Аномальне озеро і санаторій на дні стародавнього моря: родзинки самого "солоного" міста України

Це місто на Донбасі - центр соляної промисловості України. Тут існує цілий комплекс соляних шахт, загальною протяжністю понад 200 км, і це підземне царство з "білого золота" відкрито для туристів цілий рік. Тут можна прогулятися по дну стародавнього моря та скупатися в озері "з підігрівом", таємницю якого вчені досі не можуть розгадати.  

Чому варто побувати в Соледарі та які місця туристам обов'язково потрібно відвідати, розповість Час Пік з посиланням на ]]>svoi.city]]>.

Соледар - невелике містечко на північному сході Бахмутського району Донецької області. Головна особливість міста - тут добувають сіль. Місто живе завдяки головному своєму підприємству - гігантові соляної промисловості ДП"Артемсіль". З сіллю пов'язана і головна визначна пам'ятка міста – спелеосанаторій "Соляна симфонія", що діє в соляних шахтних виробках.

5 причин, щоб приїхати до Соледару

Побувати в соляній шахті, спустившись на 300 метрів під землю, та купити на пам'ять сувенір з солі, відкладення якої утворилися 250 млн років тому в мілководній затоці стародавнього моря.

Скупатися в озері "з підігрівом", яке не має аналогів у світі. Вода тут неймовірно солона і настільки щільна, що її називають "рідким склом". Навіть досвідчені дайвери не можуть дістатися до дна озера через унікальну властивість води.

Побувати "на Марсі" - зробити красиві знімки на тлі кар'єра, в якому добувають гіпс для виробництва гіпсокартону та будівельних сумішей.

Побувати в хвойному розпліднику, звідки саджанці дерев і чагарників роз'їжджаються в різні міста України.

Спробувати крафтовий сир від місцевого куркуля та побачити своїми очима, як цей сир виробляється.

Трохи з історії

Історія Соледара пов'язана з покладами солі під містом. На місці сучасного міста з XVII століття розташовувалося село Брянцівка (Білоуспенівка). Його жителями стали козаки Ізюмського полку та переселенці з півночі України. Їх основним заняттям було солеваріння.

У 1876 р біля села Брянцівка, на правому березі річки Мокра Плотва, було закладено бурову свердловину, у 1878 р. виявлено кілька пластів кам'яної солі.

Коли в кінці XIX століття вчені довели, що в районі Бахмута і Тора є величезні запаси солі, голландські підприємці розгорнули будівництво соляних шахт. У 1879 р. приватна промислова компанія почала будівництво першої соляної шахти, яка отримала назву Брянцівська копь.

Першу соляну шахту ввели в експлуатацію у 1881 р., пізніше – ще п'ять. Після цього видобуток солі значно зріс.

На початку XX століття почалося будівництво залізниці та під'їзних шляхів до шахт. Станція "Сіл" (1913 р.) стала головним перевалочним пунктом для транспортування видобутої солі.

У 1926 р. робітниче селище Брянцівка назвали ім'ям Карла Лібкнехта, одного із засновників компартії Німеччини.

У Другу світову війну селища було окуповано німецькими військами, соляні копальні повністю знищили, але до 1947 р. їх відновили.

У 1965 р. в результаті об'єднання розташованих поруч селищ міського типу виникло місто Карло-Лібкнехтовськ. У 1980 р. тут діяли виробниче об'єднання "Артемсіль" (виробляло більше 40% солі в СРСР), Білокам'янський шамотний завод, Деконський комбінат будівельних деталей, комбінат побутових послуг, 4 загальноосвітніх школи, ПТУ, лікарня, Будинок культури, 6 бібліотек та 4 клуби. 5 липня 1991 р. місто Карло-Лібкнехтовськ було перейменовано в місто Соледар.

У вересні 2014 р. в Соледарі розмістилася штаб-квартира СЦКК - Спільного центру контролю і координації питань припинення вогню і стабілізації лінії розмежування сторін, куди входили українські та російські військові.

У жовтні того ж року штаб-квартиру перемістили у Дебальцеве, але коли там загострилася ситуація, то першими назад до Соледару поїхали російські представники групи, трохи пізніше – і українські. З лютого 2015 р. штаб-квартира СЦКК знову влаштувалася у Соледарі.

