Лисичанськ під окупацією: місто, де немає води, світла й надії

Мережею шириться історія родини, яка після довгого шляху повернулася до рідного Лисичанська, але знайшла там не дім, а руїни. Занедбані вулиці, сморід, відсутність базових благ та нові «сусіди» з Центральної Азії – окупаційна реальність, у якій люди опинилися в пастці без грошей і можливості вибору.

Лисичанськ під окупацією: як виглядає «руський мир» насправді, жителі міста діляться своїм досвідом, пише Час Пік.

Мешканка окупованого міста розповіла історію своєї доньки та онука, які нещодавно повернулися до рідного Лисичанська. Їхня подорож тривала майже місяць: спершу до Польщі, потім через Білорусь, Росію – і лише тоді на окуповану Луганщину. Здавалося б, після такого шляху зустріч із домом мала б принести полегшення. Але реальність виявилася жахливою.

Місто без базових умов життя

Лисичанськ, колись живе та промислове місто, тепер нагадує зону екологічного лиха. Вода подається з перебоями, електропостачання відсутнє. Вулиці завалені сміттям, яке ніхто не вивозить. Стоїть нестерпний сморід, через який мешканці навіть у спеку не відкривають вікна.

Замість мешканців – приїжджі з Центральної Азії

Місцевих у місті залишилося дуже мало. Натомість значну частину населення тепер складають люди з Центральної Азії – переважно узбеки та киргизи, яких привезли на роботи. Лисичанськ змінив своє обличчя до невпізнання.

Замкнене коло

Люди опинилися у пастці. Повернутися в Україну бояться – кажуть, що юнака можуть не випустити з країни через вік. Гроші вже закінчуються, а життя в місті перетворюється на виживання.

Лисичанськ сьогодні – це приклад того, як окупація перетворює місто на руїну не лише фізично, а й морально. Втрата інфраструктури, занепад економіки, відтік місцевих і заселення чужими робочими руками створюють атмосферу безвиході. Люди, які колись мріяли повернутися додому, тепер бачать, що повернулися не в місто свого дитинства, а в чужий, занедбаний простір. У цьому й полягає справжнє обличчя "визволення", яке приносить із собою Росія – розруха, злидні та страх.

Нагадаємо, потрапити до окупованого Лисичанська Луганської області тепер не просто важко - це майже неможливо. Очевидці порівнюють процедуру із проходженням "семи кіл пекла". Бюрократія, непередбачуваність та повна відсутність єдиної системи перетворюють спробу в'їзду на справжнє випробування.

Читайте також: Без води та світла, а тепер – і без газу: Лисичанськ занурюється у комунальну катастрофу