Конезавод з 200-річною історією: Чим знаменитий Деркульський кінний завод, розташований на Луганщині

На північному сході Луганської області, в Біловодському районі в 80-ти кілометрах від окупованого Луганська в селі Новодеркул знаходиться Деркульський кінний завод №63. Це один з найвідоміших найстаріших кінних заводів в Україні, де розводять чистокровних скакунів для участі в кінних забігах і коней верхової групи. Тут у 80-х роках ХХ століття виведена порода українська верхова - потужні та елегантні коні. Багато з них - багаторазові чемпіони та призери Всеукраїнських та світових змагань.

Екскурсія на цей кінний завод не залишить байдужими як любителів верхової їзди, так і цінителів архітектури. Вирощених тут коней із задоволенням набувають і кіннозаводчики, і спортсмени, і любителі кінного спорту не тільки з України, а й з багатьох країн світу. Година пік розповість, чим знаменитий деркульський кінний завод № 63 і як виживає в наш нелегкий час.

Трохи з історії

У Росії в ХІХ столітті існувало 7 державних кінних заводів, 4 з них - Деркульський, Лимарівський, Стрільцівський та Новоалександрівський розташовані на північному сході Луганщини у Біловодському районі. Деркульський кінний завод №63 - один з найстаріших комплексів на території колишньої Російської імперії і точно найперший в Україні.

Деркульський кінний завод було створено за указом Катерини ІІ від 22 квітня 1765 року. Восени 1767 року конюшенний двір було відкрито і сюди було доставлено 73 коні - англійські, іспанські, німецькі, угорські, неаполітанські, арабські та ахалітейські скакуни, привезені з далекої Персії.

До 1787 року кількість племінних коней склала 881 особина - найбільша кількість елітних лощадей серед кінних заводів.

Після громадянської війни на конезаводі стали вирощувати рисаків - російських та орловських, в 1933 р почалася робота по відновленню російської верхової орлово-ростопчинської породи.

Після того, як було побудовано завод, місцеві жителі змушені були платити данину. Щоб цього уникнути, вони підпалили будівлю заводу. Все перетворилося на руїни. Однак через деякий час кінний завод було заново побудовано та відреставровано.

В даний момент Деркульський кінний завод продовжує вирощувати коней чистокровної верхової породи та української верхової породи.

Деркульський кінний завод - переможець Національного бізнес-рейтингу 2008 року з присвоєнням звання "Лідер галузі" за основним видом діяльності "Розведення овець, кіз, коней", займає третє місце в Україні за критерієм "Обсяг реалізованої продукції".

Цікаві факти

Якщо на споруди Деркульського кінного заводу подивитися з висоти пташиного польоту, можна побачити, що споруди утворюють напис "Е II" - монограму імператриці - зашифрований привіт з імперського минулого. У такому вигляді місцеві стайні збереглися з середини ХІХ століття.

Місцеві старожили, які застали німецьку окупацію в 1942-1943 роках, зберегли легенду про те, що льотчики Люфтваффе не стали бомбити конезавод, знаючи, що його засновниця - Катерина, уродженка Пруссії. Правдива ця легенда чи ні невідомо, але Другу світову війну конезавод пережив без серйозних руйнувань.

Найціннішим експонатом в музеї конезаводу вважають попону, зроблену американцями. На ній написано Zadorny Washinghton D. C. International. Хоча наїзник з конем виступали від збірної СРСР, на попоні американці зобразили прапор Української РСР.

У 50-х минулого століття тут остаточно зруйнували Миколаївську церкву 1841 року. Але цілими, крім центральних стаєнь, залишилися садиба керуючого 1828 року та унікальний манеж 1897 року.

Незважаючи на те, що більшості будівель конезаводу 100-200 років, їх все ще використовують за призначенням. Унікальна пам'ятка архітектури - "Японський манеж". Це народна назва, насправді ніякого відношення до Японії будівля не має.

Побудовано його було у 1897 році з деревини сибірської модрини. Тут не вбито жодного залізного цвяха. Найдивовижніше в будові те, що його каркас тримається на одному центральному стовпі. Результат складної, геометрично вивіреної системи розтяжок та опор.

Призначено приміщення для дресирування молодняку. Діаметр манежу - 34 метри, як три циркових арени. Аналогів цьому манежу немає у всьому світі.

Адміністративна будівля Деркульського кінного заводу - архітектурна пам'ятка ХІХ століття.

Центральні тренерські стайні - основна споруда комплеска-архітектурна пам'ятка кінця XVIII-початку ХІХ ст.ст.

Споруда виконана з червоної цегли з арочними стелями, а товщина стін починається з 1,5 метрів. Завдяки цьому приміщення обходиться без опалення – взимку тут тепло, а влітку прохолодно.

"Вивідний зал" було побудовано у XIX столітті після наполеонівських війн. Тут коней представляли іменитим гостям та покупцям. Освітлення і акустика залу тут теж особливі. Світло проникає через вікно куполоподібної форми, тому світло в приміщенні завжди таке ж, як і на відкритому просторі.

Що стосується акустики - це дуже хороша чутність в центрі залу, а переговори за трибунами не чутні по залу, що давало можливість досягати конфіденційності розмов.

Виживання

За останні 30 років поголів'я коней в Україні скоротилося втричі, і продовжує зменшуватися. Ситуація, в якій опинився Деркульський конезавод, – красномовний приклад того, в якому убогому становищі опинилося все конярство України.

У підприємства купують всього 5-10 коней на рік. Щоб утримати стайні на плаву, потрібно бути невиправним фанатом. На думку директора конезаводу, держава повинна визначитися, чи потрібно йому конярство. Якщо так, то треба зібрати кіннотників, і виробити стратегію відродження галузі.

Ще одна проблема - немає повноцінної обкатки коней, оскільки в Україні розвалена система іподромів, а тоталізатор, на відміну від країн з розвиненим конярством, заборонено законом.

Влітку 2020 року у Сєвєродонецьку працівники обласних конезаводів провели акцію протесту. Співробітники чотирьох кінних заводів Луганщини вийшли до стін обласної держадміністрації, протестуючи проти знищення конярської галузі.

За словами працівників, конезаводи перебувають у важкому становищі через податкові борги, люди не бачать зарплат, коні не бачать кормів, а елітних коней вимушено здають на м'ясо.

Мітингувальники звернулися до голови Луганщини Сергія Гайдая з проханням втрутитися і зупинити банкрутство підприємств. Також мітингувальники звернулися до прокуратури.

Хочеться вірити, що конезавод, який пережив монархістів, нацистів та комуністів, пережив війни та розпад СРСР, переживе і сьогоднішні важкі часи. І знову на конезавод приїжджатимуть натовпи туристів з усієї України, а коні Деркульського конезаводу братимуть призи на іподромах по всьому світу...

Робота в умовах карантину

Карантин, введений в Україні через пандемію СОVID-19, вніс свої корективи в роботу конезаводу. Екскурсії на Деркульському кінному заводі зараз не проводять, але гостям тут завжди раді. Якщо приїхати одному або удвох, на територію пропустять безкоштовно і не обмежать прогулянку по часу. Можна буде погладити коней і зробити фото, а ось покататися на конях поки не вийде.

Як зазначили працівники конезаводу, агресивних коней тут немає, вони люблять пеститися і готові ділитися позитивом з людьми. Але туристам варто пам'ятати, що коні не переносять різких запахів, тому перед поїздкою на конезавод туристам не варто зловживати духами.

Читайте також: Диво природи та "діамант у намисті Кремінщини": Чим славиться та приваблює найзеленіший край Луганщини