Цікаві факти про Соледар

Тут вже видобуто понад 250 млн тонн солі, і це - близько 3% того, що є в родовищі. Так що солі вистачить ще не одному поколінню.

У 2003 р. в залі 41-біс (приміщення, що має розміри: по ширині 14 м, по висоті 30 м та по довжині 750 м) в підземних виробках "Артемсолі" відбувся перший в історії людства політ на повітряній кулі "хоппер" під землею. Цей факт занесено до Книги рекордів Гіннеса.

У 2004 р. тут було проведено фестиваль класичної музики "Соляна симфонія". 

У 2008 р. відомий український силач Дмитро Халаджі встановив у соляній шахті свій черговий рекорд, піднявши 100 пудів солі, рівний 1600 кг.

У 2008 р. соляні галереї відвідала популярна російська співачка Алла Пугачова, яка схвально висловилася про акустичні можливості підземного залу.

У 2016 р. в шахті було встановлено новий рекорд України - дефіле військового духового оркестру на максимальній глибині.

Що подивитися туристам

Соляна копальня

Підприємство "Артемсіль" - найбільше підприємство Центральної та Східної Європи. Щорічно тут видобувають понад мільйон тонн харчової солі, яку розвозять по всій Україні та в 15 країн світу.

Підземні чудеса соляних копалень - унікальна туристична пропозиція Соледара. Щось подібне є тільки в польському місті Величка, але масштаби копалень "Артемсолі" значно більші.

Це підземне царство з "білого золота" приховане глибоко під поверхнею Соледара. Музей соляної промисловості запрошує відвідати соляні шахти всіх бажаючих.

Екскурсія до солянрї шахти - головна родзинка Соледару. Це можливість для туристів здійснити захоплюючий похід по дну стародавнього моря. Всього пару хвилин і за допомогою спеціального ліфта туристів опускають на 300 метрів під землю і вони повертаються на 270 млн років у минуле.

Деякі підземні зали шахти висотою з багатоповерховий будинок. Тут воістину чудовий чарівний світ - стіни, стелі, підлога, все навколо складається з солі.

Потрапити на екскурсію можна тільки по запису. Телефон: 050 608 90 70.

Глибоко під землею відкрито спелеологічний санаторій "Соляна симфонія", де виліковують багато недуг. Тут лікуються від алергії, бронхіту та бронхіальної астми. Вік пацієнтів від 6 до 60 років. Спелеотерапія - високоефективний безмедикаментозний метод профілактики, лікування та реабілітації захворювань органів дихання у дорослих та дітей на глибині 288 метрів на дні стародавнього океану - в соляних шахтах Соледара.

Раніше в місті працював наземний спелеосанаторій. Пацієнти санаторію жили в звичайних кімнатах нагорі, а на процедури спускалися до шахти. У 2014 р. в спелеосанаторії оселилися військові, а курс лікування тепер повністю проходить під землею, безпосередньо в соляній шахті.

Подробиці лікування та вартість можна дізнатися на ]]>сайті ]]>спелеосанаторію.

Провалля

Харламовська шахта належала Французькому акціонерному товариству і була закладена в 1882 році. Шахта розташовувалася на правому березі р. Бахмутки в 1,2 км від станції Кудрявка. Після Жовтневої революції 1917 року шахта перейменована в солерудник ім. Шевченка.

Місцеві жителі розповідають, що в період Другої світової війни німці зберігали там щось настільки важливе, що при відступі вони підірвали цю шахту разом з її вмістом. А людей, які знали про вантаж, що зберігався там, розстріляли, не пощадивши навіть німецьких солдатів, які охороняли шахту. 

Після Другої світової війни діяльність шахти не була відновлена. Рудник було затоплено. У 1942 році через розчинення соляних ціликів (частина пласта корисної копалини, яку не витягнули в процесі розробки родовища) утворилася перша провальна воронка. На сьогоднішній день є п'ять провальних воронок - озер з солоною водою, що стали неофіційною зоною відпочинку.

Згідно з інформацією ДП "Артемсіль", в районі затопленого рудника ім. Шевченка триває процес руху земної поверхні з обваленням бортів воронок, утворенням терас та тріщин навколо них. Відбувається активізація процесів зсуву.

