиться в Цхінвалі. Раніше він називався Сталінірським агробіологічним інститутом, потім Південно-осетинським педагогічним інститутом, а в 1993 році був перетворений в Південно-осетинський державний університет імені Олександра Тібілова. У квітні 2015 року ЮОГУ був прийнятий в Євразійську асоціацію університетів.

Для випускників РЮО виділяють місця вузи РФ, Північної Осетії, ДНР, ЛНР. Так у 2016 році школи Південної Осетії закінчили 489 випускників. З них 144 абітурієнта вступили в російські вузи.

Республіканські ЗМІ та свобода слова

Засоби масової інформації Республіки Південна Осетія налічує більше десятка різних газет, журналів і радіостанцій, серед яких суспільно-політична газета «Південна Осетія» (є наймасовішим виданням в Республіці), суспільно-політична газета «Хурзарін» осетинською мовою, незалежна телекомпанія «ніг бон», держдержавна радіостанція «ІР» тощо. Примітно, що останні два видання – незалежне і державне – представляє один і той же директор – Коста Кочієв.

Інтернет в Республіці доступний далеко не кожному, тому що він дорогий і дуже повільний. Проте деякі інтернет-ЗМІ все ж розуміють одну з основних проблем Республіки (відсутність свободи слова) і по-своєму намагаються це висвітлювати.

Наприклад, популярний інформаційний портал Південної Осетії nykhas.ru у 2016 році в травні 2016 року написав:

"...представники виконавчої та законодавчої влади мають спотворене уявлення про свободу слова. Вирощені радянською партійною системою, загрузлі в корупційних схемах і махінаціях після розпаду СРСР люди, просто не розуміють, яке колосальне значення для соціуму і держави має незалежна Журналістика".

"...саме відсутність свободи слова в Південній Осетії-одна з основних причин відсутності реальних реформ за останні кілька років. Красиві слова про демократію і незалежне мовлення лише яскрава обкладинка, за якою ховається маса офіційних і напівофіційних шляхів впливу на редакційну політику сайтів, радіостанцій, телеканалів і газет".

Через свою позицію сайт регулярно піддавався хакерським атакам.

Нові економічні умови: в чому прогрес

Валюта Республіки– російський рубль. Національний Банк Південної Осетії заснований на базі південноосетинського управління Держбанку в 1992 році. Постановою від 7 травня 1992 р.було прийнято рішення керуватися Статутом, положеннями та іншими інструктивними матеріалами Центрального Банку Росії.

25 листопада 1995 року Верховною Радою Республіки Південна Осетія був прийнятий Закон «Про Національний банк Республіки Південна Осетія».

У 2007 р. в порядку підтримки стабільності банківської системи Банк Республіки створив систему нагляду та інспектування комерційних банків.

15 липня 2008 року Парламентом Республіки Південна Осетія був прийнятий Закон Республіки Південна Осетія «Про Національний банк Республіки Південна Осетія» в нині чинній редакції.

В середині 2013 року зазначалося, що в останні роки на забезпечення функціонування організацій бюджетної сфери Південної Осетії Росією виділялася щорічно фінансова допомога близько 2,8 млрд рублів.

У грудні 2014 року уряд Південної Осетії схвалив проект закону Про державний бюджет республіки на 2015 рік. Вся дохідна частина держбюджету склала 7,31 млрд рублів, у тому числі 3,6 млрд – це фіндопомога Росії на соціально-економічний розвиток, ще 3,6 млрд рублів – фіндопомога Росії з метою здійснення бюджетних інвестицій в рамках реалізації інвестиційної програми.

Про стан справ в Республіці краще судити, спираючись на звіти незалежних спостерігачів.

Так ще в червні 2010 року неурядова організація «кризова група» опублікувала доповідь по Південній Осетії, який називався «тягар визнання» і в якійсь мірі компенсував інформаційний вакуум про ситуацію, що склалася там (Прим. «Кризова група» – некомерційна незалежна міжнародна організація, що налічує понад 135 співробітників на п'яти континентах, була створена в 1995 році для прогнозування, запобігання та врегулювання збройних конфліктів).

У доповіді зазначено, що після серпневого конфлікту 2008 року і закриття адміністративних кордонів з Грузією вся економіка Південної Осетії була змушена переорієнтуватися на Росію. Бюджет РЮО при цьому виріс з 87 мільйонів доларів в 2009-му до 140 мільйонів доларів в 2010 році, проте на 98,7% – це російські гроші.

