28.08.2020, 15:20

Як виглялає невизнана «свобода»: «Країна душі» – Абхазія

Ольга Ранская | Всі новини автора
Абахазія

ЗМІСТ:

Грузино-абхазька війна 1992-93 рр.
Довгий переговорний процес
Повернення Росії до абхазького питання
П'ятиденна війна 2008 року
Визнання незалежності
Історія. Обране
Абхазія, як вона є
Збройні сили
Населення
Релігія
Освіта
Гроші
Транспортне сполучення
Зв'язок
Режим перебування в країні
Енергетика
Економіка
Хто винен і що робити?
Политична криза
Доходи
Медицина
Ціни
А тепер про настрої

]]>Грузино-абхазька війна 1992-93 рр.

Спочатку стався грузино-абхазький конфлікт, який почав розгоратися ще в кінці 1980-х років на фоні ослаблення СРСР. Так, у 1989 році 30-тисячний Схід абхазького народу заявив про вихід Автономної Абхазії зі складу Грузії та відновлення її в статусі союзної республіки. Керівництво Грузії в той період зуміло врегулювати конфлікт.

З розпадом СРСР Грузія, що отримала незалежність, оголосила про відновлення Конституції грузинської Демократичної Республіки 1918 року, яка проголошувала її унітарною державою та виключала існування територіальних автономій. І абхазьке керівництво сприйняло це, як фактичне скасування автономного статусу Абхазії. Тому в липні 1992 року Верховна Рада Республіки теж вирішила відновити дію Конституції Абхазької Радянської Республіки 1925 року, згідно з якою Абхазія була суверенною державою (це рішення і тоді не було визнано на міжнародному рівні). При цьому Верховна Рада Абхазії розділилася на дві частини – абхазьку і грузинську. Почалися масові звільнення грузинів з силових структур автономії, а також створення «абхазької гвардії». В якості відповідного заходу в Тбілісі було прийнято рішення про введення військ в автономію. Таким чином, грузино-абхазький конфлікт тривав з 14 серпня 1992 р. до 30 вересня 1993 р., обтяжений історичними, політичними та ідеологічними протиріччями, швидко перейшов у стадію військового протистояння, яке швидко переросло у повномасштабну регіональну війну.

война_в_Абхазии

война_в_Абхазии

война_в_Абхазии

Війна в Абхазії

У 1994 році між Абхазією і Грузією було підписано угоду про перемир'я, яке формально означало припинення військових дій, проте не повернуло в регіон мир та стабільність.

Згідно з офіційними даними, за час військових дій загинули приблизно 16 тисяч осіб, з них 4 тисячі абхазів, 10 тисяч грузинів та 2 тисячі добровольців з різних республік Північного Кавказу.

война_в_Абхазии

война_в_Абхазии

З 537 тис. населення довоєнної Абхазії (станом на 1 січня 1990 року), з яких 44% були грузини, 17% абхази, 16% росіяни та 15% вірмени, від 200 до 250 тис. чол. (переважно грузинської національності) стали біженцями. Було завдано величезної економічної шкоди господарству Абхазії.

беженцы

беженцы

Довгий переговорний процес

Спроби політичного врегулювання наслідків конфлікту робилися під егідою ООН і в рамках СНД аж до 2008 рр. Росія була залучена в процес з самого початку та до 1997 року саме їй належало лідерство в цій галузі.

Так, у 1994 році в Москві відбувся третій раунд переговорів з повномасштабного врегулювання грузино-абхазького конфлікту під егідою ООН, за участю представників наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ) і Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ), в результаті яких грузинською і абхазькою сторонами було підписано ряд угод. Суть їх зводилася до наступного:

  • по обидва боки адміністративного кордону створювалися 12-кілометрова зона безпеки (в ній допускалося тільки особиста зброя співробітників правоохоронних органів) і зона обмеження озброєнь (з відсутністю важкої бойової техніки);
  • у зоні конфлікту з червня 1994 року розміщуються колективні сили СНД з підтримання миру (повністю укомплектовані російськими військовослужбовцями), в завдання яких входило підтримання режиму Не відновлення вогню.

Після досягнення цих домовленостей переговори тривали в Женеві під егідою ООН та паралельно між Росією, Абхазією та Грузією. Але відчутних результатів не було.

У тому ж 1994 році Верховна Рада Абхазії прийняла Конституцію, в якій Абхазія була проголошена «суверенною демократичною державою».

Слід зазначити, що в той час російська сторона прагнула «повернути» Абхазію до складу Грузії. І коли у 1995 році, завдяки активним зусиллям російських дипломатів, абхазька і грузинська сторони підписали «Протокол про врегулювання грузино-абхазького конфлікту», за яким Абхазія отримала статус суб'єкта грузинської Федерації або автономії у складі Грузії, в Сухумі вибухнув політичний скандал. Депутати парламенту відкликали підписи представника президента Абхазії на переговорах, що викликало значне невдоволення російського Міністерства закордонних справ.

У відповідь на це в 1996 році з ініціативи Грузії на саміті СНД було прийнято рішення про застосування санкцій – заборона на здійснення торговельно-економічних, фінансових, транспортних та інших зв'язків з Абхазією по державній лінії (під цим рішенням підписалися всі країни СНД, крім Білорусії та Туркменії).

Переговори поновилися в 1997 році, проте домогтися прориву знову не вдалося. А навесні 1998 року на території Гальського району Абхазії відбулися військові зіткнення, в результаті яких звідси знову були змушені тікати 30-40 тисяч грузинів, які стихійно повернулися після війни 1992-1993 рр.

Відразу ж Грузія та Абхазія підписали «Протокол про припинення вогню, розведення збройних формувань і гарантії щодо недопущення силових дій» (так званий «Гагрський протокол»). Але в абхазькому суспільстві все більше зростало невдоволення тим, що при обговоренні будь-яких планів врегулювання конфлікту, питання про незалежність Абхазії ігнорувалося. І в 1999 р. в республіці був проведений референдум, на якому переважна більшість її громадян висловилися за побудову незалежної держави. З цього часу абхазьке керівництво відмовилося від подальшого обговорення політичного статусу Абхазії і запропонувало працювати тільки над документом з безпеки.

Повернення Росії до абхазького питання

Російське керівництво повернулося до процесу врегулювання грузино-абхазького конфлікту в 2003 році. Президент Росії Володимир Путін та президент Грузії Едуард Шеварднадзе починають так званий «Сочинський переговорний процес». Але його здійсненню завадила грузинська «революція троянд», в результаті якої Шеварднадзе втратив свій пост.

Таким чином, з 1996 року Абхазія існувала в умовах фактичної блокади як з боку Грузії, так і Росії. Але, з приходом до влади В. Путіна, РФ, всупереч рішенню саміту СНД, почала поступово відновлювати господарські та транспортні зв'язки з Абхазією. При цьому російська влада стверджувала, що всі контакти між країнами здійснюються на приватному, недержавному рівні. Таким чином, позиція Росії по відношенню до Абхазії змінилася.

У відповідь на це Грузія звинуватила Росію в істотній моральній, політичній, економічній і військовій підтримці сепаратистського режиму Абхазії. І у неї були на те підстави: людям почали виплачувати Російські пенсії та допомоги, що стали можливими після надання російського громадянства значної частини населення Абхазії (Росія стала активно пропонувати жителям Абхазії своє громадянство і видавати закордонні російські паспорти ще з 2000 року. За деякими оцінками, вже до 2006 р. їх мали 90% населення); проводилося фінансування та навчання абхазьких силових структур; надходили інвестиції в абхазьку економіку. А це – фактична анексія грузинської території.

У відповідь на звинувачення, РФ починає торговельну війну з Грузією і закриває «на ремонт» єдиний прикордонний перехід на російсько-грузинському кордоні (Верхній Ларс).