Озеро в цьому місці утворилося через провал поверхні землі в шахту з видобутку солі. Місцевість так і називається - Провалля. На території навколо озера і на під'їзних шляхах встановили безліч табличок з попередженнями, що рух на транспорті заборонено. Коли тепло, тут збирається багато відпочиваючих.

В озері на місці головного стовбура над водою видно верхівку поваленого копра, а на березі залишки цегляної кладки від шахтних будівель.

Вважається, що купатися і пірнати тут не безпечно, тому що шахта затоплена не повністю і може обрушитися далі. Проте, щорічно сюди приїжджає велика кількість туристів.

Озера було виявлено дайверами у 2011 році. Вони обстежили навколишні озера, проте жодне з них не має схожих властивостей, якими володіє Соледарське озеро.

Вчені попереджають, що величезні порожнечі шахти в будь-яку хвилину можуть обвалитися. Але, незважаючи на це, на дні водойми підводні дослідники продовжують шукати причини унікальності озера.

Озеро Соледарське

Соледарське озеро по праву вважається однією з найцікавіших аномальних зон Донецької області. Воно відрізняється рядом дивовижних та незрозумілих характеристик і до сих пір залишається маловивченим.

Невелике озеро утворилося завдяки мінералізованим шахтним водам на місці кар'єрів, де до середини XX століття велися роботи з видобутку солі. Діаметр озера невеликий - близько 100 м, глибина водойми імовірно досягає 100 м. Найдивнішим в цьому озері є температура води.

У Соледарському озері аномальна температура води, його ще називають озером "з підігрівом".

Дніпропетровські дайвери виявили дивовижне явище: чим більше глибина в цьому озері, тим тепліше стає вода, хоча має бути з точністю до навпаки. На поверхні озера температура води тримається в межах 20 градусів, а на глибині 4-5 метрів піднімається до 30-40 градусів.

Це явище незрозуміле, оскільки поблизу просто немає геотермальних джерел, які зазвичай створюють такий ефект. Припускають, що справа може бути в особливих властивостях насиченої солями води або унікальних підводних течій.

Достовірної відповіді поки немає, тому що дослідження ускладнені дивною температурною аномалією та унікальними властивостями води Соледарського озера. Була спроба аквалангістів спуститися на дно, але вони помітили, що вода на глибині ущільнюється, перетворюючись на "рідке скло", і виштовхує на поверхню кожного, хто спробує опуститися занадто глибоко. Вода стає практично непрохідною для аквалангістів.

Такий стан води можна спостерігати при переході з прісної води в солону (ефект галокліну). Але це озеро не містить прісної води, і її нижній шар настільки щільний, що дайвери просто лягли на "рідке скло", так і не діставшись до дна. На глибинні солоні шари води можна просто лягти і лежати!

Непрофесійним дайверам без супроводу місцевих інструкторів занурюватися в озеро не рекомендують. Невідомо, які небезпеки таїть дивна консистенція води, до того ж, в озері існує ризик обвалу пустот старої шахти. Але це не зупиняє любителів гострих відчуттів.

Незважаючи на те, що Соледарське озеро вважається небезпечним для купання, вода в ньому має низку корисних властивостей. Цілющі властивості водойми порівнюють з позитивним впливом на організм вод Мертвого моря, через що сюди приїжджають люди з різними порушеннями нервової, серцево-судинної системи, болями в суглобах та проблемами шкіри.

Ентузіасти-екстремали лікуються грязями та теплою солоною водою. Енергетично ці місця добре впливають на самопочуття. Кажуть, що колись тут стояв храм.

У солоній воді Соледарського озера практично неможливо потонути.

Хвойний розплідник

Державний розплідник "Ялинка" працює в Соледарі майже 70 років. На території розплідника збереглися кілька сосен, посаджених при його створенні.

Загальна площа розплідника - 146 гектарів. У розпліднику близько 70 тисяч саджанців.

Тут вирощують хвойні дерева та чагарники: ялівець, туї, сосни, ялини. Рослини відправляють не тільки по всій Донецькій області, а й до Харкова, Києва, Дніпра.

