Філія Мертвого моря та грязьовий курорт на Донбасі: де знаходяться унікальні солоні озера

Це місто-курорт славиться унікальними карстовими солоними озерами, грязі яких використовують в лікувальних цілях, керамофоном - єдиним у своєму роді музичним інструментом, та керамічним ринком, який вважається однією з "візитних карток" міста.  Це один з найстаріших грязелікувальних курортних центрів України.

Слов'янськ - районний центр в північній частині Донецької області, найстаріше місто зі своєю історією та своїми пам'ятками. У 2011 році частина території Слов'янська отримала статус курорту державного значення. Чим цікавий та знаменитий Слов'янськ, розповість Час Пік.

Слов'янськ - транспортний вузол Донбасу та один з найстаріших грязелікувальних курортних центрів України. Сюди їдуть відпочивати не тільки українські мандрівники, а й туристи з-за кордону. Приїжджаючи сюди, туристи насолоджуються тишею, комфортом і відпочивають від суєти великих міст. А іноземні туристи, в першу чергу, шукають можливість полікуватися - їх цікавлять грязі та мінеральні води.

Трохи з історії

На території сучасного Слов'янська люди жили ще у IV тисячолітті до н.е., що підтверджується дослідженим поселенням епохи неоліту.

У доступних документах однозначно та аргументовано роком заснування сучасного Слов'янська вказано 1676 рік.

У 1663 р. біля Маяцького озера закладена фортеця, а у 1664 р. під прикриттям фортеці на Торських озерах було побудовано перший державний солеварочний завод - почалося виробництво казенної солі.

У 1676 р. поблизу Торських озер було побудовано фортецю Тор, поруч з яким виникло селище, що перетворилося в місто Соляне. Жителі міста займалися солеварінням, риболовлею, полюванням та торгівлею. Цей рік вважається офіційним роком народження Слов'янська.

У 1782 р. солеваріння стало збитковим через більш дешеву кримську та астраханську сіль, було видано указ Азовського начальства про припинення тут виварювання солі.

22 січня 1784 р. Тор було перейменовано на Словенськ (народна назва Слов'янськ) та отримав статус повітового міста.

У 1820-ті роки в місті відновилося солеваріння на кам'яному вугіллі з Лисичанська. До середини XIX століття тут було вже 12 приватних солезаводів, працювали 8 салотопних підприємств, 3 цегляних, 2 миловарних заводи, тютюнова фабрика та більше 30 млинів. У місті були жіноча гімназія, три училища, близько десятка шкіл.

У 1827 р. військовий лікар А.Я. Яковлєв вперше використав лікування грязями та купання в озері Ріпне для лікування хворих солдатів Чугуївського гарнізону. Через 4 роки, у 1832 р., біля озера було відкрито відділення Чугуївського військового госпіталю на 200 місць, в якому застосовувалося грязелікування. Цей рік вважається датою заснування Слов'янського курорту.

У 1869 р. на Курсько-Харківсько-Азовській залізниці було побудовано залізничну станцію "Слов'янськ".

У 1897-1898 рр. побудовано содовий завод Південно-Російського Товариства за участю німецького та французького капіталу.

В кінці XIX - початку XX століття в місті діяли 2 чавуноливарних, механічний, 23 солеварних, 4 цегляних заводи, 3 парові млини, фарфорове та макаронне виробництва, содовий та хімічний заводи, фабрика теракотових плиток.

У 1901 р. побудовано фабрику теракотових плиток Дзевульського та Лянге (за радянських часів - керамкомбінат).

У 1911 р. було побудовано залізницю "Краматорська - Лиман" та відкрита станція "Слов'янський курорт". У 1912 р. побудована грязелікарня.

У 1922 р. два санаторії та експропрійовані приватні дачі було об'єднано в єдиний курортний заклад на 750 місць. У 1934 р. Слов'янський курорт отримав статус всесоюзного курорту.

