Як з Лисичанська та інших міст окупованого Донбасу потрапити в Україну: актуальна інформація на березень 2023 року

Війна в Україні окрім смертей та недолі створює ще й додаткові проблеми для населення. Спокійне та комфортне переміщення країною залишилось в минулому. Окупований Донбас, Запорізька та Херсонська області - як чорна діра, з якої неможливо вирватись у цивілізований мирний світ. Люди знаходяться у пастці обставин, що як зашморг затягується все сильніше. Росія прийшла...

І все ж, як не важко складається ситуація з логістикою, є варіанти виїзду людей з окупованих територій в Україну, а також у зворотному напрямку, хоч тут значно менше варіантів. Як саме це можна зробити, скільки це коштуватиме та умови "подорожі" – розбирався Час Пік.

Через Росію або Білорусь, згідно з інформацією отриманою через гарячу лінію ]]>Державної прикордонної служби України]]> на березень 2023 року, діють тільки п'ять пунктів перетину.

• Через РФ:
  • Колотилівка - Покровка
  • Троєбортне - Бачівськ
• Через Білорусь:
  • Мокрани - Доманове
  • Нова Рудня - Виступовичі
  • Нова Гута - Нові Яриловичі

Треба зазначити, що ці пункти пропуску працюють тільки в одному напрямку, тобто через них громадяни України можуть потрапити в Україну, але у зворотному напрямку рух заборонено. Також, за інформацією ДПСУ, перетнути кордон у цих пунктах можна тільки пішки, але це не зовсім точно. На деяких ділянках перетнути кордон можна і на власному легковому авто з українськими номерами.

Є ще один маршрут, який дозволяє рухатись і в Україну і назад – цей маршрут лежить через країни ЄС.

]]>Колотилівка - Покровка

Пункт пропуску Колотилівка (Бєлгородська область) – Покровка (Сумська область) наразі є найпопулярнішим способом перетину кордону з РФ. Цьому сприяє найближча відстань від окупованих міст України та налагоджений транспортний потік.

Пункт пропуску можна перетнути тільки громадянам України або пішки, або на власному авто з українськими номерами. Якщо зберетеся їхати власним авто, то краще перевірте актуальність інформації, зателефонувавши на гарячу лінію Державної прикордонної служби за коротким номером – 1598.

До пункту пропуску і далі по території України можна рухатись як самостійно – громадським транспортом, або на власному авто, так і скориставшись послугами перевізників. Втім, треба звернути увагу, що добиратись громадським транспортом до пункту переходу досить не зручно:

"Я дивилась, немає прямого автобуса з Бєлгорода до Колотилівки. Тільки з пересадкою в Красній Ярузі (якщо автобусом) або в Пролетарському, якщо електричкою їхати з Бєлгорода. Але там треба враховувати розклад автобусів та електричок і стикувати пересадки. В цілому дуже незручно. Плюс враховувати часи праці КПП Колотилівка – з 10.00 до 14.00, якщо нічого не помінялось", – розказує людина, що знайома із ситуацією.

Тому більшість людей обирає приватних перевізників, які везуть не тільки до кордону, а й до Харкова, Києва, Сум, Дніпра. Від Лисичанська до російської Колотилівки приблизно 485 км, якщо їхати безпечним маршрутом через Бєлгород. З Лисичанська поки людей не забирають (кажуть, місто закрите), необхідно їхати або в Сєвєродонецьк, або в Старобільськ.

Перевізники довозять пасажирів до російського пункту пропуску "Колотилівка", далі люди пішки проходять кордон, приблизно 2 км, і потрапляють на український пункт пропуску "Покровка" та проходять перевірку. Після перевірки вони сідають у транспорт, який організував перевізник, і рушають до кінцевого пункту.

Така поїздка триває до 1 доби та коштує 250 доларів на 1 людину, незалежно від того куди ви їдете - в Київ, Харків чи Суми. Можна перевозити тварин у переносці, а вантажу не більше 2 валіз на людину.

У ТГ-чаті "Покровка-Колотилівка"]]> можна дізнатись більше з інформації від людей, що перетинали цю ділянку кордону.

Розповідь людини, що добиралась і перетинала кордон з РФ самостійно на переході "Колотилівка – Покровка"

Оскільки водій не зупинявся на відпочинок, до Колотилівки доїхали о 5 ранку. Там він уже подрімав і близько 9 під'їхали до митниці.