У 2006 році російське керівництво почало вказувати на ситуацію навколо Косово як прецедент для міжнародного визнання Абхазії і тоді Тбілісі виходить з Сочинського переговорного процесу та вимагає виведення російських миротворчих сил з Абхазії та Південної Осетії. У відповідь на це парламент Абхазії закликав всі країни, в тому числі Росію, «негайно почати процес офіційного визнання незалежності Республіки Абхазія», а також звернувся до ООН, ОБСЄ та інших міжнародних організацій з проханням «припинити мілітаристські плани грузинського керівництва».

Президент Грузії М. Саакашвілі хотів зустрітися з президентом В.Путіним і обговорити ситуацію, що склалася, проте отримав відмову від російської сторони. Тоді, в Кодорську ущелину (в порушення Московської Угоди про припинення вогню і роз'єднання сил 1994 року) були введені підрозділи грузинських збройних сил і МВС (до 1,5 тис. осіб), а незабаром туди ж були переведені уряд і парламент Абхазії у вигнанні. З цього моменту грузинське керівництво оголосило, що представники «законної влади Абхазької Автономної Республіки знаходяться на території Абхазії — в Кодорській ущелині». Ця обставина і призвела до зриву грузино-абхазьких переговорів, які повинні були відбутися в Сухумі, а конфронтація стала набирати обертів.

У жовтні були заблоковані всі повітряні, морські, сухопутні і залізничні лінії сполучення і поштовий зв'язок між РФ і Грузією, Росія відкликала свого посла з Тбілісі, евакуювала дипломатичний персонал, сім'ї російських дипломатів і військовослужбовців, перевела російські війська в Грузії на посилене становище.

А Народні Збори Республіки знову звернулися до російського керівництва з проханням визнати незалежність Абхазії і встановити між двома державами асоційовані відносини.

П'ятиденна війна 2008 року

Ескалація конфлікту і ускладнення відносин між Росією та Грузією відбулися на початку 2008 року. І поштовхом цьому став січневий референдум з питання про членство Грузії в НАТО: «за» висловилися 77 % грузинських виборців.

У відповідь на це Росія оголосила про вихід з режиму економічних санкцій проти Абхазії, підписаних у 1996 році.

Навесні на саміті НАТО в Бухаресті Грузії повідомили, що вона зможе стати членом НАТО, коли буде відповідати вимогам, що пред'являються.

Коментуючи це, президент Володимир Путін заявив про намір «предметно підтримати» Абхазію та Південну Осетію, керівники яких звернулися до нього, висловивши побоювання з приводу прийнятого на саміті НАТО рішення, і санкціонував прямі відносини з абхазькою і південноосетинською владою в ряді областей. Російська Федерація заявила, що це рішення спрямоване на надання підтримки російським громадянам і місцевому населенню і було прийнято у відповідь на «агресивні наміри Грузії».

война-2008

Грузинська сторона висловила рішучий протест проти грубого порушення суверенітету та територіальної цілісності Грузії і зажадала негайного скасування рішення про зняття санкцій проти Абхазії, в чому отримала рішучу підтримку з боку НАТО і Євросоюзу.

Посилаючись на можливе подальше погіршення грузино-абхазького конфлікту, Росія посилює миротворчі сили СНД повітряно-десантним батальйоном чисельністю 525 осіб. Потім «для надання гуманітарної допомоги абхазькій стороні», вводить на територію Абхазії підрозділ залізничних військ. Грузинська сторона розцінила обидві ці заходи як агресивні і зажадала негайного виведення всіх додаткових російських сил, включаючи залізничні війська.

У ніч на 8 серпня Грузинські сили піддали масованому артобстрілу місто Цхінвал, після чого увійшли на територію Південної Осетії.

война-2008

А вдень того ж дня президент Росії оголосив про початок «операції з примусу до миру» в зоні конфлікту і в регіон були введені значні російські сили.

война-2008

Абхазька сторона теж почала введення важкої бойової техніки в зону обмеження озброєнь в порушення Московської Угоди про припинення вогню і роз'єднання сил 1994 року, почалися артобстріли верхньої частини Кодорської ущелини, а в Гальському, Очамчирському і Ткварчельському районах було введено воєнний стан і оголошена часткова мобілізація.

Як повідомляли військові спостерігачі місії зі спостереження в Грузії (МООННГ), російські сили почали наносити авіаційні удари по об'єктах в Західній Грузії, а потім перекинула в зону конфлікту велике число військовослужбовців. Російські військові кораблі зайняли позиції вздовж узбережжя. А абхазька сторона почала наступ і встановила контроль над верхньою частиною Кодорської ущелини.

война-2008

Визнання незалежності

Як зазначалося в доповіді генерального секретаря ООН, початок великомасштабної операції грузинської сторони в Південній Осетії зміцнив побоювання абхазької сторони в тому, що, ймовірно, вона стане наступним об'єктом для удару. Тому 20 серпня парламент Абхазії в черговий раз звернувся до Росії з проханням визнати незалежність республіки, а 22 серпня аналогічне звернення надійшло від парламенту Південної Осетії.

26 серпня президент Російської Федерації заявив, що напад Грузії на Південну Осетію не залишив Росії іншого вибору, окрім як визнати Абхазію і Південну Осетію в якості незалежних держав.

Абхазька сторона вітала рішення Росії, а грузинська назвала його незаконним і таким, що порушує основоположні норми і принципи міжнародного права. Крім цього, грузинське керівництво охарактеризувало дії Росії як спробу легалізувати «використання насильства, прямої військової агресії та етнічних чисток з метою зміни кордонів сусідніх держав». У відповідь на гостру міжнародну критику та міжнародну підтримку територіальної цілісності Грузії Росія заявила, що будь-яке повернення до status quo ante більше не представляється можливим у світлі «геноциду», який мав місце в Південній Осетії.

Парламент Грузії прийняв резолюцію, в якій Абхазія та Південна Осетія були названі територіями, окупованими Російською Федерацією, а російські миротворці — окупаційними силами. Грузія розірвала дипломатичні відносини з Росією та вийшла з Московської Угоди про припинення вогню і роз'єднання сил 1994 року.

А Росія встановила офіційні дипломатичні відносини з Абхазією і Південною Осетією.

17 вересня в Москві був підписаний договір про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу між Росією і Абхазією. Російські посадові особи заявили, що присутність російських збройних сил в Абхазії та Південній Осетії буде грунтуватися на положеннях цих документів, і повідомили про плани створення військових баз і розгортання 3700 військовослужбовців відповідно в Абхазії і Південній Осетії.

До 15 Жовтня миротворчі сили були виведені, а на їх місце прийшли російські війська та обладнали нові укріплені позиції на контрольованій Абхазією стороні від лінії припинення вогню.

23 жовтня парламент Грузії прийняв закон, в якому Абхазія і Південна Осетія були оголошені «окупованими територіями», а Російська Федерація — «військовим окупантом». Відповідно до закону всі законодавчі та адміністративні акти, прийняті фактичною владою Абхазії і Південної Осетії, оголошуються недійсними. У ньому також встановлюються обмеження на доступ громадян третіх країн до цих територій і заборона на економічну та фінансову діяльність, що не відповідає законодавству Грузії.

У грудні 2008 року, за даними МООННГ, в зону безпеки в Гальському секторі увійшла колона важкої бойової техніки сил Російської Федерації, включаючи танки і самохідні артилерійські установки. За оцінкою місії, російські сили в Гальському районі склали один батальйон з допоміжними підрозділами. У листопаді-грудні 2008 року Місія також повідомила про введення абхазькою стороною в зону конфлікту військового персоналу та бойової техніки.

Лінія припинення вогню була офіційно закрита для перетину абхазькою стороною з липня 2008 року. Крім того, в жовтні абхазька сторона знищила кілька саморобних пішохідних мостів для запобігання «незаконного» перетину лінії припинення вогню. Абхазька влада виробляла установку мін уздовж лінії припинення вогню для запобігання її «незаконного» перетину...

Повернення Росії до абхазького питання

Але історія взаємин Абхазії і з Грузією, і з Росією йде в незапам'ятні часи.