25 жовтня 1941 р. місто було окуповане німецькими загарбниками та звільнене радянськими військами 17 лютого 1943 р. Через 7 днів, 25 лютого 1943 р., місто було вдруге окуповане, його звільнили тільки 6 вересня 1943 р.

У 1951 р. почалося будівництво Слов'янської ГРЕС. У 1954 р. введена в дію перша турбіна Слов'янської ТЕС потужністю 100 МВт.

У 1980 р. прийняв відпочиваючих санаторій "Ювілейний". У 1983 р. в місті діяли два дитячі санаторії та професійні санаторії "Донбас" і "Слов'янський".

У 1986 р. в місті була побудована та почала роботу грязелікарня. У 2000 р. на Слов'янському курорті було відкрито бювет мінеральної води.

19 квітня 2011 року Слов'янськ став курортом державного значення.

Після проголошення 7 квітня 2014 р. "Донецької Народної Республіки", 12 квітня 2014 р. у Слов'янську прихильники "ДНР" зайняли адміністративні будівлі, будівлі СБУ та райвідділу міліції. Мер міста Неля Штепа виступила із заявою, що влада та жителі міста підтримують вимогу "Народного ополчення Донбасу" про проведення референдуму.

13 квітня 2014 р. МВС України оголосило про початок "антитерористичної операції" в Слов'янську, було направлено частини української армії за підтримки БТР і двох вертольотів. У районі міста почалися бойові дії. 5 липня 2014 р. підрозділи армії та МВС України повернули Слов'янськ під контроль українського уряду.

Цікаві факти

Перша історична згадка про Слов'янськ (тоді ще Тор), зустрічається в документі 1625 року - "Доповідь государю одного зі станичників, що їздили у Тор в числі інших охочих людей..."

У Слов'янську бував та писав про місто Антон Чехов. У травні 1887 р. він написав:

"Місто - щось на зразок гоголівського Миргорода; є перукарня та годинниковий майстер, стало бути можна розраховувати, що років через 1000 у Слов'янську буде і телефон. На стінах та парканах розвішені афіші звіринця, під парканами екскременти та реп'ях, на запорошених і зелених вулицях гуляють свинки, корівки та інша домашня тварюка. Будинки визирають привітно і ласкаво, на манер благодушних бабусь; мостові м'які, вулиці широкі, в повітрі пахне бузком та акацією; здалеку доноситься спів солов'я, квакання жаб, гавкіт, гармоніка, вереск якоїсь баби…"

У 1907 р. на міжнародній виставці у Бельгії, що проходила в місті Спа, цілюща грязь Слов'янського курорту була удостоєна вищої нагороди - Великої Золотої медалі та була названа кращою в Європі.

Цілющими грязями Слов'янського курорту почали користуватися з метою лікування військових Чугуївського госпіталю у 1827 р. Проводилося це в літній час на березі озер методом єгипетських ванн, з подальшим купанням у солоних озерах. За історичними матеріалами лікар Яковлєв застосував дане лікування російському царю Петру І, який неодноразово відвідував Чугуїв, зупиняючись у Слов'янську.

Першим навчальним закладом міста було церковно-парафіяльне училище (1812 р.), в якому викладав всього один учитель на 106 дітей.

У Слов'янську були "червона", "зелена" та "синя" жіночі гімназії - за кольором обов'язкової форми учениць.

У 30-х роках минулого століття у Слов'янських школах навчання велося українською мовою.

Деякі історики стверджують, що битва князя Ігоря з половцями у 1185 р. відбувалася на території Слов'янського району, а саме в районі Макатихи, яку ототожнюють з річкою Каялою.

Що подивитися туристу

Слов'янськ, заснований в середині XVII століття, зазнав підйом у розвитку в період розквіту капіталізму - на рубежі XIX та XX століття. 29 будівлям, побудованим у Слов'янську на той час, присвоєно статус пам'яток архітектури місцевого значення.