Водій відніс наші речі й ми стали чекати своєї черги. Пускали по п'ятеро. Просто на вулиці попросили відкрити сумки і прикордонник сунув лапи по черзі до кожної, щось там попорпався, запитав що в кишенях, наказав все вивернути, обмацав куртку. Запитав, чи не хочемо ми щось задекларувати, бо по їхніх законах можна вивезти без декларування суму відповідну до 10 000 дол. США.

Далі знову паспортний контроль. Проходили по одному з фсб-шником для бесіди. Там нічого особливого: питав, куди і звідки, з якою метою, чи знаю, що там (на підконтрольній території) всіх хапають і примушують воювати. Попросив телефон, потикав у нього, запитав, чому це я не користуюсь соцмережами, зберігаю мало фото і поніс його кудись, мене попросили почекати. Згодом повернув і відпустив. В результаті було включено блютуз і висіли в запущених процесах гуглівські диск і фото. Тобто вони лазили у хмару, тому приберіться і там. І не забудьте Google Play (тільки з телефону, в браузері не вийде) натиснути на своє фото, натиснути "Бібліотека та пристрої" - "Управління" в списку ліворуч перемкніться на "Не встановлені" і перевірте чи, бува, немає там чогось, що їм може не сподобатись. Там показані всі додатки, що були колись встановлені, а потім видалені. Наприклад, у мене там була "єППО".

Навряд, щоб вони туди лазили, але якби знайшли, мав би клопіт. Та я готувався їхати ще звідколи вони закрили Василівку, тому у мене там все блищало як у кота тестикули. Навіть забив вільну пам'ять якимись навчальними відосиками, щоб перекрити видалену компроментуючу інформацію і скабрезні фоточки із Твіттеру. В результаті мій телефон нагадував Джоні Мнемоніка і постійно повідомляв, що немає вільної пам'яті.

На цьому все позаду. Ще почекали може з годину, нам роздали паспорти і попередили, щоб не ступали на узбіччя. Одразу за їх воротами наш кордон. Стоїть вказівник "Україна" і ми вдома. Пройшли ті 1,5 км як на крилах. Дівчатам з валізами було важко, бо дорога всипана гравієм. Дісталися наших, вони допомогли дістатися бусику, взяли паспорти, відвезли на фільтрацію (не пам'ятаю містечко, але це колишня автостанція).

Там наші валізи дослідив спочатку чорний спанієль, потім прикордонники попросили відкрити валізи і теж, не вивалюючи всього вмісту на стіл, помацали руками всередині, чи немає чогось відверто великого та залізного. Запитали, скільки грошей везеш, чи немає чогось забороненого. 

Далі пройшли в приміщення і там із кожним проводили співбесіду представники 4 відомств: поліції, СБУ, прикордонників і не знаю чого ще. Цікавились так само: звідки й куди, з якою метою і чи надовго. Виписували збережені номери телефонів на +7. Записували контакти і адресу сторони, що приймає (в моєму випадку – дружини). Тому заздалегідь все запишіть. Окремо перевіряли телефони. Все вкрай ввічливо і коректно. Навіть старого [таргана], що завело стару пісню про "А зачем ви восємь лєт дамбілі бамбас", не відправили назад, а намагались переконати, що він не правий.

Але процедура неймовірно тривала та виснажлива і треба розуміти, що це ви сьогодні без обіду до восьмої вечора, а вони так працюють щодня і подеколи до першої ночі. Тому, будь ласка, тамуйте емоції.

В приміщенні, де проходить співбесіда, є потрібна розетка – можна зарядити телефон, ще одна - в коридорі. В 10 метрах по вулиці – шашлична, можна випити кави і перекусити. У дворі, де оглядали валізи – туалет.

Тепер щодо грошей. У кацапів – митниця, а з нашої сторони – ні. У нас там пропускний пункт, митників немає, тому правила провозу не діють і за велику суму можуть бути неприємності. Прикордонники казали про типа, який намагався везти 500 000 грн, що йому було за це – не з'ясовано. Чоловік з 250 000 грн в день мого приїзду також мав неприємності, але якось відбрехався. Йому не дуже повірили, викликали митників, довго допитували, але відпустили. І попросили попередити всіх: жодних пакунків для будь-кого не беріть!

Мої 50 000 грн питань не викликали. Але ще раз, жодних підозрілих передачок, жодних чужих грошей! Можливо, у вас буде якесь документальне підтвердження, що ці гроші дійсно ваші (з продажу будинку або що). Тут все на власний ризик. 

Після фільтрації нас чекав найманий водій, щоб відвести нас до Запоріжжя. Власне він чекав там з 9.00 і трохи був розчарований, коли нас випустили тільки після 22.00. Не знаю, як доїхали, бо о 23.00 почалася комендантська година, але до Полтави нас впустили, там я попросив висадити мене на залізничному вокзалі і поїхав своєю дорогою.