Південна Осетія – це традиційно сільськогосподарський регіон. Однак після відходу грузинських фермерів їх поля і виноградники залишаються в повному запустінні. Решта сільгоспземлі знаходяться в держвласності, що перешкоджає їх освоєнню. Внутрішній ринок не розвинений, місцеве сільгоспвиробництво задовольняє його потреби лише на 20%. Експорт таких культур, як яблука і персики, в Росію (більше нікуди) не вигідний через високі мита.

Місцеві фермери також не можуть постачати продуктами навіть військовослужбовців з численних російських військових баз, так як Міноборони РФ має справу тільки з великими постачальниками.

Великий приплив російських військовослужбовців і будівельників в регіон спровокував поствоєнний бум приватних кафе. Але решта бізнесу відновлюється вкрай повільно.

Завод з виробництва мінеральної води «Багіата» і завод «Вібромашина» належать владі РЮО (а це найбільші промислові підприємства республіки) і працюють тільки на 20% своєї потужності. Велика пивоварня, що належала до серпневого конфлікту грузинському бізнесу в Ахалгорі, була експропрійована осетинською владою, але не працює.

Перед війною переважна більшість жителів РЮО жили за рахунок нелегального трансферу товарів з Грузії в Росію і назад через РЮО, а самі південноосетини воліли купувати товари масового споживання на величезному і дешевому ринку близько Тбілісі – Ліло. Тепер 90% всього, що продається в Південній Осетії, імпортовано з Росії. Ціна на ці товари – на 50-100% вище, ніж на півдні Росії.

Державний сектор є найбільшим роботодавцем в регіоні, спостерігається зростання зарплат. Наприклад, зарплата вчителя виросла з 3000 рублів до війни до 7-8 тисяч – в 2010 р. Зарплата співробітників силових структур РЮО становить від 250 до 400 доларів, ця робота є найкращою для чоловічого населення.

Відновлювальні роботи також створили робочі місця, але в основному – для некваліфікованих робітників (більшість російських будівельних фірм, що працюють в ЮО, привозять свої кадри).

Банківська система представлена двома держбанками (Нацбанк і Ощадбанк). У республіці немає жодного приватного іноземного банку (навіть російського).

Поштова система не працює взагалі, щоб відправити лист, потрібно їхати в Північну Осетію.

Громадський інтернет – дуже дорогий і повільний – доступний тільки в одному інтернет-кафе на всю республіку.

Валюта Південної Осетії – російський рубль, і влада РЮО взагалі не планує переходити на власну валюту.

Транспортна система знаходиться в занепаді. Дорогий проєкт з проведення дороги з Цхінвалі до Ахалгорі, розпочатий російським бізнесом ще до серпня 2008 року, так і не закінчений.

Медичну допомогу жителі воліють отримувати за межами республіки. Однак після війни грузинська медицина більше недоступна (до серпня 2008 року близько 40% населення РЮО зверталася за медичною допомогою до Грузії). На території Росії безкоштовну медичну допомогу можуть отримати тільки ті південноосетіни, у яких є внутрішній російський паспорт з пропискою.

Освіта в Південній Осетії – в занепаді. Кількість учнів у деяких селах не перевищує 10 осіб. У 2010 році 430 учнів отримали атестати про шкільну освіту. Майже всі випускники РЮО хотіли б навчатися в Росії, де для них передбачені квоти в російських вищих навчальних закладах.

Після серпневого конфлікту Росія виділила $840 мільйонів (26 мільярдів рублів) на відновлення економіки Південної Осетії. Тобто на кожного резидента РЮО довелося приблизно по 28 тисяч доларів.

На даний момент відновлено 385 адміністративних будівель, а також школи, дитячі садки, цхінвальський госпіталь і т.п. Що стосується приватного житлового сектора, то він, як і раніше, в руїнах.

Селище Московське (будують за рахунок бюджету Москви на місці знесеного бульдозерами грузинського села Тамарашені) – єдиний завершений проєкт. Але і там люди не живуть, позаяк відсутні комунікації.

А ось коментар консультанта міжнародної групи по запобіганню криз Варвари Пахоменко:

«Результати першої перевірки Рахункової палати РФ були опубліковані в кінці 2008 року. У звіті говорилося, що РЮО було виділено 55 мільйонів доларів. Дійшло до Республіки тільки 15 мільйонів доларів. З них було витрачено на відновлення лише 1,4 мільйона доларів. До кінця 2008 року було відновлено лише 8 із запланованих 111 об'єктів.

