Заборонений голос Лисичанська. Як право вибору стало однією з найбільш несправедливих історій міста

19 жовтня суд в Києві заборонив до поширення книгу про Василя Стуса, в якій висвітлена негативна роль глави ОПЗЖ Віктора Медведчука в судовому процесі над поетом. 40 років тому він був адвокатом Стуса й довгі роки, і як ми бачимо зараз, факти про судовий процес ховаються і є спроби їх приховувати завжди.

Заборона імен, викривлення фактів, викреслювання тем, — цим не здивуєш українців. Історії про таке, ймовірно, знайдуться в будь-якій області країни. Але якщо подивитися на історію Лисичанська, ми прийшли до висновку, що найголовніша заборона, яка трапилася в місті, пов'язана не з радянською епохою, а з новітньою історією України.

Голосування стало не правом, а привілеєю

Статті не заведено писати від першої особи, але в цьому випадку, дозвольте мені цю розкіш. Адже я живу в місті, де грубо порушили конституційні права громадян України.

25 жовтня місцеві вибори пройдуть не для всіх - для 18 українських громад Донецької та Луганської областей вони під забороною. Приблизно для півмільйона виборців у 2020 році право голосу стало не правом, а привілеєю.

Зараз влада в Лисичанську НЕ громада, а приїжджий ставленик президента на чолі військово-цивільної адміністрації (ВЦА) - маріуполець Олександр Заїка.

Коли в Лисичанську ввели ВЦА, я була впевнена, що це тимчасовий захід до місцевих виборів. І гадки не мала, що можуть зазіхнути на конституційне право громадянина України. Тим більше, що остання виборча компанія в 2019 році пройшла на широку ногу, з масовими концертами і без будь-яких ексцесів. Але 6 серпня 2020 року з'являється "уточнений висновок", який підписав керівник Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Сергій Гайдай і відправив до Центральної виборчої комісії. На його підставі 8 серпня ЦВК прийняла рішення про неможливість проведення голосування в окремих населених пунктах, серед яких виявився Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Щастя, Попасна, Станиця-Луганська та ще 13 громад (]]>https://is.gd/At1HAJ]]>).

Не можуть гарантувати 100% безпеку - офіційна причина скасування виборів, за якої приховується бажання чиновників не втрачати безмежну владу ВЦА.

Зараз в руках одного глави ВЦА сконцентровано все: він розпоряджається бюджетними грошима і майном, комунальними підприємствами, вирішує земельні питання. Раніше для цього потрібні були депутати міськради, після введення ВЦА - ні.

Розпорядження про виділення мільйонів на різні напрямки без публікації проєктів з'являються щодня на сайті ВЦА, як подачки з барського плеча.

- Для мене скасування виборів, перш за все, порушення моїх конституційних прав обирати та бути обраною, розвал системи місцевого самоврядування та узурпація влади в регіоні - не стримується в оцінках Валентина Ходус.

У 2014 році вона була секретарем дільничної виборчої комісії на парламентських виборах. Вони відбулися в жовтні, не дивлячись на бої.

- Тоді в місті були чутні автоматні перестрілки та гуркіт артилерії. Проходячи вулицями міста, я дивилася на дахи будівель - там міг бути снайпер. Виробилося уміння визначення: арта працює по нас або від нас. Знаючи, що я волонтер під час посилення обстрілів, дзвонили в день десятки людей, яких доводилося заспокоювати та переконувати, що Україна нас не кине і військові не відступають. Літак в небі або вертоліт викликав паніку. Багато людей з міста виїхали, на вулиці майже не було дітей. Страх висів у повітрі. Незважаючи ні на що, ми йшли на вибори й брали активну участь в їх організації. Це було повернення в Україну. А зараз ми куди повертаємося?

Громада не має змоги впливати на прийняття рішень, витрати бюджету міста і його планування на 2021 рік, кадрову політику бюджетних організацій, розмір премій чиновників і працівників ВЦА.

