"Україна розпочне формування демілітаризованої буферної зони на території Росії": аналіз військового експерта

У 2022-му році, коли Росія розгорнула повномасштабне вторгнення в Україну, Київ, після отримання перших пакетів допомоги від Західних союзників, звернувся з доволі недвозначним запитом про можливість застосування західної зброї по військових об'єктах на території РФ. На той час відповідь була категоричною.

Про це написав військово-політичний оглядач Олександр Коваленко у ]]>Telegram]]>, передає Час Пік.

"Київ на неофіційному рівні робив такі запити впродовж 2022-го і 2023-го років, але тільки 2024-го ситуація змінилася, і серед країн Заходу відкрито почали підтримувати цю ідею, що ще два з половиною роки тому було просто недозволеним. Багато хто позицію союзників України з цього питання, що настільки змінилася, пов'язує зі спробою Росії відкрити в Харківській області новий фронт. Але насправді це лише один із чинників, що вплинули на зміну позиції західного політикуму", - йдеться у повідомленні.

Довгий шлях

На думку Коваленко, насправді шлях до отримання такого дозволу був занадто довгий. Понад два роки очікувань на право нанесення ударів по території Росії кардинально впливали на реалізацію багатьох планів Генштабу ЗСУ.

"Своєю чергою, військова спільнота країн Заходу чудово розуміла необхідність і важливість впливу на військові об'єкти на території противника, але політична спільнота демонструвала нерішучість і страх перед можливими діями у відповідь Росії", - наголосив він.

Таким чином, для отримання права нанесення ударів західною зброєю по території Росії, Україні необхідно було продемонструвати своїм партнерам і те, що російські погрози у вигляді "червоних ліній" - це не більше ніж мем рівня "останнє китайське попередження".

Поступально було розпочато процес демонстрації слабкості Росії в питаннях відстоювання своїх заявлених позицій, до якого увійшли такі операції, як:

• нанесення ударів по Керченському мосту;
• системні удари по тимчасово окупованому півострову Крим;
• нальоти дронів-камікадзе на Москву;
• удари по російських аеродромах і знищення тактичної та стратегічної авіації;
• виселення російського флоту з Севастополя;
• системні удари по російських НПЗ і т. д.

"Мабуть, найпереконливішим став удар дроном-камікадзе по унікальній російській загоризонтній РЛС "Воронеж-ДМ", що підірвало систему ядерної безпеки РФ і на що Росія відповіла... мовчанням", - підкреслив експерт.

У той час, як Росія намагалася переконати весь світ у тому, що її армія ще має потенціал, буксуючи в прикордонній зоні Харківської області, Україна всьому світу демонструвала, що 1 800 кілометрів від українського кордону вглиб російської території це вже не глибокий тил.

За словами аналітика, у комплексі з дипломатичною роботою і рейдовими діями російської армії в Харківській області, з супутнім їм терором самого Харкова за допомогою ракетних і бомбових ударів РВВ, це мало належний ефект.

Удари по території Росії

Насправді подробиць щодо зняття заборони ударів по території Росії західною зброєю не так багато, а ті, що є, навіть різняться в дозволеній глибині ударів, за одними джерелами 40 км, за іншими до 50 км.

"У будь-якому разі, слід розуміти, що це тільки перший етап у подібному дозволі. Адже в розпорядженні України зараз є такі засоби ураження, як М142 HIMARS і M270, реактивні снаряди яких долають 70-80 км, GLSDB з дальністю до 160 км, ATACMS, Storm Shadow і Scalp EG з дальністю до 300 км", - написав Коваленко.

Якщо зосередитися на 50-кілометровій зоні, навіть це обмеження дозволяє СОУ значною мірою вплинути на систему управління і систему забезпечення росіян у ближній тиловій зоні, якої фактично по території Росії від кордону з Україною можна вважати, що вже немає.

На озброєнні СОУ стоять ствольні артилерійські системи, які відрізняються від російських, а зараз у росіян на озброєнні переважно зняті зі зберігання радянські, з дальністю і точністю ураження цілей. У той час, як середній показник дальності пострілу в них становить 15-20 км, у СОУ це 30-35 км. У разі застосування активно-реактивних снарядів типу Excalibur ця дальність збільшується до 40-50 км.

Раніше в ближній тиловій зоні, уздовж кордону з Україною, російські війська розміщували до 36 тисяч особового складу в Брянській, Бєлгородській і Курській областях. Напередодні харківської операції ця кількість зросла до 53 тисяч і російські підрозділи почувалися там у відносній безпеці. Тепер ця зона не буде безпечною і, заявляючи з міжнародного майданчика в Китаї й трибуни в Кремлі про санітарну зону, Путін створив усі умови для того, щоб ця санітарна зона виникла в самій Росії.

"28 червня 2022 року в інтерв'ю українському виданню УКРІНФОРМ я озвучив думку про необхідність створення на кордоні з Росією буферної демілітаризованої зони глибиною 50 км. Зони, в якій присутність будь-якого військового формування і техніки припинялася б його знищенням на відстані з використанням наявних інструментаріїв ешелонованого порядку", - нагадав Коваленко.

Ешелоновані рубежі вогневого ураження являли б собою зосередження стовбурових і реактивних арт-систем, таких як М777, широка номенклатура САУ 155-мм, а також М270 і М142.

"Фактично зона до Бєлгорода, з охопленням самого обласного центру, і аналогічно в Брянській і Курській областях, стає для російських військ екстремально небезпечною. І це прекрасно розуміють у Кремлі", - підсумував експерт.

Читайте також:

У мережі оприлюднили свіжі кадри з окупованого Сєвєродонецька - фото, відео