Основні гроші почали надходити в Республіку лише в серпні. З 10 мільярдів рублів, які Росія повинна була перерахувати в РЮО за 2008 і 2009 роки, в Республіку надійшло 8,5 мільярда рублів. З цих грошей 1 мільярд був виділений для відновлення приватного житлового сектора. І цієї суми мало вистачити на відновлення 400 зруйнованих під час серпневого конфлікту будинків. Однак коли Держкомітет з відновлення РЮО в особі керівника Зураба Кабісова відзвітував, виявилося, що до весни цього року змогли відновити тільки 102 будинки, а гроші вже скінчилися».

Але Росія продовжує посилати гроші в регіон і обіцяла виділити в 2010 році додаткові 5,7 мільярда рублів на відновлення інфраструктури (дороги, водопроводи та ін.). Російські дипломати заявляють, що було б краще перейти від безоплатної допомоги РЮО до кредитів, але тут же обумовлюються: в найближчі 10-15 років це навряд чи станеться.

Росія заявила про розміщення 3800 військовослужбовців на території Південної Осетії вже наступного дня після підписання плану Медведєва-Саркозі. Російські бази на даний момент – в Цхінвалі, Джаві, Канчаветі, Курти. Також йде будівництво додаткової бази біля села Синагурі, поблизу Східного адміністративного кордону з Грузією. Бази розташовані на стратегічних висотах (вершинах пагорбів) і дозволяють Росії контролювати Східну і Західну Грузію.

Ситуація в Ахалгорі доводить пріоритет військових інтересів Росії над потребами самої Південної Осетії. Цей населений грузинами район віддалений від Цхінвалі і не настільки важливий для місцевої влади. Однак розташована там російська база знаходиться всього в 50 кілометрах від Тбілісі і тому представляє велику стратегічну цінність для Росії.

Росія також має намір витратити 35 мільярдів рублів (1 мільярд 200 тисяч доларів) на відновлення будівництва Транскаму і реконструкцію Рокського тунелю. Тільки підготовчі дорожні роботи обійдуться в 10 мільярдів рублів. Також російська влада оголосила тендер на будівництво аеродромів для вертольотів в Джаві і Ахалгорі, активно обговорюється план з будівництва нової дороги між Південною і Північною Осетією через Мамісонскій перевал.

900 російських прикордонників несуть службу з охорони адміністративного кордону Південної Осетії з Грузією замість осетинських військовослужбовців. Офіційно Росія називає це «допомогою в демаркації державного кордону незалежної Південної Осетії».

Тим часом РЮО скорочує власні збройні сили: трьохтисячна армія Південної Осетії буде скорочена до 200 осіб у найближчі два роки. Близько 600 осетинських миротворців були звільнені в 2009 році.

І російські, і місцеві експерти впевнені, що, якщо економіка і далі не буде розвиватися, Південна Осетія перетворитися на російський гарнізон. Кількість російських військовослужбовців вже становить одну шосту від усього населення РЮО.

