Думки про українсько-російські переговори: чи є "зрада"?

Сьогодні у турецькому Стамбулі відбулася зустріч української та російської делегацій, які обговорювали кроки для припинення війни.

Зокрема, обговорювалися гарантії безпеки для України, нейтральний статус, перспективи Криму та ОРДЛО, повідомляє Час Пік.

В інформаційному просторі розпочалися дискусії щодо того, чи немає "зради" для України на полях цих переговорів.

Експерти, блогери та громадські діячі висловлюють свою думку щодо цього.

Бізнесмен і блогер Роман Шрайк вважає, що Росія продовжить добивати Маріуполь і намагатися захопити Донбас.

- Тільки написав пост, що Путін може піти на "компроміс" із самим собою у разі захоплення Маріуполя та частини Донбасу, як на переговорах стався "прорив".

Що на мою думку тепер станеться.

Пропозиції української сторони ляжуть на стіл Путіну. Після чого Росія продовжить добивати Маріуполь та намагатись захопити Донбас.

"Деескалація на київському та чернігівському напрямку" - це просто констатація того, що там російські війська нічого зробити не можуть, їх тіснить українська армія, і тому вони частково перекидатимуться на Донбас.

І тут з'являється розвилка:

Якщо у Росії вийде захопити Донбас і Путін вважатиме, що сили ще є - підуть далі. Але це навряд.

Якщо Маріуполь та ще щось вони візьмуть, але на цьому сили закінчаться, пропозиції української делегації будуть розглянуті. Але не в межах до 24 лютого.

Я слабо уявляю, щоб Путін легко відмовився від жаданого коридору в Крим та Північно-Кримського каналу. Але віддати їх – не влаштує нас. Тому буде новий торг із паралельним продовженням бойових дій.

Якщо успіхів у російської армії не буде, вона не зможе наступати чи буде відступати, війна на виснаження продовжиться (а може й вийти за існуючі рамки). І тут з'являться інші варіанти, зокрема домовленості на вигідних для нас умовах.

Загалом, у швидке вирішення я не вірю. Але вірю у нашу армію.

Блогер Олег Шарп помітив зміну риторики російських пропагандистів:

- Єдине, що можу сказати на цю хвилину... Буквально за годину дуже змінився тон росЗМІ - майже зникли злісні накати на "нациків" та "біндерівців", попередній результат Стамбульських консультацій подають у позитивних фарбах, про "денацифікацію" України не згадують.

Одне з двох. Або москва настільки опростоволосилася з цією "операцією", що було прийнято рішення її згортати під пристойним приводом, або наші переговорники пообіцяли росіянам щось таке, що їх задовольнило - і швидше за все, це фактична (не юридична!) відмова від частини територій. Але швидше - 50/50.

Диявол у деталях, чекаємо.

Макс Гадюкін не бачить капітуляції України на переговорах:

- Переговори, ага. Раз усі дипломати вже висловилися – гадаю, і мені можна.

Капітуляція? Ми не втратили жодної області, окрім тимчасово окупованих. А від них не відмовилися. І не відмовимося. Але і з шашкою на ядерку кидатися немає сенсу, простіше з вікна - ефект той же.

Нас перемогли? Ні. Війна йде.

Росія «набереться сил і нападе»? Нагадайте, як це зробити під санкціями та без ВПК (той від імпорту залежить). Якщо знайдете спосіб – терміново дзвоніть у КНДР. Грошей дадуть.

Відновлення руїни? Резерви Росії для того й заморозили. Лежать, чекають. Гаага, дай відмашку – тут люди нервують.

Поки я це пишу, за містом єбашить арта. Війна досі тут. Ось вона.

Якщо ви побачили капітуляцію, після якої снаряди літають – це щось новеньке. Не знав, що таке буває.

Ви й так знаєте, що Зеленського я не люблю. Вважаю його довба ... Добре, потім, ви зрозуміли. А вважаю так, бо він постійно емоційував, відрубував мізки – йшов приладами, коли слід було йти ногами.

Не треба бути, як Зеля, будь ласка. Знаю, ви кращі за нього. І вірю.

Рано кричите, це не фініш.

Нардеп Олексій Гончаренко вважає, що росію вдасться добити невійськовим шляхом:

- Чому емоції заважають оцінці переговорів? Давайте розберемо по черзі.

1. Втрата територій: відсутня.

Ми не поступаємося своєю землею і не повинні так чинити. Росія підло вторглася до Криму у 2014 році, обвішала заручника ядерною зброєю і думала, що всі схвалять такий вчинок. Але ніхто не схвалив.

