Жителі Лисичанська, Сєвєродонецька та Рубіжного можуть стати бомжами, або Як новий "закон" може позбавити людей житла

На територіях Луганської області, окупованих з 2014 року, понад 10 років відбувається повне свавілля. Розграбування підприємств, захоплення бізнесу, "віджимання" нерухомості. Заволодіння чужим житлом продовжує набирати обертів після того, як РФ оголосила захоплені території "своїми". Тепер окупаційна влада "клепає" укази та постанови, щоб на законодавчому рівні виправдати "віджимання" порожніх квартир та будинків. Багато жителів "нових звільнених" міст ризикують стати бомжами.

На окупованій Луганщині депутати т.зв. "Народної Ради ЛНР" ухвалили "закон", який регулює передачу у держвласність квартир, що мають ознаки безхазяйного майна. За якими критеріями окупанти обирають "кинуту" нерухомість, чим людям загрожує ухвалення цього "закону" та чи можуть власники врятувати свої будинки та квартири, спробує розібратися Час Пік.

Новий "закон" регулює передачу у держвласність нежитлових квартир та приватних будинків. Як зазначили депутати, йдеться про квартири, залишені з 2014 року, власники яких не збираються повертатися до "ЛНР". Але є нюанси...

На Луганщині мешканці міст, окупованих ще у 2014 році, дізналися на власному досвіді, що таке життя у "руському мирі". Тепер усі ці "принади" пізнають жителі "нових звільнених" населених пунктів, у тому числі жителі міст "трикутника" - Лисичанська, Сєвєродонецька та Рубіжного. Назву цих українських міст тепер знають багато росіян, оскільки їх частенько показують у пропагандистських новинах, а самі міста заповнені будівельниками-гастарбайтерами, волонтерами, пропагандистами, які "понаїхали" з РФ...

Жителі Лисичанська, Сєвєродонецька та Рубіжного ризикують стати бомжами. І йдеться не лише про переселенців, у яких окупанти хочуть "віджати" житло. Втратити квартири можуть і ті, хто залишився в окупації, і ті, хто на якийсь час виїхав до РФ або в тил до "своїх" - на спокійнішу окуповану територію.

Як запевняє окупаційна влада, ніхто не збирається "віджимати" житло, а всі рішення ухвалюватимуться виключно "через суд". Також звучать запевнення, що не забиратимуть житло у мешканців, які тимчасово поїхали подалі від бойових дій до РФ чи навіть за кордон. Але є нюанси...

Ознаки "кинутої" житлової нерухомості

Як заявив гауляйтер "ЛНР" Леонід Пасічник, вже зібрано дані практично по 22 тис. порожніх квартир та будинків. Виявленням такого житла займається спеціальний уповноважений орган, якому активно допомагають місцеві жителі. Подібні списки вже активно складають у Лисичанську, Рубіжному та Сєвєродонецьку.

Житло внесуть до "чорного списку" безхазяйного майна, якщо:

• протягом року до дня виявлення порожнього приміщення не вносилася плата за житло та є заборгованість за "комуналку";
• у єдиному державному реєстрі нерухомості відсутні відомості про зареєстроване право власності на житлове приміщення;
• експлуатація житлового приміщення не ведеться, що створює загрозу безпеці для життя та здоров'я людей, які мешкають поруч.

Судячи з цих критеріїв, безхазяйними можна назвати тисячі квартир в окупованих містах "трикутника":

• по-перше, вимушені переселенці не вносили плату за "комуналку". Великі заборгованості є й у тих, хто залишився жити в окупації, оскільки багато хто просто не має коштів для існування;
• по-друге, у Росреєстрі зареєстрували право власності на житлове приміщення поки що одиниці. Для цієї процедури потрібен російський паспорт, а він поки що є не у всіх. Та й сама процедура – справа нешвидка, оскільки необхідні довідки можна отримати не у всіх містах, потім треба відстояти величезні черги, а потім ще й чекати на готові документи у найкращому разі кілька тижнів;
• по-третє, "небезпечною" можуть назвати будь-яку порожню квартиру, заявивши про можливі аварійні ситуації із системами водопостачання або опалення.