Керамічний ринок

Керамічний ринок вважається однією з "візитних карток" Слов'янська. Розташований він при виході з будівлі вокзалу, по ліву руку від Привокзальної площі.

Саме тут відразу стане зрозуміло, чому Слов'янськ називають містом кераміків.

На торгових рядах можна побачити найширше розмаїття сувенірної продукції, виготовленої у приватних цехах, яких тільки офіційно у Слов'янську налічується близько 400.

Ціни на ринку - від виробника, тому це хороша можливість дешево купити для себе або в подарунок декоративну вазу, сервіз або милу дрібничку на пам'ять.

Такого достатку товару з кераміки ви точно не бачили, хіба що на Сорочинському ярмарку. Для того, щоб зрозуміти це, сюди потрібно хоча б раз приїхати. І ви не встоїте від спокуси придбати що-небудь на добру пам'ять. Від побаченого тут вражень туристам вистачить надовго…

Керамофон

У Слов'янську вже кілька років працює підприємство з виробництва керамічних горщиків для квітів "Кам'яна квітка". Це відоме у місті та за його межами виробництво.

Сюди на екскурсію групами приїжджають діти, які із задоволенням знайомляться з процесом виробництва та самі беруть в ньому безпосередню участь. Діти з керамічної маси роблять вироби, які потім власноруч декорують.

Крім традиційних атрибутів керамічного виробництва, тут можна побачити унікальні експонати: у виставкових залах є безліч старовинних музичних інструментів. А також можна побачити і почути унікальний музичний інструмент керамофон.

Керамофон було винайдено під час пошуків методу перевірки якості кераміки. Почув як звучить обпалена глина та створив керамофон колишній викладач музики, а нині підприємець. Він сам виконує на глиняних абажурах або вазонах твори відомих композиторів. В інструменті є три октави та 33 звуки.

Пам'ятник першому підприємцю

Біля входу до Центрального ринка є пам'ятник першому підприємцю, встановлений у грудні 2006 року. Цей пам'ятник - данина поваги людям, які змогли не тільки вижити, а й подолати важкий кризовий період початку 90-х.

Чоловік у правій руці тримає величезну сумку, лівою рукою позаду себе він везе всім відому "кравчучку". Символічний також такий елемент пам'ятника, як диплом про вищу освіту, який для перших підприємців втратив свою актуальність, у зв'язку з економічними реаліями того важкого часу.

З початком війни на Донбасі скульптура стали асоціювати з переселенцями, які знайшли захисток у місті.

Олександро-Невський собор

Олександро-Невський кафедральний собор у Слов'янську - другий кафедральний Собор Горлівської та Слов'янської єпархії.

У 1895 р. поблизу привокзальної площі станції "Слов'янськ" було побудовано та освячено храм на честь святого благовірного князя Олександра Невського.

Його спорудили трудівники залізниці на знак подяки Богу за скасування кріпосного права імператором Олександром II, небесним покровителем якого був святий благовірний князь Олександр Невський. З південного боку храму було встановлено бронзовий пам'ятник імператору.

З приходом радянської влади почалися роки гонінь на Церкву. У 1937 р. Свято-Олександро-Невський храм було закрито, у будівлі відкрили спортивний зал, а пізніше вона використовувалася як їдальня.

22 січня 1993 р. указом Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, Олександро-Невський храм м. Слов'янська отримав статус собору.

На початку 1990-х років вирішено було провести реконструкцію старовинного храму. Роботи велися близько 10 років. У 2013 р. для дзвіниці собору було замовлено нові дзвони та куранти, виготовлені у Дніпропетровську. Механізм курантів підведено до дзвонів собору. Куранти відбивають щопівгодини, бій курантів Олександро-Невського собору чути жителям всієї центральної частини Слов'янська.

У соборі Слов'янська кілька старовинних ікон, особливо шанованих городянами. Це три ікони Божої Матері - "Достойно єсть", "Іверська" та "Троєручиця", а також образ святого великомученика і цілителя Пантелеімона, написані на Афоні в XIX - початку XX століть.

