Резервуари для пального (https://petroline.ua/rezervuari-dlya-palnogo/) потрібні всюди: від нафтових родовищ та нафтопереробних заводів до АЗС. Це незамінна частина енергетичної інфраструктури, яка має ключове значення для безперервного постачання енергії та транспортних послуг. Вони служать для зберігання палива – бензину, авіаційного, дизельного пального, мазуту, гасу тощо.
Основні параметри паливних резервуарів
- Захист від витоків. Для захисту робляться спеціальні покриття і бар'єри. Це необхідно для запобігання забрудненню ґрунту та води.
- Регулювання рівня. Система регулювання рівня моніторить кількість всередині резервуару.
- Підтримка температури. Для деяких видів, наприклад, для мазуту і скрапленого газу, важливо підтримувати певну температуру, щоб запобігти замерзанню і конденсації.
- Безпека. Системи безпеки потрібні для запобігання витоку, підтримки тиску та рівня пального, оскільки це пожежонебезпечні та вибухонебезпечні речовини.
Види паливних резервуарів
Ємності для палива ділять за кількома категоріями: розміщення, матеріал, обсяг, форма, конструктивні особливості та інші.
Вертикальні – одні з найчастіше використовуваних. Горизонтальні ємності застосовують не лише стаціонарно, а й як мобільні ємності. Інші форми використовуються дуже рідко.
За обсягом резервуари також дуже різні: від 200-літрової металевої бочки (https://petroline.ua/ru/metaleva-bochka-200l/) , яка є стандартом зберігання та транспортування палива, до великих систем на десятки тисяч кубометрів.
Тип розміщення
- Надземні – можуть бути вертикальними і горизонтальними.
- Заглиблені (напівпідземні) – заглиблюються на третину об'єму та більше, горловина при цьому розташована над поверхнею.
- Підземні – одностінні або двостінні ємності для нафтопродуктів. Заглиблені в ґрунт на відстань понад метр. Також є підводні, в яких нафта зберігається в місцях морського видобутку.
Матеріал
Класифікація для резервуарів по матеріалу одна з найважливіших, вони мають бути герметичними та міцними. Корпуси виробляють каркасними та безкаркасними.
Для виготовлення каркасних ємностей використовують:
- Залізобетон – дуже надійні, але важкі, використовуються для бітуму, мазуту. Можуть бути збірними та монолітними.
- Спеціальні металеві сплави, стійких до впливу нафтопродуктів.
- Пластик чи склопластик. В пластикових використовують сталевий каркас.
- Резервуари також додатково оберігають від корозії та хімічної дії, дії води та ґрунтів.
- Безкаркасні ємності роблять із гумотканого полотна та полімерів: склопластик, ПВХ, поліетилен, поліпропілен. Їх влаштовують для тимчасових сховищ на місцях видобутку – вони легкі, прості в установці, не вимагають фундаменту.
Конструктивні особливості. Двостінні та одностінні резервуари
- Одностінні мають одну стінку, тому вимагають додаткових заходів для уникнення розливу рідкого палива у разі витоку, наприклад, обвалювання ґрунтом, заливки бетоном.
- Двостінні – надійніші, використовуються для підземного зберігання пального на АЗС, у населених пунктах тощо. Для герметичності мають простір між стінками, що заповнюється інертним газом або антифризом. Обладнуються манометрами для моніторингу рівня та контролю герметичності.
