Види резервуарів для зберігання пального та нафтопродуктів

Резервуари для пального (https://petroline.ua/rezervuari-dlya-palnogo/)  потрібні всюди: від нафтових родовищ та нафтопереробних заводів до АЗС. Це незамінна частина енергетичної інфраструктури, яка має ключове значення для безперервного постачання енергії та транспортних послуг. Вони служать для зберігання палива – бензину, авіаційного, дизельного пального, мазуту, гасу тощо.

Основні параметри паливних резервуарів

• Захист від витоків. Для захисту робляться спеціальні покриття і бар'єри. Це необхідно для запобігання забрудненню ґрунту та води.
• Регулювання рівня. Система регулювання рівня моніторить кількість всередині резервуару.
• Підтримка температури. Для деяких видів, наприклад, для мазуту і скрапленого газу, важливо підтримувати певну температуру, щоб запобігти замерзанню і конденсації.
• Безпека. Системи безпеки потрібні для запобігання витоку, підтримки тиску та рівня пального, оскільки це пожежонебезпечні та вибухонебезпечні речовини.

Види паливних резервуарів

Ємності для палива ділять за кількома категоріями: розміщення, матеріал, обсяг, форма, конструктивні особливості та інші.

Вертикальні – одні з найчастіше використовуваних. Горизонтальні ємності застосовують не лише стаціонарно, а й як мобільні ємності. Інші форми використовуються дуже рідко.

За обсягом резервуари також дуже різні: від 200-літрової металевої бочки (https://petroline.ua/ru/metaleva-bochka-200l/) , яка є стандартом зберігання та транспортування палива, до великих систем на десятки тисяч кубометрів.

Тип розміщення

• Надземні – можуть бути вертикальними і горизонтальними.
• Заглиблені (напівпідземні) – заглиблюються на третину об'єму та більше, горловина при цьому розташована над поверхнею.
• Підземні – одностінні або двостінні ємності для нафтопродуктів. Заглиблені в ґрунт на відстань понад метр. Також є підводні, в яких нафта зберігається в місцях морського видобутку.

Матеріал

Класифікація для резервуарів по матеріалу одна з найважливіших, вони мають бути герметичними та міцними. Корпуси виробляють каркасними та безкаркасними.

Для виготовлення каркасних ємностей використовують:

• Залізобетон – дуже надійні, але важкі, використовуються для бітуму, мазуту. Можуть бути збірними та монолітними.
• Спеціальні металеві сплави, стійких до впливу нафтопродуктів.
• Пластик чи склопластик. В пластикових використовують сталевий каркас.
• Резервуари також додатково оберігають від корозії та хімічної дії, дії води та ґрунтів.
• Безкаркасні ємності роблять із гумотканого полотна та полімерів: склопластик, ПВХ, поліетилен, поліпропілен. Їх влаштовують для тимчасових сховищ на місцях видобутку – вони легкі, прості в установці, не вимагають фундаменту.

Конструктивні особливості. Двостінні та одностінні резервуари

1. Одностінні мають одну стінку, тому вимагають додаткових заходів для уникнення розливу рідкого палива у разі витоку, наприклад, обвалювання ґрунтом, заливки бетоном.
2. Двостінні – надійніші, використовуються для підземного зберігання пального на АЗС, у населених пунктах тощо. Для герметичності мають простір між стінками, що заповнюється інертним газом або антифризом. Обладнуються манометрами для моніторингу рівня та контролю герметичності.