У середні століття (в IV–VI ст.) територія Абхазії перебувала під владою Візантії і тільки в кінці VIII століття домоглася незалежності, яка привела до виникнення абхазького царства. Його територія включала Абхазію і Західну Грузію. Основне населення становили абхази, а також Рачинці, гурійці, імеретинці, мегрели, свани та інші Грузинські племена. Було багато вірмен. Населення вело торгівлю з сусідніми державами, країнами Близького Сходу і Середземномор'я. Столиця спочатку перебувала в Анакопії (Новий Афон), а в 806 році перемістилася в Кутаїсі.

У 975 році влада перейшла до грузинської династії Багратіоні, і до XV століття Абхазія знаходиться в складі об'єднаної Грузії. У цей період візантійський культурний вплив змінюється грузинським. У цей період формується характерний тип абхазьких поселень - з храмом і розкиданими поблизу нього садибами. У XIII столітті вперше згадується абхазький католікосат (проіснував до 1814 року).

У XIII-XV століттях стався розпад єдиної Грузії, що призвело до виділення самостійного абхазького князівства.

З кінця XV століття Абхазія піддавалася нападам турків.

У другій половині XVI століття посилилася залежність Абхазії і Західної Грузії від Османської імперії. Це був період політичної, культурної та економічної експансії турків. Абхази чинили опір знищенню їх духовних і матеріальних цінностей і піднімали антитурецькі повстання.

З кінця XVIII століття, рятуючись від османського гніту, абхазькі князі знайшли заступництво в Росії. 17 лютого (1 березня) 1810 вийшов маніфест Олександра I про приєднання абхазького князівства до Російської імперії. Абхазія стала частиною загальноросійського ринку, розвивалися товарно-грошові відносини; зміцнювалися зв'язки з російською культурою, формувалася абхазька інтелігенція. У 1862 році був створений абхазький алфавіт. Але, незважаючи на приєднання, номінальне правління абхазьких князів зберігалося до 1864 року: саме цього року абхазьке князівство було скасовано. На зміну йому прийшло пряме російське військове управління у вигляді утворення Сухумського військового округу. Введення Військової адміністрації та приєднання Абхазії до загальноросійської системи адміністративно-територіального управління викликало масові хвилювання. Тепер протестний рух виразився і в масовому переселенні абхазів в Османську імперію. Особливо сильним відтік населення був після російсько-турецької війни 1877-1878 років. За другу половину XIX століття Абхазію покинуло до половини населення, спорожніли цілі райони; територія заселялася російськими, грузинськими, вірменськими, грецькими, естонськими та іншими національностями (що визначило багатонаціональність і нинішнього населення Абхазії).

У ХХ столітті, після Лютневої буржуазної революції 1917 року влада в Сухумському окрузі опинилася в руках грузинських меншовиків, а потім - під керівництвом Закавказького сейму, який мав на меті юридично оформити відторгнення Закавказзя від Радянської Росії і оголосив Закавказзя "незалежною Федеративною Республікою", а Сухумський округ увійшов до складу грузинської Демократичної Республіки. Це визнала і РРФСР, що було зафіксовано в радянсько-грузинському Московському мирному договорі 1920 року.

Радянська влада на території Сухумського округу була встановлена тільки в 1921 році, тоді ж і була проголошена Радянська Соціалістична Республіка Абхазія і почалася плутанина:

  • 16 грудня 1921 РСР Абхазія на підставі особливого союзного договору увійшла до складу Грузинської РСР;
  • 13 грудня 1922 року Абхазія у складі Грузинської РСР стала частиною Закавказької Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки (ЗСФСР);
  • 30 грудня 1922 року у складі ЗСФСР Абхазія увійшла до СРСР.
  • 1 квітня 1925 була прийнята перша Конституція РСР Абхазія, в якій підкреслювався унікальний статус Абхазії в СРСР (стаття 3) — «РСР Абхазія, об'єднавшись на основі особливого союзного договору з РСР Грузією, через неї входить у Закавказьку Соціалістичну федеративну Радянську Республіку і в складі останньої — до Союзу Радянських Соціалістичних Республік».

Таким чином, на обличчя була парадоксальна ситуація-Союзна Республіка Абхазія увійшла до складу СРСР не самостійно, а як частина іншої союзної республіки(!!!???)

З кінця 1920-х рр.в СРСР почався процес жорсткої централізації влади, що супроводжувався урізанням прав національних республік і автономних утворень. Тому в 1931 році вольовим рішенням Сталіна Абхазія стала автономною республікою у складі Грузинської РСР з відповідним пониженням у правах. Тобто, вона вже не була суб'єктом Федерації і, відповідно, не мала права на вихід з СРСР, але могли переходити зі складу однієї союзної республіки до складу іншої. З цього часу почалася її "грузинізація". Так абхазька мова (аж до 1950 року) був виключений з програми середньої школи, а для абхазької писемності став застосовуватися Грузинський алфавіт (зараз - Кирилиця); абхазів не брали на кваліфіковану роботу, не допускали в органи влади; сюди переселяли жителів з грузинської «глибинки» (а місце для переселенців, як це часто бувало, звільняли шляхом виселення інших народів. Так, наприклад, в 1949 році В Казахстан були депортовані греки, які раніше жили поблизу Сухума); абхазькі назви населених пунктів замінювалися грузинськими.

Ще за радянських часів абхазька інтелігенція кілька разів (в 1957, 1964, 1967, 1978 рр.) виступала з ініціативою переходу республіки зі складу Грузинської РСР в РРФСР. Але ці прохання Абхазії вище радянське керівництво залишило без відповіді, хоча і пішло на ряд поступок. Зокрема, в Абхазії з'явилися своє радіо і телебачення, не підконтрольне Тбілісі. Були відновлені багато абхазькі назви, а в адміністративний апарат Республіки ввели велику кількість абхазьких партійних кадрів. І можливо, якби чергове звернення абхазів в 1989 році до радянського керівництва про повернення Абхазії статусу союзної Радянської Соціалістичної Республіки було задоволено, в період розпаду СРСР тут не відбулося б стільки кривавих подій.

Абхазія, як вона є

карта

Таким чином, сьогодні держава Республіка Абхазія (Апсни) є частково визнаною державою, яка розташована в північно-західній частині Кавказу між річками Псоу і Інгур. На південному заході омивається Чорним морем. На півночі і північному сході межує з Росією (Краснодарський край і Карачаєво-Черкеська Республіка); на південному сході і півдні – з Грузією (регіони Самегрело і Земо-Сванеті).

Територія Абхазії становить 8,6 тис.кв. км. максимальна протяжність з півночі на південь – 65 км, із заходу на схід – 170 км. довжина берегової лінії – 214 км. гори займають 64% території, а ліси – 57% території (497 тис. га).

карта

З точки зору міжнародного права, Республіка Абхазія і до 2008 року залишалася невизнаною державою, і практично все міжнародне співтовариство продовжує розглядати Абхазію як частину Грузії.флаг_Абхазии

За період з 2008 року Республіку визнали такі країни-члени ООН: Росія (у 2008 р.), Нікарагуа (у 2008 р.), Венесуела (у 2009 р.), Науру (у 2009 р.), Вануату (у 2011), Тувалу (у 2011). Однак потім Вануату і Тувалу відкликали своє визнання в 2013 і 2014 рр.відповідно.

Крім цього, Республіку визнали і 4 державні утворення, які самі є частково визнаними або невизнаними. Це: Південна Осетія (у 2006 р.), Придністровська Молдавська Республіка (у 2006 р.), Нагірно-Карабахська Республіка (у 2006 р.), Донецька народна республіка (у 2015 р.).

Згідно юрисдикції влади, фактично контролюючих Регіон, Республіка Абхазія (Апсни) відповідно до Конституції – суверенна, демократична, правова держава. Найменування Республіка Абхазія та Апсни рівнозначні.

Згідно юрисдикції Грузії Абхазія є її частиною і носить назву абхазька Автономна Республіка (також використовується назва Автономна Республіка Абхазія).

26 листопада 1994 року парламент республіки прийняв конституцію країни.

герб_Абхазии

Абхазія-президентська республіка. Президент обирається строком на 5 років, є главою держави.