Краєзнавчий музей

Слов'янський краєзнавчий музей було відкрито у 1974 році.

У музеї працюють кілька виставкових залів, що розповідають про різні історичні періоди території, на якій розташований Слов'янськ - від палеоліту до наших днів.

Мурали

Біля краєзнавчого музею можна побачити мурал "Квітучі руки" художника Олександра Бритцева. Картина намальована на торці школи-інтернату для слабозорих дітей.

При під'їзді до Славкурорту на фасаді трансформаторної підстанції є мурал "Кристали солі" - абстракція від Іллі Кудиненко.

У центрі міста на перетині вулиць Банківська та Шевченка у 2016 р. п'ятеро молодих художників із Західної України намалювали найбільший мурал у місті - це стилізований під місцеву символіку козак на коні. На картині висотою 25 м та шириною 5 м зображена авторська інтерпретація офіційного герба Слов'янська.

Гора Карачун

Щоб охопити поглядом майже все місто можна використати два оглядові майданчики. Перший - глиняний кар'єр на під'їзді до мікрорайону Лісовий. Від центру міста сюди можна доїхати на тролейбусі або на маршрутному таксі.

Для кращого огляду варто піднятися на гору Карачун. Дістатися туди можна на приміському автобусі "Слов'янськ - сел. Андріївка", після чого приблизно півгодини доведеться йти пішки.

Крім оглядового майданчика, на горі Карачун розташовано меморіальний комплекс та каплиця, побудовані в пам'ять про українських воїнів, які билися за звільнення Слов'янська навесні-влітку 2014 року.

Курортна зона

Філія Мертвого моря, японських гарячих джерел та французьких термальних вод є в українців прямо під боком. Практично з будь-якого великого міста України сюди можна доїхати одним поїздом. Це - Слов'янський курорт та його солоні озера.

Збірне слово "Славкурорт" - це східна околиця міста, по якій розкидана система солоних озер. Лікувальні властивості цих водойм відомі далеко за межами міста, тому в сезон відпусток люди з'їжджаються сюди звідусіль.

Солоні озера Слов'янська входять до рейтингу кращих для відпочинку озер України. Особливості: лікувальна солона вода та мулині грязі. Озера мають статус гідрологічних пам'яток природи загальнодержавного значення.

На Славкурорті є 4 озера: Рапне, Вейсове, Солоне та озеро Гарячка.

Солоні озера у Слов'янську - карстового походження. Це означає, що озера - верхівка "листкового пирога" з грунтових вод та покладів солі. Грунтові води просочуються через шари солі, розчиняють її та виходять на поверхню вже як насичений розчин - ропа.

Самі озера досить дрібні, в основному до 2 метрів глибиною, але місцями в них зустрічаються воронки глибиною 16 та більше метрів. Через ці воронки озера підтримують зв'язок з водними горизонтами, які їх живлять . Чим коротший цей зв'язок - тим солоніша вода в озері.

Глибина та розмір озер непостійні – в жарку погоду та при активному використанні води та грязі з озер, їх глибина зменшується.

Слов'янський курорт спеціалізується на бальнеогрязелікуванні - там користуються лікувальними грязями та ропою з озер. Ропа - насичена хлоридно-натрієва вода, з вмістом сульфатів. Грязі містять багато органіки та мікроелементів.

У лікувальних цілях грязь видобувають з Рапного озера. Її передають до санаторію, де використовують циклами: після застосування її перекачують до спеціальних басейнів, де грязь відновлює свої властивості. Це займає від 4 до 6 місяців, після чого грязь можна використовувати повторно.

Перелік захворювань, які лікують на Славкурорті, включає практично всі органи та системи: опорно-рухову, нервову, сечостатеву, шлунково-кишковий тракт, шкіру.

Схему лікування обов'язково потрібно погоджувати з лікарями. Всі процедури та навіть просто купання має відбуватися під наглядом медпрацівників та строго за їхніми рекомендаціями!