• високий ступінь зношеності основних виробничих фондів промисловості, які не оновлювалися з кінця 1980-х років. Як наслідок цього-неможливість випуску продукції, що відповідає сучасним вимогам.
• нерозвиненість нових, ринкових форм господарювання, відсутність акціонерного капіталу, пригнічена реакція на ринкові перетворення;
• громадське Сільське господарство малопродуктивне і відчуває серйозні труднощі з оснащенням технікою і механізмами. Фермерські господарства знаходяться тільки в стадії становлення і на даний момент не грають серйозної ролі у формуванні національного багатства;
• сфера малого та середнього бізнесу обмежена сферою торгівлі, послуг та громадського харчування, практично немає приватних підприємств у реальному секторі економіки, а тим більше, у сфері інновацій;
• природне старіння і декваліфікація трудових ресурсів. Ці процеси посилені від'їздом частини діяльної робочої сили за межі республіки особливо в 1990-і роки і практично повним розвалом системи професійної та середньої спеціальної освіти. У Республіці переважає відсутність мотивації до трудової діяльності, обумовлене не тільки низьким рівнем заробітної плати, а й проблемами соціально-психологічного порядку. При цьому зростає безробіття – в Південній Осетії тільки офіційно зареєстровані 3430 безробітних, або в 1,8 рази більше, ніж в 2009 році. Найбільш швидкими темпами безробіття зростає серед молоді у віці від 18 до 30 років. Це, в свою чергу викликає до життя від'їзд з Республіки економічно активного населення і посилює і без того складну ситуацію на ринку праці. У дуже складному становищі знаходиться державний університет, основна будівля якого була спалена в ході серпневої війни 2008 р.
• низький рівень життя населення. Велика частина населення має доходи нижче прожиткового рівня;
• складні проблеми в області демографії – протягом останніх 20-и років спостерігається процес депопуляції, смертність перевищує народжуваність;
• низька інвестиційна привабливість РЮО через зовнішньополітичні ризики, у зв'язку з відсутністю мирного договору з Грузією і закритістю з політичних мотивів Закавказького ринку, а також незахищеністю прав та інтересів інвесторів. Позитивним фактором у галузі інвестицій є ліберальне законодавство в інвестиційній сфері;
• негативне сальдо торгового балансу РЮО – ввезення багаторазово перевищує вивезення промислової продукції, продовольства, товарів повсякденного попиту, не кажучи вже про товари довготривалого користування. Зайве говорити про те, що подібне положення створює реальні загрози продовольчій безпеці Республіки. Крім цього, транспортні витрати значно збільшують собівартість продукції і, таким чином, сприяють істотному зростанню цін на основні продукти і товари. Ціни на більшість товарів першої необхідності на 50-100% вище, ніж в середньому по ЮФО, що служить додатковим фактором зниження реальних доходів населення. Як уже згадувалося, ці доходи і без того невеликі. Крім того, товари купуються на російських оптових базах зі значними знижками, що свідчить тільки про те, що термін придатності цих товарів добігає кінця і їх якість далеко від необхідного;
• відсутність власних джерел енергії створила ситуацію, при якій Південна Осетія повністю залежить від зовнішніх джерел енергоносіїв;
• згадані тенденції і процеси призводять до того, що готівкові гроші в обороті на території Південної Осетії майже не затримуються, оскільки плата за енергоносії і продукцію через один оборот «вимиває» всю готівку за межі РЮО. Крім постійної нестачі готівки і пов'язаними з нею затримками по виплатах, цей фактор служить однією з головних причин відсутності внутрішніх інвестицій і неможливості створення більшістю населення накопичень і приведення сімейних бюджетів до ситуації, коли товари тривалого користування становлять 2/3 всіх витрат. Плата за продукти харчування, комунальні послуги та енергоносії становлять понад 50% всіх надходжень, а в осінньо-зимовий період й того більше;
• відсутність ефективної банківської системи створила умови, за яких фінансова складова суспільного виробництва неактуальна. Немає кредитування реальних галузей економіки, фінансова підтримка малого та середнього підприємництва носить скоріше символічний характер;
• враховуючи те, що здоров'я громадян – категорія економічна, низький рівень охорони здоров'я в республіці є фактором зниження ефективності суспільного виробництва, а неприпустимо низький відсоток коштів, що виділяються з державного бюджету на ці цілі, не сприяє зміні ситуації в кращу сторону. Крім того, рівень захворюваності в республіці за останній час різко зріс. Причому, зросла кількість саме важких захворювань-новоутворень – в 2,6 рази в порівнянні з 2011 р. і в 4,4 рази в порівнянні з довоєнним 2007 роком, хвороби органів дихання – в 2,1 рази в порівнянні з 2007р., системи кровообігу – майже в 2 рази ІТ.Д. Загальна кількість захворювань склало 45277 випадків, тобто практично кожна людина в РЮО хоч раз зверталася до лікаря протягом 2012 року. Крім чисто соціального явища, це важке явище є суть фактор зниження ефективності трудового ресурсу суспільного виробництва.

Перерахування проблем в економіці РЮО можна було б продовжити, але очевидно одне – немає практично жодної сфери соціально-економічного життя республіки, в якій ситуація була б більш-менш прийнятною. Причини носять як об'єктивний, так і суб'єктивний характер. Ці фактори призвели до того, що через п'ять років після визнання державної незалежності Республіки, ситуація в економіці продовжує залишатися досить складною.

