Хлопцям треба грати й у ляльки, а дівчаткам – й у машинки?

Однобокий стереотипний підхід до виховання хлопчиків і дівчаток веде до такої ж гендерно - стереотипної їхньої поведінки надалі у дорослому житті. Дівчата займають (як вчили) нішу жіночності, хлопчики повинні виходити у мужики, займати нішу мужності. Це традиція, це неминуче, чи це правильно? 

Якщо ні, то яка альтернатива і до чого ведуть крайнощі у запереченні традиції чи сліпому дотриманні її? У цій статті спробуємо відповісти на ці питання у форматі аналітичного міркування, а також розглянути варіант розв'язання питання сучасного виховання дітей на конкретному прикладі однієї молодої сім'ї з міста Рубіжне.

Давайте спершу просто послухаємо думку спеціаліста - психолога Рубіжанського ГОРУО Олени Іванівни Лисянської з нашого питання, що задекламовано у назві цієї статті. Думка професійного психолога - це, образно кажучи, наша грубка, від якої ми танцюватимемо: сперечатися, погоджуватися, пропонувати нове, робити висновки.

"Процес фемінізації чоловічої статі та маскулінізації жіночої статі широко торкнувся всіх боків нашого життя. І його зародження, і яскравий прояв я спостерігаю в сучасній сім'ї, де діти й освоюють свої ролі. У своїх мам доньки переймають здатність постояти за себе, бути владною, виробляють звичку все вирішувати самій, самостійно.Сильна (до цих часів) половина людства стає пасивнішою, слабкішою, невпевненішою, починає втрачати яскраві фарби свого традиційного образу, тьмяніти на тлі мужньої (маскулінної) жінки, яка тепер справді може і коня на скаку зупинити, і мужність жіночності поступово стає моральним регулятором поведінки, але все-таки я залишаюся на принципах традиційної психології, традиційного виховання дівчаток і хлопчиків у сім'ї: для досягнення гармонійного відношення між статями, необхідно розуміти, що дівчинка - принцеса, а хлопчик - захисник.

Резюмуємо: тенденція тенденцією (маскулінізація та фемінізація), але традицію треба зберігати та берегти: дівчинка – принцеса, хлопчик – захисник.

Але тоді розлучення двох початків "М" і "Ж" суворо по їх нішам призводить до того, що дівчатка дорослішають, стають здебільшого вчителями, вихователями, медсестрами, домогосподарками, конструкторами та ін. З іншого боку, традиція призводить до дискримінації жінок, до насильства над ними (як слабкою статтю) у побуті. А чоловіки, мужики, захисники вмирають раніше, бо важка ти шапка Мономаха: весь час відповідати залізному характеру та сильній волі, не маючи права на сльозу. Чоловіки не вміють знімати стреси, боятися побути слабкими, не привчені бути добрішими, толерантнішими (викричатись у лісі, у плече поплакати другові), прагнучи бути справжніми мужиками. Істина посередині? Ні, потрібна не золота середина, а діалектичне зняття протиріччя між традиційними гендерними принципами виховання хлопчиків і дівчаток і крайнощами тенденцій при фемінізації чоловіків та маскулінізації жінок".

Від традиції до тенденції та аномалії

"Думаю, гармонійне виховання є нічим іншим як гегелівською формулою заперечення заперечення. Заперечуючи у хлопчика грубість і жорсткість, прагнучи чуттєвості й доброти та ніжності (фемінізація), ми приходимо не до образу "дівчинки", а знову до "хлопчика", але вже на вищому рівні, з утриманням всіх позитивних і необхідних для життя чорт "дівчатка". А мінус А дорівнює А, але вже на вищому рівні. А - А = А. Що і є: теза - антитеза - синтез".

• Чоловічий початок прагне жіночого (фемінізація) лише у гендерному (не статевому) полі.
• Жіночий початок прагне чоловічого (маскулінізація) лише у гендерному (не статевому) полі.
• Традиція. Чоловічий початок прагне (посилюється, удосконалюється) до чоловічого в ґендерному та статевому полі. Жіночий початок прагне жіночого (удосконалюється, поглиблюється) в гендерному і статевому полі.
• Крайність. Аномалія. Чоловічий початок прагне жіночого в гендерному і статевому полі.
• Крайність. Аномалія. Жіночий початок прагне чоловічого в гендерному і статевому полі.

Звернемося до практики, до конкретного прикладу гармонійного, діалектичного виховання дітей у молодій рубіжанській сім'ї. 

Подружжя Марини та Павла Соловйова-Васюк цього року відсвяткували 11 років спільного життя (15 жовтня 2021 року). Вважається, що за 11 років від часу укладання шлюбу, подружжя досконально вивчили звички, добре знають слабкі та сильні риси характеру один одного. І ще вони навчилися берегти одне одного. Сталеве весілля і терміном, і назвою підтверджує, що союз двох сердець став міцним. Як сталь, загартувалися стосунки подружжя, занурюючись і у холод мовчання та нерозуміння, і у вогонь роздратування та повішених тонів. 

Познайомились у 2008 році, на останньому курсі університету. У дуже романтичну пору року – у травні. Марина за фахом менеджер-економіст, але дуже любить займатися різною творчістю, рукоділлям. Марина вже 5 років керує центром культури та дозвілля студентів Державної установи «Луганський державний медичний університет». Павло – будівельник, не лише за спеціальністю, а й «будівельник» своєї родини. Тому що для щасливої ​​родини - треба щомиті будувати по цеглі своє щастя.

