Коли мова заходить про великі міста Китаю, більшість пригадає три-чотири назви: Пекін, Шанхай, можливо, Гуанчжоу. Реальність значно масштабніша. Станом на 2024 рік у Китаї налічується 18 міст, у кожному з яких проживає понад 10 мільйонів людей. Більшість із них за межами країни майже не на слуху.
Для масштабу: населення лише одного такого міста можна зіставити з цілою європейською країною середнього розміру.
Чунцін — найбільше і найменш відоме
Найбільшим містом Китаю є не Шанхай, як часто вважають, а Чунцін — близько 31,9 мільйона постійних жителів. Це більше, ніж сумарне населення Нідерландів і Бельгії. Важливий нюанс: Чунцін — велика адміністративна одиниця, що включає не лише щільну міську забудову, а й приміські та сільські райони. Та навіть власне міська зона — це понад 20 мільйонів людей.
Місто збудоване на горах у центрі країни. Його хмарочоси стоять на крутих схилах, а лінія міської монорейки в одному місці проходить крізь житловий будинок — станцію вбудували в багатоповерхівку ще на етапі проєктування. Через нічне підсвічення Чунцін у соцмережах часто називають «кіберпанк-містом».
Шанхай, Пекін — і всі решта
Шанхай із населенням близько 24,8 мільйона посідає друге місце, Пекін — третє з 21,8 мільйона. Четвертим іде Ченду — 21,4 мільйона, місто гігантських панд і гострої сичуаньської кухні, відоме найрозслабленішим ритмом серед мегаполісів Азії.
Далі у списку — назви, які пересічний мандрівник навряд чи згадає: Гуанчжоу, Шеньчжень, Ухань, Тяньцзінь, Сіань, Сучжоу, Чженчжоу, Ханчжоу, Шицзячжуан, Ліньї, Дунгуань, Циндао, Чанша й Хефей. Шеньчжень — окремий феномен: пів століття тому на його місці було рибальське селище, сьогодні це технологічний хаб із населенням понад 17 мільйонів.
Загалом ці 18 міст вміщують близько 260 мільйонів людей — приблизно стільки ж, скільки разом проживає в Німеччині, Франції, Італії та Іспанії.
Як швидко це сталося
Ще 1980 року поріг у 10 мільйонів жителів долало лише одне місто — Шанхай. До 2000-го таких міст налічувалося чотири, перепис 2010 року зафіксував тринадцять, а до 2024-го їх стало вісімнадцять. Така швидкість урбанізації не має аналогів у світі: міське населення Китаю вперше перевищило сільське лише 2011 року, а вже за десятиліття країна сформувала найбільшу в історії систему надвеликих міст. За оцінками китайських урбаністів, до 2035 року їхня кількість зростатиме й далі.
Чому про них не чути
Причина проста: туристична індустрія десятиліттями просувала один маршрут — Пекін, Шанхай і Сіань із Теракотовою армією. Усе, що поза цим «трикутником», для зовнішнього світу залишалося майже невидимим, хоча йдеться про десятки міст, кожне з яких за чисельністю населення більше за більшість європейських столиць.
При цьому подорожувати країною стало напрочуд зручно: до кінця 2024 року мережа швидкісних залізниць Китаю сягнула 48 000 км — близько 70% усіх високошвидкісних ліній світу і приблизно втричі більше за всю високошвидкісну мережу Євросоюзу. З Ченду до Чунціна потяг їде годину, з Пекіна до Шанхая — приблизно чотири з половиною години.
Те, як насправді виглядає карта країни за межами звичного маршруту, докладно розібрано в матеріалі «Карта Китаю: що ти насправді не знаєш про цю країну». Висновок простий: уявлення про Китай як про «кілька великих міст» давно застаріло.