ВВП республіки не витримує порівняння навіть з ВРП депресивних регіонів РФ і районами з екстремальними умовами життя, такими як, Республіки Тива, Алтай, Хакасія, Калмикія і т.д. у порівнянні з сусідніми республіками Північного Кавказу, подібними за кліматичними та етнічними ознаками з Південною Осетією, ВВП на душу населення останньої становить 63%. А, якщо враховувати ту обставину, що близько половини розрахованого за 2012 рік ВВП Південної Осетії (1664,7 млрд.руб.) становить Будівництво, що фінансується з федерального бюджету РФ, то можна зробити висновок про те, що розрив як мінімум, подвоюється. За підсумками 2012 року ВВП Південної Осеті на душу населення становить 66,3 тис.руб. (без урахування коштів на відновлення – 34,0 тис. руб.). Середня заробітна плата в РЮО становить по промисловості – 9667 тис. руб., сільському господарству (по селянсько-фермерським господарствам) 7150 рублів, будівництва – 28628 тис. руб. і т. д.

Крім того, Південна Осетія пов'язана з Росією, а значить, і з усім зовнішнім світом, тільки автомобільною Транскавказской магістраллю, Рокським тунелем. Відповідно, транспортні витрати при поставках сировини і матеріалів, експорті готової продукції є однією з головних статей калькуляції собівартості продукції, що робить її в ціновому аспекті неконкурентоспроможною.

У Південній Осетії енергозбутова організація ГУП "Енергоресурс" забезпечує населення і економіку електроенергією за 2,64 руб., тобто за розцінками, порівнянними з аналогічним показником в столиці США – Вашингтоні. Це призводить до істотного подорожчання собівартості продукції, а для домогосподарств стає фактором зниження реальних доходів сімейного бюджету.

Все перераховане створює такі складнощі в справі становлення і розвитку південноосетинської державності, що численні противники визнання державності РЮО намагаються представити ситуацію таким чином, що-де Південна Осетія приречена на існування в якості якоїсь території, повністю дотованої з бюджету РФ. Для того, щоб спростувати подібні «експертні вигадки», керівництво Республіки Південна Осетія має реалізувати складні програми і заходи з будівництва державності. Причому, ці заходи стосуються не тільки економіки, а й сфери політико-правового будівництва. Очевидно, що система управління республікою дає серйозні збої незалежно від зміни політичних еліт. Що стосується економічної сфери, то... видається, що без масштабного реформування народного, господарства, кардинальної зміни підходів до проблеми, якщо хочете, ментальності командирів економіки, позитивних результатів не тільки в найближчому, а й у віддаленому майбутньому, чекати не доводиться».

У 2014 році на сайті РЮО «Точка зору» була опублікована аналітична стаття “Економічна реабілітація Південної Осетії: поточні завдання і стратегія розвитку» в якій знову наголошується, що «понад 70% виробничих потужностей підприємств прийшли в непридатність, морально застаріли. У зв'язку з цим робота заводів і фабрик частково або навіть повністю паралізована. З 17 підприємств реально функціонують тільки 9».

Одним з найяскравіших досягнень в економічному секторі в РЮО є будівництво газопроводу «Дзуарикау-Цхінвал», який повністю задовольнив потреби всієї республіки в цьому виді палива. Газ став дешевшим, надходить безперебійно. Раніше російський газ потрапляв до Південної Осетії через Грузію, яка за рахунок транзиту піднімала ціни.

Електроенергія також надходить до Південної Осетії з Росії.

Транспорт

Ще одне вразливе місце –транспортне сполучення. Довгий час між Північною і Південною Осетією не було взагалі ніякого зв'язку, крім гірських стежок. З Владикавказа в Цхінвалі їздили через Тбілісі. І тільки в 1989 році сталася епохальна подія: відкрився Рокський тунель і з'явилася траса Транскам (Транскавказская автомобільна магістраль). Вона є головною транспортною артерією, яка безпосередньо пов'язує Південну Осетію з Північною, а через неї – і з Росією. Це найкоротший, зручний і цілорічний транспортний шлях, який надійно пов'язав Північний Кавказ з Закавказзям. Зараз це дорога є єдиною транспортною артерією, яка з'єднує РЮО із зовнішнім світом.

Залізниця з'явилася в Південній Осетії тільки в 1940 році, це була гілка Горі — Цхінвал. В результаті агресії 1991-1992 рр. вона перестала функціонувати, а самі шляхи були розібрані.