Виконавча влада в Республіці Абхазія належить Президенту. Президент формує кабінет міністрів і керує ним. До складу Кабінету Міністрів входять прем'єр-міністр, віце-прем'єри, міністри та інші передбачені законом посадові особи.

Законодавчу гілку влади представляє однопалатні Народні Збори-Парламент Республіки Абхазія (35 місць). Депутати обираються строком на 5 років таємним голосуванням.

Вищим судовим органом є Верховний Суд. Нагляд за діяльністю судів здійснює Генеральний прокурор Республіки Абхазія і підлеглі прокурори на місцях.

Органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади.

Адміністративно Абхазія включає в себе 7 районів: Гагрський, Гальський, Гудаутський, Гулрипшський, Очамчирський, Сухумський і Ткуарчалський.

Столиця Абхазії – м Сухум.

Сухум

набережная_Сухума

Сухум

Крім столиці великими містами вважаються Гагра, Гудаута, Галі, Очамчира, Ткуарчал, Піцунда, Гульріпш, Новий Афон.

Станом на жовтень 2012 року в Абхазії налічувалося 8 міст і 105 сіл.

Збройні сили Абхазії

Міністерство оборони (МО) створено в 1993, але офіційно днем створення ЗС Абхазії вважається 11 жовтня 1992 року, коли голова Президії Верховної Ради Республіки Абхазія підписав указ про створення Міністерства оборони і Генерального штабу.

парад

Сухопутні війська організаційно поділяються на три військові округи: Центральний (Сухум), Східний (Очамчира) і Західний (Піцунда). Для оперативної мобілізації у разі необхідності з резервістів можуть бути сформовані резервні бригади.

Чисельність особового складу армії – 2100-2200 осіб (при чисельності населення Абхазії 242 тис.осіб).

герб_ВС_Абхазии

У складі ЗС Абхазії є 3 мотострілецьких бригади (у кожній 3-4 мотострілецьких батальйони і один танковий батальйон), а також окремі підра

будівлі: артилерійський полк, інженерний батальйон, гірничострілецький батальйон, розвідувальний батальйон; окремі групи спеціального призначення.

Як окремі роди військ є військова авіація і військово-морські сили.

Командний склад: Верховний головнокомандувач-президент Республіки, Міністр оборони, Начальник Генштабу ЗС Абхазії, перший заступник Міністра оборони.

Поповнення офіцерського корпусу Збройних сил Абхазії відбувається як за рахунок підготовки у військових навчальних закладах Російської Федерації, так і в своєму власному Сухумському вищому загальновійськовому командному училищі (діє з 1995 року). Для перепідготовки офіцерів є загальновійськова академія Міноборони РА при абхазькому держуніверситеті.

ВС_Абхазии

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення Абхазії становило 525 061 осіб. Основними етнічними групами в абхазькій АРСР були грузини (45 %), вірмени та росіяни. Частка ж абхазів становила лише 18 % (95 853 осіб).

Після грузино-абхазького конфлікту 1992-1993 років чисельність населення Абхазії скоротилася майже втричі. Так, згідно з переписом населення 2003 року чисельність населення Абхазії становила 215 972 осіб. Але за даними грузинської влади, що розглядають Абхазію як частину Грузії, чисельність населення Абхазії склала близько 179 тисяч в 2003 р.і 178 тисяч в 2005 році.

Згідно з переписом населення Абхазії, проведеним у 2011 році, чисельність населення становила 240705 осіб. З них абхазів-122,1 тис.чол. (або 50% населення республіки).

Є дані, що зараз в Абхазії проживають представники 67 різних народів, а близько 10% всього населення складають мегрели – народність проживає недалеко від кордону з Грузією.

Як уже зазначалося, переважній більшості нинішнього населення Абхазії ще до офіційного визнання її з боку Росії було надано російське громадянство (за твердженням російської влади, ці жителі Абхазії не отримали громадянства Грузії і залишалися особами без громадянства).

Державна мова Республіки Абхазія – абхазька. Але російська теж визнається офіційною мовою державних та інших установ.

Релігія

Основна релігія Абхазії – християнство. Згідно з опитуваннями 2003 року тут є і мусульмани (як правило, суніти), а так само прихильники так званої абхазької релігії.

Згідно з дослідженнями, проведеними ще в 1994-98 рр., по суті більшість абхазів сповідують свою традиційну релігію (абхазький монотеїзм), навіть якщо формально вважаються християнами або мусульманами. Це проявляється в тому, що християни Абхазії рідко відвідують церкви, а мусульмани їдять свинину, п'ють вино і не роблять обрізання. Рідко хто читає Біблію або Коран. Всі релігійні свята (християнські, мусульманські та традиційних абхазьких вірувань) відзначаються спільно представниками різних релігій і, як правило, за одним столом. Є навіть гіпотеза про те, що абхазька релігія – унікальний приклад початкового монотеїзму, найдавнішої релігії людства, релікт, що дожив до наших днів.

Освіта

Після війни 1992-1993 років Абхазія перейшла на російські стандарти освіти.

З 169 загальноосвітніх шкіл Абхазії 149 – середніх, 15 – неповних середніх і 5 – початкових. У Республіці 129 сільських шкіл і 40 міських, де працюють 3506 викладачів. За національною ознакою в Республіці 63 школи – абхазьких, 51 – російських, 39 – вірменських, 17-абхазо – російських та 1 російсько-вірменська школа.

За даними Міністерства освіти, в Абхазії налічується 25840 учнів.

Крім шкіл, в Республіці працюють 23 дошкільних установи, де виховуються 2294 дітей. Функціонують Сухумський ліцей-інтернат, Калдахуарський і тамишський інтернати, Гагрський «Башаран-коледж». У Сухумі так само є дві приватні загальноосвітні школи – «Альфа» та «Світло».

У системі Міністерства освіти Абхазії 5 середніх спеціальних навчальних закладів: Гагрський гуманітарно-промисловий технікум ім. Б. Г. Кехіріпа, Сухумськф філія Московського гуманітарно-екологічного коледжу, Державний Сухумський коледж, Абхазький багатогалузевий коледж та Гальський гуманітарний коледж.

В Абхазії є також два вищих навчальних заклади: абхазький державний університет та Сухумський відкритий Інститут. У 2010 році студентами абхазького державного університету стали 530 абітурієнтів, а в Сухумський відкритий Інститут вступили 140 осіб.

университет

Гроші

Основна грошова одиниця Абхазії, як ви, напевно, здогадалися – російський рубль. Всі розрахунки ведуться саме в рублях. Іноземна валюта до сплати не приймається. Пункти обміну валюти знаходяться тільки в найбільших містах республіки. Банкоматів немає, і ви не зможете перевести в готівку свою банківську карту навіть в найбільших банківських установах країни.

Є й місцева валюта – це апсари. Однак в апсарах випускаються тільки пам'ятні монети, які не використовуються в якості засобу платежу в роздрібній торгівлі.

Транспортне сполучення

В'їзд в Абхазію можливий тільки з боку Росії, позаяк грузино-абхазький кордон закритий.

КПП

Абхазія має два аеропорти: аеропорт м. Сухум (розташований в 25 км від столиці, злітно-посадкова смуга довжиною 4 км, розрахована на прийом широкофюзеляжних пасажирських лайнерів та літаків спеціального призначення г/п до 200 т, відкритий за метеоумовами 364 дні в році), та аеропорт Бомбора (знаходиться в 40 км від Сухума, близько Гудаути. Злітно-посадочні смуги розраховані на прийом цивільних літаків та всепогодне обслуговування військово-морської і транспортної авіації). Але, незважаючи на це, регулярні авіаперевезення практично не здійснюються. Причиною є невизнання Абхазії як незалежної держави з боку країн-учасниць ІАТА. Побоювання санкцій цієї організації унеможливлює рейси і російських авіакомпаній. Тому, якщо ви захочете дістатися до Абхазії літаком, вам потрібно летіти до Адлера (найближчий аеропорт в Росії), а потім вже на маршрутному таксі або на електричці доїхати до прикордонного поста Абхазії.