Україна ніколи не відмовиться від своїх територій та громадян. Продовжуватимемо дипломатичний тиск, використовуючи послаблення Росії. Звідси наступний пункт.

2. Санкції: залишаються.

Росія не хоче звільняти території – санкції залишаються. Війна показала всім, що військовий потенціал недоімперії не витримав перевірку ЗСУ, але треба знищити його нинішній рівень, просто щоб ситуація не повторювалася в майбутньому.

Якщо ворог втрачає сили, наш тиск має спрацювати ще краще. Раніше ми вимагали санкцій, потім їх посилення, тепер тиснутимемо саму росію. Вона захиталася, хіба ви не помітили?

3. Росія має впасти: у процесі.

Путін кинув проти нас військову еліту та втратив її. Щоб поповнити кадрові втрати, потрібні роки. Їх у царька-чекіста точно немає. До наступного вторгнення він, швидше за все, не доживе.

Військова техніка окупантів не може бути відновлена. Санкції не дадуть дотягнутися до комплектуючих, знайти технології та застосувати їх. Кожен спалений танк залишився у минулому. Його немає і більше не буде.

Економіка підкошена остаточно. Додайте сюди падіння казки про путіна, що перемагає – вийде колапс всього, безробіття, неймовірний брак молоді (вона удобрює наші поля). Як держава Росія перестає існувати на ваших очах. Як країна – скоро почне руйнуватися.

4. Хитрий план ворога: неможливий.

Чим нам погрожував Кремль, війною? Вона вже почалася, і він тут не досяг нічого. Завдав збитків – так нам допоможуть відбудувати Україну. Перемоги немає. Немає взятої столиці, немає відкушеної частини територій, немає нічого розумного. Це навіть Соловйов за перемогу не видасть.

Ще росія не має грошей на просування інтересів, сама вона стала токсичною. Більше із Кремлем працювати не захочуть. Європейські країни змінюють план закупівлі газу та нафти – навіть за збереження частини продажів Росії НІКОЛИ не поверне свій довоєнний стан.

Хитрий план? У ворога не знайшлося навіть простого, надійного.

Якщо ми нічого не втрачаємо, а боротьбу за тимчасово окуповані території продовжимо не на полі бою – хоча б зазначимо, що ворог втратив дуже багато. Не всі перемоги здобуваються на війні. Але саме так ми зупинили ворога.

Волонтер Родіон Шовкошитний описав можливі перспективи:

Український фейсбук став жертвою Арестовичивщини, де перемога ось-ось, за тиждень-два має бути наша, русня майже використала весь свій запас ракет, а зараз раптом оп — ОРДЛО і Крим невизначені, 15 років консультацій, ні слова про репарації, і тим більше — про контрибуції.

Люди бачать просту математику війни:

РФ роз'їбала десятки міст

Розграбували сотні сіл

Навбивала і викрала тисячі українців а тепер Україна пропонує русні просто піти туди, де ті були до початку всього цього.

Очевидно, РФ потребує перерви, щоб перегрупуватися. Очевидно, що обстріли України продовжаться, як це було останні роки. Вочевидь, автори пропозиції вважають, що ЗСУ теж потребує перегрупування.

Але будь-якій гарячій новині треба дати трохи часу на "астить". Референдум під час війни суперечить чинному законодавству. Тут, звичайно, влада може натягнути сову на глобус, бо кого й коли цікавило законодавство, якщо треба було. Навіть якщо українцям перед референдумом Арестовіч з Подоляком вкладуть в голову необхідність голосувати "за", маю сумніви, що країни-гаранти палають бажанням воювати за Україну. Тому навряд чи повним складом це підпишусь. Думаю, це якась спроба виграти час через якісь умови, які неможливо виконати.

Втім, найгірше, якщо путін прийме пропозицію. Це може бути навіть гірше, ніж з першим Мінськом після Іловайська. В такому випадку ризикну спрогнозувати жорсткі вуличні протести не стільки навіть традиційного опозиційного контингенту, а й цивільних, які не зрозуміють заради чого вони поневірялись світом, втрачали вбитими рідних і дітей, домівки і квартири. Адже розвал Росії був близенький, так казали місяць всі експерти і аналітики. Варто пам'ятати, що зброї на руках велика кількість, і далеко не факт, що цього разу правоохоронці не будуть лояльними до протесту.

Також варто пам'яти, що отримавши жорсткої пизди в першій чеченській війні, росіяни зробили роботу над помилками і повернулися сильнішими, жорстокішими, вже без недооцінки, і рівняли з землею привентивно кожне чеченське село і місто цілих 9.5 років.