"Виховання Маргарити, - розповідає мама Марина, – базується на довірі до батьків. Рита завжди все розповідає: як пройшов день у школі, на тренуваннях, та на дозвіллі. Дочці Маргаріті 11 років, вона навчається у п'ятому класі Рубіжанської гімназії №4, і займається у секції айкідо вже майже 5 років, має великі успіхи у спортивних змаганнях міського, обласного та навіть всеукраїнського рівнів. У чемпіонаті Луганської області з айкідо Маргарита змагалася у чотирьох номінаціях. Отримала два золота в номінації "Танто Тай собаки" та "Тося рандорі". Маргарита хоче стати в майбутньому програмістом, тому добре розуміється на гаджетах і любить уроки математики та інформатики. Як батьки ми підтримуємо її бажання стати професіоналом у цьому напрямі. 

Брат Рити Максим - найближчий та найкращий друг для неї. Йому 12 років. Він дуже добре навчається, любить виступати у різних шкільних спектаклях шкільного театру і дуже добре розповідає вірші українською мовою. Вже понад 5 років займається у секціях дзюдо та самбо. 

Маргарита і Максим завжди знаходять спільну мову і люблять грати в ті самі ігри. Ми намагаємось гармонійно виховувати своїх дітей. Максим, наприклад, крім своїх прямих, обов'язкових, так би мовити, чоловічих якостей, ми впевнені, повинен уміти і співчувати, і пошкодувати слабкішого собі, може навіть, поплакати колись, поскаржитися. Не тримати образу, біль у собі. Виплеснути її. Чоловіки і живуть тому, менше за статистикою, ніж жінки, – вони стреси тримають у собі, переносячи гнів та образу на ногах, як то кажуть, лікарі. А треба іноді й поплакатись буває в плече, як це роблять дівчатка. Тому, коли Максим любив із сестричкою в ляльки пограти маленьким, ми особливо не чинили опір, не обсмикували його, мовляв, не чоловіча ця справа. 

І навпаки, поряд зі своїми також прямими "обов'язковими" якостями жіночності та ніжності, дівчатка повинні вчитися і постояти за себе, і бути лідером, і вчити предмети точних наук, вміти аналітично мислити. Рита завжди вміла постояти за себе у дитинстві. Не тікала просто так від небезпеки. Іноді навіть ми її приклад ставили і більш "м'якому" Максиму, закликаючи його не забувати про свої чоловічі якості, рости сильним і самостійним. 

Ось... результат нашої установки на таке гармонійне виховання - це наш боєць (у прямому та переносному значенні) Рита. 5 років вона займається боротьбою айкідо, переможець та призер обласних та Всеукраїнських змагань. Займається в шахової секції, любить і точні науки, математику. Все це сприяє розвитку та її аналітичному мисленню. Її долею не буде лише кухня та виховання дітей. За всієї своєї ніжності та жіночності у неї багато потрібних, думаємо, і позитивних чоловічих якостей. 

І, навпаки, у "доброго" Максима, який любить музику, літературу, займається в дитячому театрі, обов'язково присутні й сильні мужні якості, які, до речі, виховувалися в ньому і завдяки прикладу бойової сестри. Ось такий невеликий парадокс виходить. Але цей взаємний вплив, важливо, щоб усе було в міру, не переходило червоні лінії виховання: добрий, м'який хлопчик не ставав би все добрішим і слабкішим, а мужня дівчинка не прогресувала б у бік жорсткості та ворожості".

Тренер Рити з айкідо з СК "Зеніт" Федір Рубан також наголошує на дивовижній гармонійній єдності двох протилежностей у Ріті: і мужність, і ніжність, жіночність. 

Ось така діалектична єдність є результатом бінарного виховання. "Бінарним" я тут називаю переплетення, злиття гармонійне двох протилежних початків - чоловічого та жіночого. Як тренер Маргарити з шахів можу додати, продовжуючи думку тренера по боротьбі, таке. Коли я повіз до Одеси на Чемпіонат України з шахів свою вихованку семирічну Валерію Гриньку, чемпіонку області (а був варіант повезти Риту), Рита не заздрила чорною заздрістю, як це часто буває у дівчат. А коли Валерія повернулася зі змагань, виступивши, м'яко кажучи, посередньо, Рита не тріумфувала, не посміювалася з подруги, не зловтішалася, як це (знов-таки) часто буває у дівчаток. Вона стоїчно, коректно ("по-чоловічому") відреагувала і вперше, і вдруге.

Слухаючи Марину, починаєш зримо уявляти динаміку виховання їхніх дітей (хлопчика і дівчинки) з утриманням у гармонії двох протилежних початків - маскулінізації та фемінізації, з утриманням їх від крайнощів, якими нині починає наповнюватися наша дійсність. У цьому гармонія. У цьому вся відповідь на запитання у назві нашої статті.

Матеріал підготовлено в межах проєкту «НГО та медіа: новий формат співпраці» реалізується ГО «Медіапростір Україна» за технічного адміністрування ЗУРЦ у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.

Думки, зауваження, висновки або рекомендації, викладені в цьому матеріалі, належать авторам і не обов’язково відображають погляди ООН, та урядів Данії, Швейцарії та Швеції.