Марсіанські пейзажі

На правому березі річки Мокра Плотва в 3 кілометрах від станції "Деконська" розташоване родовище гіпсу.

Розробка західної ділянки Михайлівського родовища починалася в кінці 1980-х рр. безвибуховим способом, за допомогою комбайна для підземних гірничих робіт. Поклади гіпсу відпрацьовувалися уступами висотою 3-4 метри.

У радянські роки родовище розроблялося Деконським комбінатом буддеталей, а з 2004 р. його західну ділянку освоює міжнародна компанія "Кнауф Гіпс Донбас".

Компанія KNAUF спочатку проводила роботи за традиційною технологією, з буро-вибуховими роботами. Але через те, що неподалік житлові будинки, зараз родовище розробляють безвибуховим способом, за допомогою гірського комбайна.

Берестівські сири

У селі Берестове місцевий фермер Віталій Колісниченко відкрив сироварню. Він став учасником конкурсного відбору програми "Український донецький куркуль" та отримав з обласного та місцевого бюджетів грант на загальну суму в 500 тисяч гривень.

Фермер реконструював виробничі приміщення, оновив обладнання та розширив виробництво - так з'явилася сироварня "Берестівські сири".

Фермер готовий розвивати сільський туризм. У сироварні планують облаштувати демонстраційний зал, де відвідувачі зможуть спостерігати за сироварінням

Місцева влада планує включити "Берестівські сири" в екскурсійний туристичний маршрут Соледарської громади.

Як дістатися

Залізнична станція "Сіль" знаходиться в стороні від самого міста. Туди за розкладом їздить спеціальний автобус, ціна - 8 грн. Станція в основному обслуговує товарні поїзди.

З 2014 р. через початок війни через станцію "Сіль" ходить єдиний пасажирський потяг до Харкова та приміські електрички.

Вартість проїзду в плацкарті за маршрутом "Харків-Сіль" від 115 грн, в купе - від 150 грн. Час у дорозі близько чотирьох годин.

Дістатися до станції "Сіль" з Києва можна з пересадками на станціях Харків-Левада, Сіверськ, Лиман, Слов'янськ.

За маршрутом "Бахмут-Соледар" курсує автобус.

Як дістатися до Бахмута

У подорож обов'язково треба взяти документи на посвідчення особи, найкраще – паспорт, а якщо подорожуєте з дітьми - свідоцтво про народження. На шляху до міста з боку Харкова, Слов'янська, Покровська та Сєвєродонецька розташовані блокпости.

Автобусне сполучення

Щодня з Києва до Бахмута курсують кілька автобусів, вартість одного квитка від 600 до 750 гривень.

Центральний автовокзал Бахмута знаходиться на вул. Космонавтів, 5, майже навпроти залізничного вокзалу "Бахмут-2".

Залізничне сполучення

Поїздом дістатися до Бахмута легко з Києва та Львова. До Бахмута щодня ходить поїзд №142Ш "Галичина" "Львів - Бахмут". Їм можна доїхати до станції Бахмут-2 (міський ж/д вокзал) без пересадок, як зі Львова, так і з Києва.

Якщо їхати зі Львова, в дорозі доведеться провести майже 29 годин, з Києва - близько 14 годин.

З Маріуполя до Бахмута через Харків та Запоріжжя курсує поїзд №О96П "Маріуполь - Бахмут". Дістатися з Маріуполя до Бахмута їм можна приблизно за 17 годин. Цей поїзд курсує не кожен день, тому варто уточнювати розклад.

Зі Львова, Івано-Франківська, Києва, Харкова, Сум, Дніпра та Полтави можна дістатися прямим поїздом до Костянтинівки, а звідти на автобусі або таксі доїхати до Бахмута.

Де зупинитися

Готель в Соледарі є, але призначений він для тих, хто приїжджає у відрядження. По суті, це дві квартири у звичайній п'ятиповерхівці, обладнані під прийом постояльців. Знаходяться вони у власності підприємства "Артемсіль" і потрапити туди можна тільки з дозволу керівництва.

На сайті оголошень OLX можна знайти варіант подобової оренди житла, за однокімнатну квартиру просять 300 грн.

Біля Соледара налагоджено транспортне сполучення з сусіднім Бахмутом, де є готелі і більший вибір по оренді квартир.