Чому ми говоримо слово "алло", і як відповідають на дзвінок в інших країнах світу

Слово "алло" ми вимовляємо кожен раз, коли відповідаємо на дзвінок. А чи замислювалися ви коли-небудь, чому ми говоримо саме так?

Все відбувалося в далекому 1877 році. Тоді при затвердженні чітких правил для використання засобу зв'язку винахідник телефону Олександр Белл в якості привітання запропонував використовувати крик "ехой?" (Ahoy), взятий з лексики моряків, що означає "Ей, хто там?".

А ось у винахідника Томаса Едісона, який займався розвитком технології, була інша думка з цього приводу. В якості привітання він запропонував відповідати словом "Хеллоу" (hеllo), в перекладі з англійської - "привіт".

Саме вираз Томаса Едісона міцно закріпився в багатьох країнах світу. У французькій мові, у зв'язку з відсутністю літери "х", вимовляють близьке по звучанню "алло". Звідти до нас і прийшла така манера телефонного привітання.

За іншою версією, це була варіація французького "Allons", що означає "ну" або "підемо".

Однак ідея Едісона знайшла розуміння не у всіх країнах. Так, наприклад, італійці починають розмову словом "pronto" ("готовий"), німці ж використовують просто слово "так", а ось греки кажуть "паракало" ("будь ласка" або "прошу").

Ось як починають телефонну бесіду носії деяких інших мов:

• Арабська: [мархаба] - "здрастуй";
• Вірменська: [айо] - "так";
• Іврит: "шалом";
• Корейська: [йoбосейо] - "подивіться сюди";
• Португальська: [істоу] - вітання, що означає "я є", "я тут".