Аеропорт, Сухум, СРСР

аэропорт_в_Абхазии_СССР

Аеропорт, Сухум, за часів незалежності

аэропорт_Сухум

аэропорт_Сухум

Морське сполучення здійснюється через 5 портів і портопунктів, розташованих у Сухумі (Головний морський порт), Гагрі, Гудауті, Новому Афоні та Очамчирі (військовий).

1 липня 2008 р.відновилися регулярні Морські рейси між російським містом Сочі і абхазькою Гагрою, перервані на початку 1990-х років у зв'язку з грузино-абхазьким конфліктом. З серпня 2010 року було відновлено морське сполучення між російським містом Туапсе і абхазьким містом Гагра.

Порти Абхазії перебувають у державній власності. Експлуатацію портів здійснює державна компанія «Абхазьке морське пароплавство».

морвокзал_Сухум

Морвокзал, Сухум

Залізничний транспорт являє собою залізничну магістраль довжиною 221 км.з 1992 р наскрізний залізничний рух через Абхазію закрито. В даний час відновлено регулярне вантажопасажирське сполучення за маршрутом Сухум – Ростов-на-Дону – Москва.

З грудня 2002 р.пущено електропоїзд за маршрутом Адлер – Сухум.

З вересня 2004 р. відновлено пряме залізничне сполучення між Москвою та Сухумом, яке перервалося на 12 років через військові дії на території Абхазії.

У червні-липні 2008 року російські залізничні війська відновили ділянку Сухум-Очамчира.

У 2012 році на цілорічний режим був переведений поїзд Москва – Адлер – Сухум.

З 2014 року почали ходити ще два регулярних поїзди: Воронеж – Сухум та Санкт-Петербург – Сухум.

Залізниці перебувають у державній власності. Експлуатація залізниць і перевезення здійснюються Державним підприємством «Управління залізниці Республіки Абхазія». Відповідно до рішення Уряду використовуються російські Правила перевезень пасажирів і вантажів залізничним транспортом.

У травні 2009 року між керівниками Абхазії і Росії йшли переговори про передачу Абхазької залізниці в тимчасове управління російським залізницям на 10 років. Абхазія отримала від Росії міжурядовий кредит у розмірі 2 мільярдів рублів, який потім був перерахований РЖД на здійснення ремонту залізничного полотна на ділянці Псоу–Сухум та інфраструктури.

ж_д_вокзал_Сухум

Залізничний вокзал, Сухум

ж_д_вокзал_Сухум

ж_д_вокзал_Сухум

Що стосується автомобілів, то з повною впевненістю можна сказати, що це основний вид транспорту в Абхазії. Довжина автодоріг республіканського значення – 473,8 км, місцевого значення – 1830,9 км.Структура дорожньої мережі – осьова: до головної магістралі, що йде вздовж морського узбережжя, прив'язані майже всі автодороги Республіки.

дорога_на_Рицу

Дорога на Ріцу

дорога

Траса з Сухума до Гумісти

Важливе стратегічне значення має військово-сухумська дорога, що йде від Сухума по Кодорській ущелині.

Міжміський транспорт загалом розвинений, проте чомусь відсутній розклад його руху. Міський транспорт активно курсує тільки в столиці.

Троллейбус_в_Сухуме

Тролейбус у столиці

Зв'язок

Стільникових операторів в Абхазії два: приватний «Аквафон» (Aquafon) (існує з 2003 року, 8 років тому його купив російський «Мегафон») та «А-мобайл» (A-Mobile) (створений місцевим капіталом за участю держави в 2007 році). У Сухумі, Гагрі і Піцунді працюють інтернет-кафе і є інтернет-провайдери. Бездротовий інтернет можна також підключити за допомогою стільникових мереж Aquafon і A-Mobile. Тож з стільниковим зв'язком та інтернетом в невизнаної республіці все в порядку.

Режим перебування в країні

З 1 квітня 2016 року Абхазія ввела візи для громадян тих країн, з якими у неї «не підписані міжурядові угоди про взаємні безвізові поїздки». Про це повідомляється на сайті Міністерства закордонних справ країни.

МИД_Абхазии

МЗС Абхазії

Таким чином, в'їхати на територію Абхазії без віз можуть тільки громадяни Росії, так званих ДНР, ЛНР, Нікарагуа, Тувалу, Придністровської Молдавської Республіки та Республіки Південна Осетія. Вони зможуть безперешкодно перебувати в країні не більше 90 днів.

Вартість оформлення абхазької одноразової туристичної візи становить від 10 до 40 доларів, залежно від терміну її дії, багаторазової – 30-60 доларів.

Для оформлення візи в електронному вигляді необхідно заповнити анкету. Щоб обробити запит, консульській службі потрібно 7 робочих днів.

виза

Для тих, хто в'їжджає на територію Республіки Абхазія не в перший раз, терміни розгляду можуть бути скорочені. Після приїзду в Абхазію слід з'явитися в консульську службу протягом 3 робочих днів для отримання візи.

Але є і нюанси: закордонний паспорт повинен бути дійсний не менше 6 місяців до запланованого в'їзду в Абхазію.

Енергетика

Основними генеруючими потужностями є головна Інгурська ГЕС та Перепадна ГЕС-1 на річці Інгур. Більша частина електроенергії надходить з Інгургес, потужність електростанції – 1300 МВт. Щорічно станція виробляла близько 4,2 млрд кВт/год електроенергії (45% від усієї електроенергії, виробленої в Грузії). Після грузино-абхазького конфлікту електростанція опинилася під юрисдикцією двох держав – невизнаної Абхазії та Грузії. Між республіками існує домовленість про розподіл електроенергії: 40% отримує Абхазія, 60% – Грузія.

Ингур

Інгур

За попередніми даними, на шельфі Абхазії запаси нафти становлять від 300 до 500 мільйонів тонн. Велика частина нафтових запасів залягає на відстані в 10 кілометрів від берегової лінії. Є невеликі родовища газу.

Але в Абхазії відсутні підприємства нафтопереробки, а нафтопродукти надходять з Росії, а також з Туреччини, Болгарії та Румунії.

Ще в 2009 році в м Сухум було укладено п'ятирічну угоду про співпрацю між ВАТ «НК Роснафта» та Міністерством економіки Республіки Абхазія. Російська держкомпанія взяла на себе розвідку на шельфі в районі Очамчири. Крім цього йшлося і про будівництво міні-НПЗ. Однак у 2015 році президент Абхазії Рауль Хаджимба висловився проти розвідки та видобутку нафти. Було створено комісію з вивчення економічної ефективності та екологічної безпеки з розвідки та видобутку нафти в Абхазії. Група депутатів парламенту Абхазії навіть розробила законопроект про заборону розробки (видобутку) вуглеводнів (нафти і газу) в Абхазії. «Роснафта» у зв'язку з цими подіями заявила, що «до прийняття остаточного рішення готова призупинити свою діяльність на території Республіки». У разі прийняття негативного рішення «Роснафта» готова провести переговори про справедливу компенсацію вкладених коштів.

Пізніше дочірньому підприємству компанії «Роснафта» було подовжено ліцензію, але компанія, посилаючись на санкції, заявила, що не може вести подальші роботи.

Економіка

Що стосується економіки, то потрібно нагадати, що до грузино-абхазької війни 1992-93 рр. промислова продукція Абхазької АРСР становила 12% всієї промислової продукції Грузинської РСР. У Республіці працювало близько 500 промислових підприємств, а основною галуззю економіки була харчова промисловість.

Сільське господарство було орієнтоване на використання унікальних кліматичних ресурсів Абхазії та задоволення потреб СРСР. Тому в основному вирощували мандарини, апельсини, лимони, чай, тютюн, волоський горіх, а так само Кукурудза, виноград і овочі.