Для аналізу розвитку транспорту подивимося на дані за 2011 рік, наведені newsruss.ru у розділі "Економіка ЮО": За 2011 рік РГУП «УАТ-ЮО» була проведена робота з відновлення руху автотранспорту по міжнародних, міських і сільських маршрутах і надання транспортних послуг. За 2011 рік отримані загальні доходи від перевезень пасажирів і надання транспортних послуг, в порівнянні з 2010 роком, збільшилися на 9,54 млн руб.і склали 24,2 млн руб. обсяг перевезених вантажів склав 139 тис. тонн. Доходи від вантажних перевезень склали 4,71 млн рублів, а витрати — 4,01 млн рублів. Пасажирообіг порівняно з 2010 роком зменшився на 307 тис.пас. км. і склав 6,20 млн пас. км.доходи від перевезень пасажирів за 2011 рік склали 19,5 млн рублів (у 2010 році — 14,6 млн рублів), а витрати 24,6 млн рублів (у 2010 році — 21,0 млн рублів). Збитки за підсумками роботи підприємства за 2011 рік склали 5,15 млн рублів, хоча сума випадаючих доходів пасажирських перевезень урядом Південної Осетії була компенсована. Середньооблікова чисельність працівників автотранспорту збільшилася в порівнянні з 2010 роком на 29 осіб і склала 144 осіб. Середньомісячна заробітна плата становить 7431 рублів.

Залізничне сполучення з Росією відсутнє. Аеродрому теж немає.

Міжнародні зв'язки

Ще в 1992 році, коли ще велися військовий дії, було створено Міністерство закордонних справ РЮО. Слідом за цим був утворений Державний комітет економіки РЮО, який згодом трансформувався в Міністерство економіки РЮО.

Перша економічна угода в 1993 р.була укладена з Республікою Північна Осетія. Потім в Москві в 1996 р. відбулося підписання міждержавного Меморандуму, який включав розділи, що стосуються економічного співробітництва. Взаємозв'язкам у сфері господарської діяльності відведено місце і в Договорах, підписаних Урядом РЮО з Республікою Абхазією і Придністровською Молдавською Республікою. Ці три державні утворення об'єдналися в Міжпарламентську Асамблею «за безпеку і права народів».

Найбільша економічна підтримка йшла Південній Осетії з боку Росії. На першому етапі вона будувала свої відносини як правонаступниця СРСР, але незабаром параметри, обсяги та умови співпраці стали набувати нових обрисів. Матеріальна, технічна і будь-яка інша допомога надходила з Росії в Південну Осетію на всьому протязі від вересня 1990 до серпня 2008 року, але мала істотні обмеження з тієї простої причини, що політичний статус останньої був не визначений. Після завершення «П'ятиденної війни», 26 серпня 2008 року Росія визнала Республіку Південна Осетія, і з цього моменту почався новий відлік часу.

Після закінчення військових дій про визнання незалежності Південної Осетії першою заявила Росія. Згодом її приклад наслідували Нікарагуа, Венесуела, Науру (2009 р.) і Тувалу (2011 р.). Але в 2013 році Науру відкликало своє визнання, а в 2014 р. відмовилося від визнання і Тувалу. У 2015 році Південна Осетія була визнана також практично ніким невизнаною самопроголошеною в 2014 році Луганською народною республікою.

Життя населення в нових економічних умовах

На сайті Міністерства економічного розвитку РЮО повідомлялося, що середня заробітна плата в республіці в 2016 році складе 15 тисяч рублів. А в третьому кварталі 2015 року прожитковий мінімум працездатного населення склав 10 412 рублів, а розмір середньої зарплати при цьому — 12 340 рублів.

А ось що стосується окремих категорій, то, наприклад, в 2016 році середня зарплата лікарів Республіки становила 28 145 руб., середнього медперсоналу 17 658 руб., молодшого медперсоналу 12 879 руб. (за заявою міністра охорони здоров'я РЮО). Рівень заробітної плати окремих категорій працівників в установах освіти і соцобслуговування населення – 21 795 і 24 958 руб.відповідно.

А ось на сайті Міністерства освіти зазначено, що середня заробітна плата педагогічних працівників дошкільних установ в місяць становить: в місті — 13 907 Рублів, в сільських районах — 10 928 рублів. Середня заробітна плата педагогічних працівників загальноосвітніх шкіл в місяць становить в місті - 12 765 Рублів, в сільській місцевості 14 583 рубля.