"Сепаратист став виламувати мені руки, а я його двинула каблуком і втекла"

Городяни намагалися боротися за своє виборче право: виходили на мітинги, писали заяви в поліцію, СБУ, народним депутатам і президенту. Марно.

Мітинг у Сєвєродонецьку 10 серпня 2020 року

І, можливо, це історія не була б такою болючою, якби точно не повторювала те, що творилося в місті під час окупації у 2014 році.

Коли терористи захопили Лисичанськ, то "заборонили" вибори президента 25 травня.

- 1 березня в Лисичанську був мітинг біля виконкому і хотіли зняти український прапор. Натовп скандував: «Росія-Росія-Росія». По периметру стояли менти, поруч - тодішні депутати, начальник СБУ, наш народний депутат. Я підходжу до начальника СБУ, кажу, що це стаття 110 Кримінального кодексу, а він мені у відповідь: «Ви погано розбираєтеся в законодавстві», - згадує Антоніда Мельникова. - Так що, коли призначили вибори, було неспокійно, і однак, ми сподівалися, що виберемо собі президента.

У 2014 році на виборах президента Мельникова очолила Окружну виборчу комісію територіального виборчого округу номер 110. За її словами, з ЦВК їй дзвонили кожен день, питали, чи працює комісія, але мови про скасування виборів не йшло.

- Я не могла сама прийняти таке рішення, хоча нам постійно погрожували, запрошували до Луганська до Болотова, - додає вона. - Дзвонить мені якийсь відповідальний за "референдум" Пальчевський з Попаснянського району і каже: «Ви занадто хоробра, ви завтра дуже сильно злякаєтеся».

Незадовго до дня голосування перший раз напали на членів Окружної комісії в Попасній, коли вони поїхали видавати посвідчення. Наприклад, Олена Походенко зняла куртку, щоб її не впізнали, і втекла через вікно туалету. Сергія Лозового взяли в полон, вивезли в ліс, але у нього було посвідчення члена Партії регіонів, і його залишили в лісі. Але і після цього комісія продовжувала працювати.

- Пам'ятаю прийшли до нас два мордовороти, наставили автомат: "Ви порушуєте указ якогось прем'єра "ЛНР" (не пам'ятаю прізвище), у нас вибори президента заборонені, а ви їх проводите, зараз ми тебе розстріляємо". Бухгалтера попадали під стіл від страху, а вони ногами розкидали документи, - розповідає Мельникова.

11 травня в Лисичанську відбувся так званий "референдум ЛНР". Виборчу комісію остаточно захопили, забравши майно, 21 травня. Допомагали в цьому міліціонери.

- Ми з секретарем комісії Мариною Пшебіціною і Костею Епіфанцевим закрили двері, сховалися в серверній і, поки виламували перші двері, встигли заховати документи в сейф, а потім вистрибнули у вікно, - продовжує розповідати Мельникова. - Ключ і печатка були у мене в сумці. Підбіг один з наглядачів по периметру, почав хапати за руки, я його двинула каблуком, і ми розбіглися в різні боки. У цей час інші члени комісії сиділи в парку і дивилися, як виносили документи.

Після того що сталося, ЦВК зв'язалася з Мельниковою. Сказали, що комісія працювати не буде. Але ніяких документів про заборону або скасування виборів в Лисичанську не приймали.

- Навіть тоді ЦВК не взяла на себе відповідальність, не скасувала вибори, коли терористи ходили зі зброєю, нападали і грабували, - каже Антоніда Федорівна. - І ми відчували відповідальність, я розуміла, що означає зірвати вибори президента.

"Стояти! Розстрілювати тебе будемо"

Через свою гіпервідповідальність Антоніда Мельникова мало не загинула. Це сталося 24 травня, коли вона проходила повз виконкому.

- Мені кричать: «Стояти!», - а я все швидше і швидше йду, і тут з-за рогу з'являється Єременко (секретар міськкому КПУ - ред.), Вдарив мене у вухо, потім підбігли ще чоловік десять, почали мене бити. Потім дали команду відвезти мене на стекольний («Лисичанський склозавод», - ред.).

Лисичанський склозавод в 2014 році

Всю дорогу я намагалася розговорити молодого хлопця, який сидів ліворуч, помітила, що бойовики хрестяться, проїжджаючи повз церкву. Як приїхали, відвели до якогось командиру в кабінет. Його довго не було, а потім сказали: «Допиту не буде, веди розстрілювати».

Мене повели на перший поверх. Дійшли до кінця коридору - двері закриті. Почали підбирати ключі - жоден з них не підходить. Може це був тиск, імітація, але я це сприймала, що все: зараз розстріляють.

У мене почалася істерика. Підходить якась жаліслива тітонька з пластмасовим стаканчиком, дає мені: «Заспокойся, не так страшно вмирати буде». Я кричу: "Кличте вашого командира, давайте на допит - за що мене розстрілювати?» Приходить якийсь в камуфляжних штанях, чорній футболці з пістолетом і каже: «Ми про тебе все знаємо, ти проводиш вибори». А я кажу, що ми не проводимо вибори, ми навіть бюлетені не отримували, ось тобі хрест, і хрещуся. А він: «Що ти хрестишся? Ти ж невіруюча». А я знала схимника отця Олексія, у якого був прихід в Золотарівці. І сказала, що я його парафіянка. Один з бойовиків підтвердив, що є такий священник. Після цього вони стали зі мною по-іншому розмовляти. Так що скрепи спрацювали.

Після цього Антоніду Мельникову відвезли додому, щоб вона віддала печатку і ключ від сейфа.

- Я кілька днів вдома не жила. Боялася, що повернуться. Я не знаю, чи хотіли мене реально розстріляти, але багато членів комісій на Донбасі тоді постраждали.

Опитування про Донбас пройде без Донбасу

24 липня 2014-го Лисичанськ звільнили від російсько-окупаційних військ. Відбулися парламентські вибори, а в 2015-му - місцеві.

- Коли ми вибирали депутатів до міськради, то на дільницях не було жодного інциденту, хоча ночами до Лисичанська з боку лінії розмежування долинали звуки обстрілів, - розповідає Юлія Заїка, заступник голови Лисичанської міської виборчої комісії у 2015 році. - Тому мені не зрозуміло, рішення про скасування виборів в Лисичанську у 2020-м, коли багато місяців в місті про війну нічого не нагадує.

- У нас влада, як дволикий Янус, - коментує Антоніда Мельникова. - З одного боку, «режим тиші», поліпшення ситуації, з іншого - небезпечно проводити вибори. Жити - безпечно, вибирати - небезпечно. Виходить, за територіальною ознакою нас віднесли до другого сорту.

- Так, зараз з нас роблять людей другого сорту, позбавляючи законних прав, - каже Валентина Ходус. - Президент оголосив опитування на виборах, одне з питань про вільну економічну зону на Донбасі, але при цьому нас питати про це не будуть. Навколо нас суцільні інформаційні маніпуляції. Хто бреше: Гайдай, кажучи, як у нас небезпечно або Зеленський, кажучи, як у нас безпечно і перемир'я? Пропало відчуття захищеності й впевненості в поліпшення. Регіон методично добивають, а людей принижують.

І якщо в ракурсі миттєвої ситуації скасування виборів лише доступ до грошей кількох осіб, то в перспективі - це все виллється в антиукраїнські настрої і дрейфування самі знаєте до кого. Замість того щоб знижувати проросійські настрої, скасування виборів їх тільки збільшують. Ось вам і думайТЕ.

Хронологія вибочого процесу з 2014 по 2020 в Лисичанську (]]>дивитися на весь екран]]>)