Також однією з основ економіки Абхазії завжди був туризм: республіка в минулому столітті в повному сенсі була Всесоюзною здравницею. Тут було безліч туристичних центрів, готелів, будинків відпочинку і пансіонатів, розташованих в приморській зоні. До сих пір люди старшого покоління пам'ятають такі назви, як Піцунда, Гагри, Ріца тощо. Також туристів приваблював вологий теплий клімат, субтропічні види рослин та дивно чисте море.

Uагра

Гагра

Пицунда

Піцунда

Але, все це більшою мірою залишилося в минулому. Після війни 1992-93 рр.занепало все: основну частину підприємств було знищено або розграбовано; в значній мірі постраждали паливно-енергетичний комплекс, транспортна інфраструктура, об'єкти зв'язку та житлово-комунального господарства, пам'ятки історії та архітектури, навчальні заклади та науково-дослідні інститути, а також індивідуальні будинки та квартири.

разруха

разруха

разруха

разруха

Збиток, заподіяний Абхазії військовим конфліктом, за оцінкою уряду республіки, становить близько $11,3 млрд.

парламент_во_время_войны

Парламент за часів війни

парламент_сегодня

Парламент, 2016 р.

Збиток, заподіяний Абхазії військовим конфліктом, за оцінкою уряду республіки, становить близько $11,3 млрд.
З промислових підприємств Абхазії працюють переважно підприємства харчової та лісової промисловості. У Сухумі функціонує тютюнова фабрика, що випускає з місцевого тютюну кілька сортів сигарет (тютюнова промисловість працює в основному для потреб самої Абхазії). На чайних фабриках випускається невелика кількість абхазького чаю (але ж в радянські часи Чайні плантації займали більше половини всіх сільськогосподарських земель Абхазії, але після війни плантації прийшли в занепад).

Працюють дрібні заводи з виробництва вина, горілки, коньяку, лікерів, відкриваються дегустаційні зали на туристичних маршрутах. Винзаводи Сухума, Гудаути та інших міст не працюють (крім компанії «Вина та води Абхазії», що прийшла на ринок у 2005 році). В основному вино виробляється кустарним способом в домашніх умовах. Велика частина абхазьких вин на російському ринку зроблені з виноматеріалів, виготовлених поза територією Абхазії.

Після війни припинилася зовнішня торгівля (у зв'язку з економічними санкціями), і сільське господарство стало інструментом виживання. Зараз для місцевого споживання висівають кукурудзу з невеликими вкрапленнями посівів тютюну. Продаж овочів і цитрусових (мандаринів, лимонів, апельсинів) в Росію і курортникам збільшується, але вирощування носить кустарний характер.

Після війни дуже порідшали і стада великої рогатої худоби, кіз і овець, – спочатку через викрадення і винищення, а потім через зменшення кормової бази.

Велику частку молочних і м'ясних продуктів, овочів, фруктів, баштанних, винограду і рослинних масел Абхазія ввозить.

І зараз зовнішня торгівля Абхазії дефіцитна: експорт становить 17% обороту, імпорт – 83 %. Дві третини зовнішньої торгівлі припадає на Росію, великими торговельними партнерами є також Туреччина і Грузія.

Якщо звернутися до цифр, то за даними Управління державної статистики Республіки Абхазія, в 2014 році ВВП країни склав 27552,3 млн руб.і виріс, в порівнянні з 2013 роком, на 11,1%.

Основну питому вагу в структурі ВВП займали будівництво (25,0 %), торгівля (22,2 %), промисловість (8,1 %), зв'язок (4,9 %) і сільське господарство (4,8 %).

У занепаді і туризм. Усі здравниці, готелі та пансіонати були побудовані ще при СРСР, тому вони знаходяться в поганому стані та потребують капітального ремонту. А про сервіс, в його сучасному розумінні, говорити взагалі не доводиться. Тому сюди можна їхати невибагливим людям, для яких головне – море і сонце. Більшість туристів, які відвідують Абхазію, є росіянами. І хоча туріндустрія тут далека від досконалості, за даними Міністерства економіки республіки, вона приносить до бюджету до третини податкових надходжень. Слід зазначити, що у 2016 році потік туристів виріс, але це, в більшості випадків пов'язано з дорожнечею відпочинку в Сочі, а також з недоступністю для росіян відпочинку в Туреччині та Єгипті.

гостиницы

Готелі, Сухум

Таким чином, досі частково визнана країна переживає непростий період. І якщо в західних, курортних районах ще ведеться будівництво, то на південь від Сухума, вже неможливо приховати депресивні райони з напівпорожніми містами.

Гумиста

Гуміста

гумиста

«Економіка Абхазії тільки-но почала підніматися», – пояснюють місцеві жителі і про війну говорять так, ніби вона була вчора, хоча навіть з моменту визнання незалежності Республіки Росією пройшло вже 8 років.

Хто винен і що робити

Чому ж так відбувається?

В Абхазії досі немає багатьох базових законів, кредитної системи, земельного кодексу – їх пропонують прийняти в затвердженій десятирічній стратегії розвитку країни. Але навіть автори документа відзначають, що 50-55% реального ВВП припадає на тіньову економіку – це вище власних доходів бюджету в 4 рази. Податкова система дуже щадна, прибутковий податок становить 31%. Є спецподаток – якщо ти індивідуальний підприємець, платиш 800 рублів на місяць. Якщо у тебе Міні-готель до 50 місць – теж спецподаток, дуже маленький. Питання, як ці гроші зібрати? Під час курортного сезону туристам повально здають кімнати в приватних будинках, возять на таксі за цілком московськими цінами і продають все, що можна. У 2013 році номінальний ВВП Абхазії на душу населення склав $2690.

В Абхазії фактично відсутнє Кредитування бізнесу, тобто ніде взяти стартовий капітал. Просити кредит в російському банку абхазька компанія не має права.

Не можна не відзначити, що економічні проблеми пов'язані і з політикою, яка тут має свою специфіку: невелика чисельність населення і дуже тісні людські зв'язки. Ось що сказав про це в інтерв'ю декан історичного факультету Південного федерального університету в Ростові-на-Дону Микола Трапш: «В Абхазії традиційно існує тенденція до «народоправства», заснована на тому, що влада доступна для діалогу. Для такого подання є всі підстави: представники еліти, президенти або прем'єр-міністри разом ходять на весілля і похорони, беруть участь в застіллях за загальним столом. Це народжує у звичайних людей відчуття, що варто трохи натиснути на представників влади, і будуть прийняті потрібні рішення».

Багато в чому цим пояснюються і складнощі з судовою системою в Республіці: коли «всі свої», навіть злочинцеві легко піти від покарання. А відсутність працюючої правової системи є однією з ключових перешкод для встановлення політичної стабільності.

Всіма цими особливостями вміло користується певна частина абхазького суспільства, яка усвідомлює свій вплив і не хоче змінювати сформовану кланову систему.

А від такої політичної плутанини страждають навіть російсько-абхазькі відносини, важливим аспектом яких є гроші. Одна з головних претензій, яку опозиція висловлює на адресу чинного президента, це його нездатність вселити впевненість Кремлю і, відповідно, зберегти потік фінансових вливань.

Досить пару днів поїздити по країні, щоб зрозуміти, наскільки ці гроші потрібні Республіці. Інфраструктура в жалюгідному стані, при цьому очевидно, що в найближчі десятиліття внутрішніх ресурсів на її відновлення тут не буде.

Дом_Москвы

Дім Москви

До 2012-2013 років Москва інвестувала в існуючу модель державного устрою країни, розраховуючи на те, що її можна реанімувати за рахунок фінансових вливань. Однак в останні роки мета інвестицій інша: з одного боку, знизити рівень соціальної та економічної напруженості за рахунок виплати зарплат і пенсій, а з іншого – сприяти пожвавленню самої абхазької економіки.

І ось сайт «Кавказький вузол» повідомляє, що бюджет Абхазії на 2017 рік прийнятий з дефіцитом в 33 мільйони рублів. Частка власних доходів у ньому передбачена на рівні 54%, решта 46% складе допомогу від Росії.

