ПОЭЗИЯ

Мятный чай

ПРОЗА

И тогда он сомкнул свои веки. (дудук)
пейзажная
22.10.2012, 20:33

Догорілого літа підіймається дим...

Оставлен Антонина ПН, 2012-10-22 20:33
Антонина | Все новости автора
facebook tweeter live rss

Догорілого літа підіймається дим,

Віддає своє мито літо зорям старим.<

Зорі вдарили в била, загули небеса,

Димом в небо злетіла слів даремних краса.

«Не сумуйте», - шепоче золотий зорепад –

Якось теплої ночі літо верне назад.

Литература: 
пейзажная
field_vote: 
0
Голосов пока нет
facebook tweeter live rss