Що стосується пенсій, то ще до кінця 2011 року середня пенсія в Південній Осетії становила 1585 Рублів, в 2016 році мінімальна соціальна пенсія стала 2900 рублів, а трудова — 6740. Південноосетинську пенсію отримують близько 3500 пенсіонерів. Однак було оголошено, що після підписання Угоди між Російською Федерацією і Південною Осетією Про пенсійне забезпечення громадян РФ, які постійно проживають в Республіці Південна Осетія, в рамках договору про союзництво та інтеграції, в 2017 році пенсії будуть збільшені на 18, 8%. Під таке підвищення підпадають 627 пенсіонерів з російським громадянством. Очікується і збільшення пенсій для тих пенсіонерів, у яких тільки південноосетинське громадянство, але на скільки – не ясно. При цьому стаж трудової діяльності пенсіонерів буде відраховуватися від 1 січня 2002 року. Стаж роботи, який був у громадян РЮО до 2002 року, враховуватися не буде.

Новини медицини: Росія планує з 2017 року видавати медичні поліси своїм громадянам, які проживають на території Південної Осетії. Таким чином, ці люди зможуть отримувати медичну допомогу в провідних медичних центрах на території Росії.

Що стосується цін на продукти харчування, медикаменти, побутову хімію, фрукти і овочі в Цхінвалі, то жителі республіки вважають, що вони виросли "до московських". Підприємці ж пояснюють це зростанням американської валюти, високими митними зборами, податками та орендною платою за приміщення під магазини. Про це повідомляє видавництво Sputnik.

Думки з боку

Якщо комусь не дуже цікаві наведені вище цифри, то можна дізнатися думку людей, які в силу якихось обставин (професійна діяльність, цікавість або відпочинок) побували в Республіці зовсім недавно:

Російський мандрівник і світовий гід Олексій Мухранов:

"Південна Осетія – країна, де живуть не стільки за законами, скільки за поняттями. Офіційні особи керуються тут в основному своїми настроями, а не офіційними правилами. Тобто, якщо співробітник МВС не хоче, щоб ви кудись йшли, то можна вважати, що йти туди офіційно заборонено. Не вдалося домогтися від співробітників МВС (в ранзі майора) відповіді на питання, на який термін дозволяється затримувати людину без пред'явлення звинувачення. Тому в Осетії важко розібратися, що можна, а що не можна. Доводиться покладатися на інтуїцію.

Іншими словами, Південна Осетія – це СРСР, але в більш явній і грубій формі. Причому, населення не дистанціюється від "співробітників", а активно їм допомагає. Тобто, схильне так само що-небудь забороняти".

повний текст ]]>тут]]>

Андрій Родімцев, мандрівник:

"Найсильніше враження на трасі залишають спорожнілі грузинські села. Протягом шести кілометрів перед в'їздом в Цхінвал безперервною низкою тягнуться кинуті будинки, порожні школи, спиляні в садах фруктові дерева. У цих селах жили в основному грузини. Після серпня 2008 року більшість з них втекли до Грузії. Тим, хто бігти відмовлявся, «переконливо радили» це зробити".

"...за кинутими грузинськими фруктовими садами осетини не доглядають, а дерева вирубують на дрова. На питання, чому б самим не використовувати ці сади, Руслан відповідає – «це прокляті дерева, від грузинів нам нічого не треба». Ці слова зайвий раз ілюструють відносини між двома народами, що склалися після розвалу СРСР. Хоча, на мій сторонній погляд, справа тут не стільки в ненависті, скільки в банальній ліні".

повний текст ]]>тут]]>

Ірина Гордієнко, спеціальний кореспондент Нової газети:

"Я розмовляла з багатьма людьми: нікого не хвилює питання входження до складу Росії, хвилює побут і заробіток, але розмовляти вголос про це не будуть. Якщо ти публічно говориш, що проти референдуму, – тебе можуть порахувати противником Росії і національних інтересів. Хоча ніяких антиросійських настроїв тут як і раніше немає і в помині".

повний текст ]]>тут]]>

Збройні сили

]]>Вікіпедія]]> повідомляє, що до початку війни з Грузією регулярна армія Південної Осетії налічувала 3000 осіб, а зараз налічує 1250 осіб у діючій армії і 15 тисяч у резерві. Однак є і дані про те, що в даний час армія Південної Осетії складається всього з 800 чоловік.