Політична криза

У 2016 році в Абхазії загострилася політична криза, викликана невдоволенням опозиції діяльністю влади на чолі з президентом Раулем Хаджимбою. У березні опозиціонери ініціювали референдум про дострокові вибори президента, проте в ньому взяло участь 1628 осіб (1,23%) від загальної кількості виборців. Тому ЦВК Абхазії визнав референдум таким, що не відбувся.

Після голосування опозиційні сили скликали народний Схід перед будівлею уряду з вимогою відставки президента. Але президент пішов на переговори і новий склад ЦВК був сформований.

Перед цим опитані експерти висловлювали сумніви, що опозиція доб'ється своєї мети. Однак те, що влада і опозиція змогли прийти до угоди, місцевий журналіст Бадрак Авідзба назвав у своїй статті («Sputnik Абхазія») «прикладом мудрості і далекоглядності абхазького суспільства». На його думку, «політичний сезон в країні видався дуже драматичним, але радує, що ця драма була зі щасливим кінцем».

Доходи

А що ж має населення?

У 2014 році 26% учасників Державного соціологічного опитування відповіли, що грошей їм вистачає тільки на їжу. 53% – можуть дозволити собі їжу і одяг, 8% відповіли, що їм не вистачає навіть на їжу і тільки 7% заявили, що їм повністю вистачає на життя. 4% вагалися з відповіддю.

Сьогодні середня зарплата в Республіці виглядає наступним чином: викладач вузу – 9,2 тис., соціальний працівник – 5,2 тис. руб., вчитель – 10,5 тис. руб., лікар – 13,9 тис. руб.

За повідомленням Управління державної статистики Республіки Абхазія, вартість прожиткового мінімуму на одного працездатного жителя на 1 січня 2017 р склала 6549,6 руб.; в тому числі продовольчі товари – 4479,9 руб.; Непродовольчі товари – 1283,7 руб.; платні послуги, податки і обов'язкові платежі – 786,0 руб. А величина прожиткового мінімуму в порівнянні з відповідним періодом минулого року збільшилася на 6,2%.

У 2015 році було ратифіковано російсько-абхазьку угоду про пенсійне забезпечення громадян Росії, які постійно проживають в Абхазії, яке було укладено в рамках реалізації російсько-абхазького договору про партнерство і союзництво в 2014 році. Ця угода торкнеться 32 058 пенсіонерів (а це більше 60%), які проживають в Республіці. Тобто тих, хто має російський паспорт. Без російської прописки тутешні люди похилого віку можуть претендувати лише на 5200 рублів (пенсія по Росії в середньому – більше 9 тисяч рублів).

Крім цього угода передбачає, що пенсія громадян Росії, які проживають в Абхазії, виросте за три роки в середньому до 10 тисяч рублів.

получение_пенсии

Отримання пенсії

Медицина

Щоб дізнатися про рівень медичного обслуговування, звернемося до туристичних сайтів. Ось що вони розповідають потенційним туристам.

Російський поліс обов'язкового медичного страхування в Абхазії не діє, а офіційно медична допомога безкоштовна. Але в більшості лікарень існує таке поняття, як «подяка», яка виплачується за певною таксою. Так, звернувшись до державної лікарні людина повинна дати доктору «чайові». Вся екстрена медична допомога на території країни надається безкоштовно, хоча за всі додаткові процедури теж доведеться доплатити. У деяких лікарнях потрібно бути особливо уважним, оскільки в курортних містах практикується викачування грошей з туристів, в тому числі і на стаціонарному лікуванні. Не знає своїх прав турист повинен буде оплачувати кожну послугу медичного працівника по нібито офіційному прайс-листу, на ділі ж це є простим шахрайством.

У разі серйозних проблем зі здоров'ям доведеться виїжджати в Росію.

Здебільшого будівлі лікарень потребують ремонту, а наявність сучасного обладнання найчастіше є винятком, а не правилом.

поликлиника_Сухум

Поліклініка, Сухум

Сухумская_городская_больница

Сухумська міська лікарня

А ось туристи в мережі розповідають, що російських громадян приймають охоче, на платній основі. Медичний поліс не потрібен, абхазька страховка, що видається на кордоні – теж, один прийом-150-200 р.

Аптек в Абхазії багато і їх асортимент майже не поступається російським, єдина відмінність – ціна: вона в кілька разів вище. Ну і слід звертати увагу на термін придатності препаратів.

Ціни

Так як рівень життя в країні багато в чому залежить від туристів, то з початком туристичного сезону вартість продуктів істотно підвищується (причому принцип їх формування абсолютно неясний). А поза сезоном ціни в Абхазії на продукти в середньому аналогічні російським.

А ось сфера ЖКГ в республіці – це окрема тема.

Почнемо з того, що в Абхазії досі присутній так званий «інфрастурктурний комунізм»: гранично низькі, економічно необґрунтовані тарифи на користування комунальними благами.

Так, 1 кВт електроенергії для приватних споживачів коштує тут 40 копійок; для юросіб – 85 копійок; для держбюджетних організацій – 60 копійок, не резиденти платять 1 рубль 20 копійок. А в цілому Комуналка за трикімнатну квартиру обходиться в 168 руб. (порадіємо за людей!!!!!)

Треба зазначити, що житлово-комунального господарства в нашому розумінні тут немає. За будинками доглядають самі мешканці. Але значна частина житлового фонду була побудована ще в 70-80-і роки і весь цей час особливо не ремонтувався. Тому на сьогоднішній день в Абхазії намічається криза, пов'язана зі зносом житлового фонду.

улица_в_Сухуме

Вулиця в столиці

Природно, у жителів немає можливостей займатися капітальним ремонтом будинків. Тому, найчастіше підвали затоплені водою, нікому доглядати за під'їздами, проводяться неузгоджені перепланування. Також в будинках буває багато порожніх квартир, що теж погіршує їх загальний стан і вони починають руйнуватися.

Слід сказати, що в Абхазії немає газопостачання та альтернативних централізованих систем опалення, тому Електрика – основне джерело енергії і для приготування їжі, і для опалення. Однак і тут через знос мереж і обладнання не злічити аварій, в результаті яких окремі райони Абхазії сидять без світла по багато годин (так в грудні 2016 р.в результаті аварії на Інгурі ГЕС сталося відключення трансформатора, який забезпечує електроенергією всю республіку. А вже в січні 2017 жителі п'яти районів Абхазії знову залишилися без електрики в результаті аварії на ЛЕП).

Але крім мереж і обладнання є ще одна проблема.

Як вже говорилося вище, велика частина електроенергії надходить з Інгурської ГЕС. При цьому половина йде в Грузію, інша – в Абхазію. Електрична мережа Абхазії стикується з грузинською електромережею «Вантаженерго». Співпраця обумовлена тим, що гребля ГЕС знаходиться в Грузії, а підземна електростанція і 4 перепадні ГЕС (на річці Ерісцкалі і Гальському водосховищі, куди вода йде по тунелю) – в Абхазії. Таким чином, після грузино-абхазького конфлікту електростанція опинилася під юрисдикцією двох держав.

Так ось, рівень води в Джварському водосховищі (знаходиться на території Грузії і живить Інгурську гідроелектростанцію) в зимовий період знижується до критичних значень. Це триватиме протягом майже сорока років. Але в 2015 році він наблизився до критичної позначки і «Чорноморенерго» ввела віялові відключення. Тоді російська сторона профінансувала постачання електроенергії з Грузії і відключення скасували. До того ж вичерпано ресурс і самої гідроелектростанції, її теж необхідно ставити на капітальну реконструкцію.

Місцеві жителі вже звикли до регулярних перебоїв в електропостачанні і по можливості скуповують дизельні генератори.

Через часті відключень світла, постійно переривається і водопостачання: його часто не буває цілодобово. Та й технологічне обладнання водопостачання було зношене ще двадцять років тому. А щодо якості, то вода з-під крану представляє великий ризик для здоров'я, тому пити воду найкраще або бутильовану, або кип'ячену.