У воді не рекомендується перебувати довше 10 хвилин. Після купання бажано ополіскуватися прісною водою - вода в озері така солона, що після висихання залишає кірку солі на шкірі.

Тут можна, як у Мертвому морі, лежати на воді та читати книгу – вода така щільна, що легко утримує людину на поверхні.

Рапне озеро - найбільше з солоних озер, глибина близько 2 метрів. Ропа та грязь використовуються для лікування. Озеро вважається санаторним, так як на ньому розташовано пляжі курортно-реабілітаційного центру "Слов'янський курорт".

Рапне озеро і розташоване поруч Солоне, разом з лісовим масивом та річкою на сході від озер - гідрологічна пам'ятка природи.

Вейсове озеро складається з двох половин, розділених штучним насипом. Воду цього озера так активно використовували для видобутку солі, що іноді вичерпували його повністю. Щоб продовжувати добувати сіль працівникам сольового заводу доводилося копати свердловини у дні озера, через що знизилася мінералізація води.

На березі озера довго був дикий пляж, у 2018-2019 рр. влада міста зробила реконструкцію пляжу. Відремонтували дороги, що ведуть до озера, завезли пісок для пляжу, побудували дитячі майданчики, альтанки, роздягальні та душ. Вхід на пляж вільний. Тут люблять відпочивати сім'ї з маленькими дітьми.

Озеро Гарячка - найменше з чотирьох. Озеро названо так через те, що навесні його вода місцями розігрівається до 35-40 градусів через хімічні процеси в мулі. Глибина озера - до 1,5 м. На березі облаштовано частково платний пляж "Куба".

Солоне озеро найбільше з групи озер - і воно абсолютно прісне. В озері водиться риба, по берегах росте очерет, а у воді водорості. Абсолютно звичайне озеро, якщо не звертати уваги на три солоних навколо.

Як дістатися

Поїздом "Київ-Костянтинівка" до Слов'янська.

Від ж/д вокзалу до Славкурорта можна проїхати на тролейбусі або маршрутному таксі, що курсують за маршрутом №2 до зупинки "Славкурорт", де знаходяться основні санаторії біля озер. Час поїздки - 15-20 хвилин. Туристам, яких цікавить історія, цікаво буде знати, що цей маршрут існує більше 100 років і раніше по ньому пролягала залізнична "гілка".

Можна доїхати до Краматорська і звідти маршруткою прямо до озер.

З Лиману до Славкурорта регулярно ходять електрички.

Стоянка для транспорту є біля нового пляжу на озері Вейсове. Більшість відпочиваючих залишають машини просто на дорозі біля озер.

Слов'янський курорт - абсолютно унікальне для України місце. Це єдині в країні солоні озера природного походження, що знаходяться так далеко від моря.

На жаль, потік туристів і пацієнтів санаторіїв в останні роки постійно знижується. Єдиний санаторій знаменитого "Слов'янського курорту", який продовжував приймати пацієнтів на лікування після сумнозвісних подій 2014 р. – санаторій "Слов'янський". Однак, і він не відкрився у 2020 році.

Санаторій "Слов'янський" на сьогоднішній день є єдиним санаторієм в Україні, де можуть приймати людей з порушеннями опорно-рухового апарату. Таких санаторіїв в країні було всього два - у Слов'янську та в Криму, в місті Саки.

Курортна історія Слов'янська налічує майже двісті років.  2014 рік розділив життя Слов'янська на "до" та "після". Від артобстрілів постраждали і об'єкти санаторіїв. Три роки у двох з трьох санаторіїв базувалися українські військові. З 2014 р. курортно-реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" обріс боргами і якщо керівництво країни та місцева влада не протягнуть руку допомоги, унікальний курорт може стати курортом-примарою державного значення…

Читайте також: Унікальне місто Марії Магдалини на Донбасі: Чим славиться місто контрастів і чому там варто побувати туристам