Сегодня Всемирный день поэзии. Что бы нам сказал Тарас? «МЕНІ ОДНАКОВО, ЧИ БУДУ...»

«МЕНІ ОДНАКОВО, ЧИ БУДУ...» Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.<

Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру.
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: — Молись,
Молися, сину, за Вкраїну
Його замучили колись. —
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.