Фахівці вважають, що інфраструктурна криза в Республіці виникла з кількох причин. Так, економічні та зовнішньополітичні умови 2008-2013 рр. дозволяли провести реконструкцію, щоб мінімізувати збитки і вивести ЖКГ хоча б на режим самоокупності. А тепер, в умовах економічної стагнації на зовнішніх ринках, це не є можливим.

З іншого боку, значна частина населення весь післявоєнний період не оплачувала послуги ЖКГ. Є цілі населені пункти в сільській місцевості, де з 90-х років ніхто не платить за світло. Заборгованість приватників досягла майже 1,5 млрд рублів.

Сайт «Кавполіт» повідомляє, що нещодавно був прийнятий закон про реструктуризацію боргів споживачів. Відповідно до нього ті споживачі, які закриють борги з початку 2015 року (якщо мають індивідуальні лічильники!), отримають списання всіх боргів за попередні роки. Ті, у кого таких лічильників немає, повинні виплатити борги за світло з початку 2014 року.

Однак експерти вважають, що навіть якщо всі споживачі будуть оплачувати поставлену електроенергію, то просто з'являться кошти на локалізацію екстрених ситуацій.

Майже всі інфраструктурні проекти фінансуються за рахунок інвестиційної програми сприяння соціально-економічному розвитку на 2015-2017 роки – це безоплатні дотації з російського бюджету.

У теорії 2017 рік повинен стати проривним в плані інфраструктурного будівництва, оскільки велика частина коштів в рамках інвестпрограми призначається якраз на ці цілі. Але незмінними залишаються неринкові механізми роботи ЖКГ. Відповідно, надалі різко зростають витрати на утримання нової інфраструктури, які нізвідки компенсувати, раз немає ринку послуг ЖКГ, а населення не платить за споживані світло, воду, вивезення сміття.

А в країні криза державності і похитнулася влада не буде ризикувати і проводити жорстку політику по відношенню до неплатників («тут всі один одного знають»). А еліти взагалі хотіли б продовжити, наскільки можливо, «інфраструктурний комунізм». Так в листопаді 2016 р. в Сухумі на російсько-абхазькому діловому форумі при обговоренні проблем енергетики депутат парламенту Абхазії заявив, що тарифи на електроенергію для населення переглядатися не будуть (наприклад, коли уряд на початку 2013 року спробував підвищити тариф на електроенергію з 0,4 руб. за кВтг/год. до 0,6 руб., то наштовхнулося на серйозний протест громадськості, і змушений був відступити). Але ігнорування законів економіки і здорового глузду закінчиться фізичним руйнуванням середовища проживання в країні, вважають експерти.

А тепер про настрої

Сторонньому спостерігачеві не можливо не помітити такий парадокс: природні умови в Абхазії шикарні, сонячних днів максимум, до того ж із землі б'є гейзер (можна обігрівати безкоштовно теплиці), Електрика дешева, земельний податок мізерний, але при цьому Абхазія імпортує практично все, включаючи фрукти і овочі, а на території, де «все росте саме», стоять занедбані поля…

Виявляється в абхазькому суспільстві ще є думка, що працювати – це якось не престижно. Ось що розповів один місцевий підприємець:

«За своєю природою народ у нас вкрай ледачий. Людей, які хочуть працювати, дуже мало. Це клімат, розумієте? В Італії те ж саме. Навіть якщо у нас всі перестануть працювати, все одно з голоду ніхто не помре. У нас у кожного є своє родове гніздо. Щотижня з села приїжджає борошно, помідори, огірки, тут так прийнято. І за часів війни ми абсолютно не голодували, і в блокаді можемо жити роками»…

Або ще думка: «Люди в Абхазії намагаються виживати за рахунок туризму. До нас, незважаючи ні на що, все одно їдуть відпочивати з Росії. Якось виживають ті з наших, хто намагається налагодити свій сервіс. Пансіонати та санаторії у нас зруйновані, а ось якщо ти зміг відремонтувати свій будинок, щоб здати відпочиваючим, – значить, проживеш до наступного сезону.

Навіть не знаю, що треба зробити, щоб тут стало так, як на знаменитих курортах. Однієї природи мало. Думаю, потрібні інвестиції, але хто ж сюди по-справжньому вкладатиме, в невизнану республіку?! Хіба що Росія, яка і так містить Абхазію, але вона по-справжньому не розщедрюється. У неї є своє узбережжя, самі знаєте, як зараз в Сочі..."»

Гудаута, вокзал

А ось що пишуть ті, хто побував у «республіці».

«Гипертаблоїд редактора Удікова»:

«...нерозумно ігнорувати те, що ти бачиш з вікна автобуса. А бачиш ти розруху і в'януть залишки інфраструктури, створеної ще за радянських часів... але на війну вже не спишеш панує зараз безгосподарність. Втім, життя триває, люди живуть, як можуть. І багато хто з них щасливий. Але часом, проїжджаючи тут, мимоволі думаєш, що час в цих краях зупинився. Причому якось катастрофічно…»

повний текст тут]]>

P. S. 22 Листопада 2016 року президент Росії в.Путін підписав угоду про створення об'єднаного угруповання військ Росії та Абхазії. До складу об'єднаного угруповання з боку ЗС Абхазії увійшли Авіаційна та артилерійська групи, загін спецназу, два окремих мотострілецьких батальйони, а з боку РФ – 7-а російська військова база.

У пояснювальних документах зазначається, що об'єднане угруповання потрібне, щоб оперативно реагувати на загрози військовій безпеці щодо обох країн. Принциповим є встановлення командної підпорядкованості: у мирний час координація угруповання покладена на змішану оперативну групу, очолювану командувачем 7-ю базою. У разі війни всі повноваження переходять призначеному Міноборони РФ командувачу. Сьогодні чисельність військовослужбовців РФ, дислокованих в Абхазії, становить 4 000 чоловік.

Таке поглиблення співпраці щільно перетинається з питанням про можливе включення Абхазії до складу РФ за прикладом Південної Осетії.

Однак, судячи з усього, у Сухума інші плани. Ще влітку прем'єр-міністр Абхазії заявляв, що республіка не збирається наслідувати приклад Південної Осетії: «Осетини – розділений народ, частина зараз живе в Росії, частина – у Південній Осетії. Тому є бажання возз'єднатися».

Старший науковий співробітник Центру кавказьких досліджень МДІМВ Вадим Муханов в інтерв'ю «Газете.Ru " зазначає, що на відміну від Південної Осетії Абхазія ніколи не прагнула увійти до складу РФ. У Південній Осетії мало ресурсів і відмінне від Абхазії територіальне положення. Крім того, є сильні тенденції до об'єднання «розділеного народу». Тому погляди Цхінвалі відрізняються від поглядів Сухумі.

«У Абхазії ж інша історія конфліктів з Грузією, отже, і історичні пріоритети інші», – пояснив він низьку інтенсивність переговорів. «Нинішня політична еліта тримає курс на створення незалежної держави. Крім того, у Абхазії набагато більший потенціал соціально-економічного розвитку, є вихід до моря і порт. Також велике значення має підтримка, що надається великою діаспорою мухаджирів у Туреччині».

Тому, як далі буде розвиватися Республіка, покаже тільки час. Але сьогодні Абхазія, в силу неврегульованості міжнародно-правового статусу, знаходиться в глибокій фінансово-економічній, військовій та політичній залежності від Російської Федерації.

А що стосується війни... Один уродженець цих місць сказав наступне: «Ми з грузинами добре жили, було багато змішаних сімей. І не тільки з грузинами: республіка була багатонаціональною. Я не вважаю грузин ворогами. Такий час був. Ось вони програли війну, ми виграли, хоч і живемо, як ніби це нас перемогли. У грузинів було менше мотивації воювати, ніж у нас: Абхазія завжди була автономною республікою, ми захищали свою незалежність, вони – цілісність своєї держави. І ось чим все скінчилося». А на питання про свою зарплату і достаток відповів філософськи: «Життя не полягає в зарплаті. А Абхазію знаєте, як називають? «Апсни», що означає «Країна душі!».

Рица

красота

Читайте також: Як виглядає невизнана "свобода": Південна Осетія

нет
Теги новин: