Печерний монастир на Луганщині: що приховує в собі місце, оповите таємницею

Мало хто знає, що крейдяні печери на Луганщині відносяться до числа рідкісних і унікальних архітектурних споруд України. Вони знаходяться неподалік від сіл Преображенне і Наугольне в Сватівському районі і являють собою підземні печери, що датуються кінцем XIX століття. Імовірно, в цих печерах колись давно жили православні ченці.

Луганщину складно назвати туристичною Меккою України, проте про її мальовничі куточки і справді вражаючі місця часом не знають навіть самі жителі області. Сьогодні Час Пік розповість про стародавні легенди, пов'язані з печерним монастирем, а також про те, як туди дістатися.

Печерний монастир

Незважаючи на те, що Преображенські печери до кінця не досліджені археологами, є думка, що даний комплекс підземних споруд – обитель православних ченців, які вели самітницький спосіб життя.

29 липня 2011 року було офіційно відкрито вхід до печерного монастиря. Однак більшість жителів Луганщини навіть не здогадуються, що цей монастир набагато масштабніший за Києво-Печерську Лавру.

Розташовані печери біля річки Кобилки, в 3 кілометрах від села Наугольне та в 4-5 кілометрах на захід від села Преображенне. Вхід в печеру розташовується на крутому схилі крейдяної гори. Загальна площа - майже 600 квадратних метрів, а довжина ходів - 230 м, середня висота - 2 м.

Склепіння ходів та кімнат виконані у формі арок. У деяких приміщеннях стоять ікони та свічки, а на стінах зображені старовірські хрести. Тому, щоб краще розглянути всю цю історичну красу, потрібно обов'язково озброїтися ліхтариками.

Легенди печерного монастиря

За деякими даними, крейдяна печера була споруджена в 1894 році. Вважається, що ініціативу про будівництво скитського монастиря проявив Святий Григорій, як його прозвали в той час земляки, який жив тоді в цих місцях.

Згідно з легендою, Григорій був віруючим селянином. Щороку він ходив пішки до Києво-Печерської Лаври на сповідь. Можливо, саме це місце надихнуло його на будівництво печер, подібних Київській Лаврі.

Старожили, переказуючи легенди, кажуть, що він довго ходив по коридорах печер і молився. За переказами, саме в стінах печери Григорій і пропав, немов розтанув у тумані. І сталося це якраз в той час, коли вже йшли приготування до будівництва храму на поверхні.

Цій легенді знайшли підтвердження в 1970-х роках, коли в цих місцях виявили крейдяний знак, на якому висічена дата і поруч підпис: "Святий Григорій і з ним 27 осіб".

З розповідей відомо, що після зникнення Григорія в печері жив бездомний паломник, а коли його не стало, пастухи підпалили вхід з хмизу, і він обвалився. І про печеру на довгий час забули.

Згідно з ще однією легендою, по цих печерах люди тікали від нападу татар. У такому разі виходить, що історія печер сягає часів козацтва.