Організація:

• Генеральний штаб
• два стрілецькі батальйони
• мотострілецький батальйон
• взвод розвідки
• рота МТО
• рота гірського спецназу
• снайперська рота
• рота зв'язку
• інженерна рота
• рота охорони
• рота почесної варти

Озброєння:

• 3 танка (2 Т-72 SIM1, 1 Т-72)
• 3 танки Т-55 (на консервації)
• 22 БМП-2
• 14 БТР-70/БТР-80
• 1 одиниця БРДМ-2
• 12 одиниць САУ «Гвоздика» 2С1
• 12 одиниць 122 мм гаубиць Д-30
• 2 одиниці РСЗВ БМ – 21 «Град»
• 18 одиниць 120 мм мінометів 2Б11 (2С12)
• 30 одиниць 82 мм мінометів 2б14 «піднос»
• 10 одиниць 73 мм станкових гранатометів СПГ-9
• 50 одиниць ПТРК 9К111 «Фагот» та 9К113 «Конкурс»
• 20 одиниць ПЗРК «Голка»
• 6 одиниць ЗУ-23-2

З 1 вересня 2010 року в Цхінвалі діє військове училище на базі цхінвальської середньої школи № 7. З 2009 року в Південній Осетії дислокується 4-а російська військова база чисельністю 4000 чоловік.

Крім того, в даний час в Південній Осетії продовжують працювати над угодою щодо інтеграції південноосетинських Збройних сил в російські. Такий стан, коли армійські підрозділи будь-якої держави переходять до складу російських збройних сил, складається вперше.

Індустрія відпочинку: "туризм нам тільки сниться»

У радянські часи Південна Осетія користувалася великою популярністю у любителів активного відпочинку. Тут розташовувалися туристичні бази, санаторії, була розвинена інфраструктура, прокладені гірські маршрути. Тепер від усього цього залишилися тільки руїни і приємні спогади. А за роки війни туристична інфраструктура і зовсім прийшла в повний занепад. Тепер любителям ходити в походи і досліджувати пам'ятники культури доведеться самостійно: в Південній Осетії немає карт маршрутів, туристичних баз, гідів і організованих поїздок на природу.

На території Осетії знаходяться кілька старовинних храмів і монастирів. Майже всі вони були створені за часів правління легендарної грузинської цариці Тамари. Найбільш відомі храм Ікорта близько Ахалгорі і тирський монастир близько Цхінвалі. Є кілька замків. Наприклад, замок Мачабелі біля села Кемерті і фортеця Кехві біля однойменного села. Варто відвідати Храм Георгія Побідоносця, який був споруджений в V столітті і Храм Пресвятої Богородиці, побудований в IX столітті.

Також вельми цікавий Тигвський храм, споруджений в XII столітті. На жаль, всі храми знаходяться в жалюгідному стані і гостро потребують реставрації. Багато об'єктів культури постраждали під час бойових дій. Крім цього, війна в Південній Осетії в 2008 році породила деяку кількість військово-історичних пам'яток: наприклад, Гуфтинський міст, Дубовий гай або моторошнувату «мертву милю».

Туристів найбільше приваблює столиця Південної Осетії Цхінвал, а також деякі особливо мальовничі гірські пейзажі. Дійсно унікальним місцем в Південній Осетії є Каньйон Сба. Дуже гарний Рокський перевал, з нього відкривається приголомшливий вид. Дуже мальовничий і Мамісонскій перевал. Загалом, природних цікавинок набагато більше, хоча не всі вони доступні. Наприклад, Кельське вулканічне плато зручніше досягається з Грузії. В принципі, потрапити в Південну Осетію можна тільки з Росії, і тільки на автотранспорті. Як вже говорилося вище, з Республікою немає ні повітряного, ні залізничного сполучення.

Крім цього, Південна Осетія дуже багата мінеральними і цілющими джерелами, їх тут дуже багато (більше сотні). Вони не поступаються кращим світовим аналогам, але для розвитку курортів також необхідні кошти, яких зараз просто немає.

Південна Осетія фото

Р. S. Президент РЮО Леонід Тібілов і спікер парламенту Анатолій Бібілов влітку 2016 року ініціювали проведення в 2017 році референдуму з питання про входження Південної Осетії до складу Російської Федерації, який відбудеться після виборів президента Республіки.

Напевно, таким чином Республіка сподівається вирішити всі свої проблеми разом ... відразу згадується відомий фільм «Назад, у майбутнє!». Ось тільки виникає питання: навіщо потрібно було боротися за свободу і оголошувати себе незалежною державою?!