Пропаганда під виглядом реальності: як місцевий колаборант намагається створити картину "щасливого дитинства" у Лисичанську

Окупанти знову скористалися пропагандистськими каналами для розповіді про "щасливе дитинство" дітей в окупованому Лисичанську. Цього разу на екрані з’явився місцевий колаборант Олександр Клименко, який, за словами пропагандистів, мав розповісти про умови життя в прифронтовому місті.

Однак його слова звучать більше як спроба прикрити реальну ситуацію, з якою щодня стикаються місцеві жителі, передає Час Пік.

В ефірі телемосту "Луганськ-Татарстан" Клименко заявив, що "дитинство у дітей Лисичанська не пройшло – просто вони стали сильніше". За його словами, школи в місті працюють, і вчителі намагаються хоча б трохи полегшити умови навчання. Діти, за його словами, беруть домашні завдання і швидко повертаються додому, а дорослі намагаються "створити умови для радості і веселощів" в межах можливого.

Однак ці заяви звучать зовсім не відповідно до реальної картини в Лисичанську. До окупації місто мало розвинену інфраструктуру для дітей — працювали школи, дитячі садки, спортивні та культурні гуртки. Діти росли у звичних умовах, з можливістю отримати освіту і займатися улюбленими справами. Нині ж, під постійними обстрілами, навіть сама можливість відвідувати школу стала величезним випробуванням для дітей, які змушені переживати стрес, втрати та жахи війни.

Більш того, життя під окупацією Лисичанська виглядає катастрофічно. Місто переживає регулярні обстріли, численні будинки зруйновані, а інфраструктура майже повністю знищена. Вода в домівках мешканців відсутня, і багато людей змушені жити в умовах крайньої бідності та безпеки. Про "щасливе дитинство" у такій ситуації не може бути й мови.

Проте, Олександр Клименко, за його словами, не має наміру покидати місто.

"Лисичанськ — наше місто, ми його любимо. Так, були страхи, але ми вирішили залишитися, і тепер не жалкуємо", — зазначив він.

Такі слова більше схожі на спробу виправдати своє перебування під контролем окупантів і приховати реальний стан речей. Адже багато мешканців Лисичанська просто не мають можливості покинути місто через відсутність коштів або страх перед репресіями з боку окупаційної влади.

Незважаючи на спроби прикрасити ситуацію в місті, реальність залишатиметься такою, якою її бачать звичайні люди: діти, які переживають війну, не можуть насолоджуватися справжнім дитинством. Вони живуть у стресі та постійному страху, і "щасливе дитинство" в умовах війни просто неможливе.

Читайте також: 

Історія навиворіт: у Сіверськодонецьку відкрили стенд на честь зрадників