]]>Троєбортне - Бачівськ

Пункт пропуску Троєбортне (Брянська область) – Бачівськ (Сумська область) – другий і останній пункт перетину кордону з РФ, який діє на цей час. Але він не користується популярністю у перевізників через віддаленість від окупованих територій і не налагоджений процес перевезення. До того ж пункт пропуску "Бачівськ" постійно проходить в стрічках новин через обстріли з території РФ. Тому безпековий чинник також не сприяє роботі переходу.

Пункт пропуску можна перетнути тільки громадянам України та тільки пішки.

До пункту пропуску і далі по території України можна рухатись самостійно – громадським транспортом.

Від Лисичанська до російського Троєбортного приблизно 650 км, якщо їхати безпечним маршрутом через Бєлгород.

Прикордонний пункт пертину на українській стороні розбитий, тому після перетину кордону з РФ доведеться йти приблизно 1,5 км пішки до першого українського блокпосту. Там часто стоять таксисти й можна з ними рушати далі.

З інформації, якою діляться люди в соцмережах

"У Троєбортному люди проходять теж самі, дивляться по обстановці. На кордоні росіяни пропускають, далі до першого блокпосту йдуть пішки. На посту стоїть часто таксист, чекає людей. Це інформація від таксиста, який зустрічає".

"За чутками, можна перетнути, але дуже багато блокпостів на українській стороні... А лісові дороги заміновані".

У ТГ-чаті "Митниця Троєбортне - Бачівськ"]]> можна дізнатись більше з інформації від людей, що перетинали цю ділянку кордону.

Мокрани - Доманове

Пункт пропуску Мокрани (Брестська область) – Доманове (Волинська область), один з трьох переходів з РБ, який діє на цей час. Очевидно, що мешканцям окупованих територій повертатись в Україну таким чином буде не зручно через велику відстань, але, можливо, хтось мешкає в Білорусі або в Росії і для них перетин кордону з боку РБ буде зручним і більш безпечним.

Пункт пропуску можна перетнути тільки громадянам України та тільки пішки.

До пункту пропуску і далі по території України можна рухатись самостійно – громадським транспортом. Від Бреста до переходу "Мокрани" – 50 км, а від переходу "Доманове" до волинського Ковеля – 77 км.

Розповідь українця, який перетинав кордон з РБ в Мокранах у лютому 2023 року

Опишу свій досвід проходження кордону.

Їхав 15 лютого 2023 року. Я з Луганська, 28 років, робив паспорт Росії і стоїть штамп ДТП (дозвіл на тимчасове проживання – прим. ред.) в українському паспорті + не вклеював фото в 25 років.

Жив у Москві останні 7 років.

Квиток Москва – Брест до 2000 руб, але ціни змінюються постійно.

Поїзд. Паспортного контролю РФ – РБ ніякого не було, дістався Бреста. З залізничного вокзалу готівкою до Мокран таксисти хочуть 3000 руб або 50$, через яндекс.таксі, кажуть, дешевше, не перевіряв. Бронював номер у готелі і залишався на ніч. О 5 ранку з готелю "Інтурист 3" до Мокран на яндекс.таксі 45 білоруських рублів, десь 40-50 хв. шляху.

Білоруський кордон. Показував обидва паспорти, перевірка та очікування поки вони запустять пропускний пункт – десь годину та чекати на вулиці. Проходження зайняло десь 1,5-2 години, доки перевірять сумки + паспортний контроль + допит білоруського прикордонника: питання про те, куди їду, чому, чи не боюся я що мобілізують, чому робив паспорт Росії, чи розумію я, що реальний зараз у мене тільки паспорт Росії і дуже прискіпливо запитує про все. Під кінець попереджає, що краще сховати паспорт Росії і показувати лише український (не ведіться на ці розповіді, що вас не пустять, мовляв ви тепер громадянин Росії і вас розвернуть). 

Далі прохід між білоруським та українським кордоном десь хвилин 10-15 пішки, дійдете до нашого кордону, там все в бліндажах і перекопано, стоїть заслін із колючого дроту – не бійтеся, просто чекайте, до вас вийдуть і пропустять. Я показував одразу обидва паспорти, прикордонник взяв український, виписав талончик і провів до пропускного пункту, йти ще десь хвилин 10. Там кілька дерев'яних вузьких містків – з баулами речей, які ви збирали все життя, краще не їхати.

Український кордон. Я іноді взагалі переходив на російську мову, але розмовляти на солов'їній – ваш шлях. Відвели до приміщення з диванами та буржуйкою, мерзнути на вулиці не довелося. Пояснював свою ситуацію, звідки паспорт Росії, питали, чому не сховав, чи говорили мені на кордоні РБ, що його краще сховати, чи знаю я когось із колаборантів, чи хочу я служити в ЗСУ (сказав, що ні, тільки якщо покличуть), перевіряли телефон, звіряли дані, загалом спочатку вам там не дуже раді, але в ході бесіди розпал сходить нанівець і в цілому там усі прикордонники нормальні хлопці, ніхто палицю в розмові не перегинає, нічим не залякує.

Ще при обговоренні з подругою було вирішено, що брехати я не буду і паспорт Росії ховати теж, починати заново життя в Україні з брехні - погана ідея. До незручної чи неприємної правди там поставляться краще, ніж ви розповідатимете (умовно) що ви 9 років були патріотом, просто тихо і в Донецьку. Сказати, що для вас до війни було "все не так однозначно" – краще, ніж розповідати казки. Це так, порада, і це пряма цитата одного з прикордонників, як вам – вирішуйте самі.

Чарівним чином паспорт Росії опинився в буржуйці, а я в Україні. На все про все ще 2 години.

Доманове. Є варіанти. Кажуть, що ходять автобуси до Ратного, не перевіряв. Доманове – Ратне: таксі, як пощастить, 500-700 грн (це інформація від прикордонника, не перевіряв). Доманове – Ковель: таксі 2000 грн, можна на карту, можна готівкою, але з картою там не особливо хочуть мати справу, може доведеться вмовляти або сказати, що готівки немає. А там уже далі самі дивіться, кому куди.

Нова Рудня - Виступовичі

Пункт пропуску Нова Рудня (Гомельська область) – Виступовичі (Житомирська область) – другий із трьох переходів з РБ, який діє на цей час. Так само, як і попережній перехід з РБ, мешканцям окупованих територій не дуже зручний через велику відстань.

Пункт пропуску можна перетнути тільки громадянам України та тільки пішки.

До пункту пропуску і далі по території України можна рухатись самостійно - громадським транспортом. Від Гомеля до переходу "Нова Рудня" – 183 км, від Бобруйська – 190 км, а від переходу "Виступовичі" до житомирьського Коростеня – 108 км, до Житомира – 170 км, до Київа – 230 км.

Нова Гута - Нові Яриловичі

Пункт пропуску Нова Гута (Гомельська область) – Нові Яриловичі (Чернігівська область) – третій та останній переходів з РБ, який діє на цей час. Так само, як і попередні переходи з РБ, мешканцям окупованих територій не дуже зручний через велику відстань.

Пункт пропуску можна перетнути тільки громадянам України та тільки пішки.

До пункту пропуску і далі по території України можна рухатись самостійно – громадським транспортом. Від Гомеля до переходу "Нова Гута" – 40 км, а від переходу "Нові Яриловичі" до Чернігова – 63 км.

Через країни ЄС

Через країни ЄС – це найбільш обкатаний та безпечний варіант переїзду. Важливо зазначити, що наразі це також і єдиний варіант, яким можна потрапити з України на тимчасово окуповані території. Але це і найбільш виснажливий маршрут – поїздка триває 65-72 години, тому треба набратись мужності, щоб знаходитись в дорозі біля 3 діб.

Перевізники готові забрати вас за адресою, тобто заїдуть просто додому.

Маршрут здебільшого стандартний. На прикладі Лисичанська це виглядає так:

Лисичанськ – Росія – Латвія – Литва – Польща – Львів – Київ.

У зворотному напрямку так само. 

Вартість поїздки 350 євро з людини. Їздять щоденно. Можна без закордонного паспорту, прописка не має значення. На 1 людину не більше 2 валіз (але можна домовитись). Котів та собак можна брати із собою. Оплата готівкою чи на карту у будь-якій валюті без передплати. Ночувати доведеться в дорозі – готелі чи зупинки на ночівлю не передбачені.

Особливу увагу зверніть на те, що виїхати з окупованих територій в Україну може будь-хто, а виїхати з України зможуть не всі. Це стосується чоловіків 18-60 років, студентів, аспірантів, чоловіків з подвійним громадянством тощо. Перед виїздом обов'язково подивіться, чи не потрапляєте ви у список громадян, яким заборонено віїзд за кордон.

Замість висновку

Підсумовуючи написане, хочеться зазначити, що війна створила важкі умови для існування мільйонам  мешканців нашої країни, але при належній підготовці та володінні необхідною інформацією можна і покинути окуповану частину країни, і повернутись назад.