"Віджим за законом"

Згідно з прийнятим "законом", для інформування власника, інформацію протягом 10 днів з дня виявлення покинутого житла буде розміщено "на сайті органу місцевого самоврядування", біля входу до житлового приміщення та у друкованих ЗМІ.

Як тільки дана інформація буде оприлюднена, власники житла мають 30 днів, щоб особисто з'явитися в "органи ЛНР" з документами:

• паспорт РФ або інший документ, що засвідчує особу, ІПН;
• документи, що підтверджують право власності на нерухомість.

Сумнівно, що переселенці з окупованих Лисичанська, Сєвєродонецька та Рубіжного читають "місцеву" пресу чи переглядають сайт окупаційної адміністрації. Не зможуть вони прочитати й повідомлення, розвішані біля під'їздів. Ще сумнівніше, що хтось з них поїде доводити право власності на квартиру у лігво ворога. Ось і виходить, що всі квартири переселенців можуть рано чи пізно опинитись у списках на "націоналізацію"...

Але втратити житло легко можуть не лише переселенці, а й ті, хто радісно зустрів "руський мир" та залишився жити в окупації. Борги за комунальні послуги є у багатьох жителів "трикутника", також багато хто через обстріли, пожежі та руйнування втратили документи, що підтверджують право власності на житло. Більшість місцевих жителів не мають російських документів або реєстрації нерухомості в Росреєстрі. А все це, відповідно до "закону", може стати приводом для "віджиму" житла у законного власника.

Новий "закон" викликав шквал критики та обурення у жителів "звільнених" Лисичанська, Рубіжного та Сєвєродонецька. Одні заявляють, що на відміну від луганчан, які живуть у "руському мирі" вже 10 років, вони не мали часу зібрати та оформити потрібні документи. Інші скаржаться, що Путін обіцяв їм дати час до 1 січня 2028 року й збираються писати скарги до Кремля.

У т.зв. "Народній Раді ЛНР" заявили, що ухвалений "закон" не суперечить федеральному законодавству й в "ЛНР" до 2028 року діятиме "перехідний період", протягом якого можна зафіксувати своє право на власність. У той же час, там зазначили, що квартири та будинки надаватимуться новим мешканцям, як у тимчасове, так й в постійне користування. І навіть якщо власник у цей проміжок часу не встиг "правильно" зареєструвати своє майно та житло "націоналізували", пізніше він має право через суд повернути свою власність.

Як запевняють юристи "ЛНР", процес вилучення безхазяйного житла буде "нешвидким". Спочатку потрібно виявити таке житло, потім скласти відповідні акти, потім чекати на появу власника, а потім провести судовий процес. Нібито, все відбуватиметься "за законом"...

Сумнівні обіцянки, тим більше якщо брати до уваги той факт, що у "звільнених" Лисичанську, Рубіжному та Сєвєродонецьку квартири вже роздають російським воякам та "понаїхавшим" з РФ. І жодних "довгограючих" судів...

Поки вселяються у порожні квартири, але незабаром їх катастрофічно не вистачатиме, оскільки в планах Кремля - заселити "звільнені" українські території росіянами. Що буде тоді з місцевими жителями? Вони ризикують стати бомжами! І жодні скарги "нагору" не допоможуть. Якої законності можна чекати від країни, яка вторглася на територію чужої держави й творить там свавілля?!

Що робити, якщо ваше житло захоплене окупантами: поради юристів

Останнім часом на окупованих територіях України "нова влада" прискорила процес "інвентаризації" житлових приміщень, щоб переоформити квартири та будинки за документами РФ та згодом продати чи виділити для проживання російським окупантам чи колаборантам.

Як зазначають експерти, перше, що мають пам'ятати власники житла – на окупованих територіях законно продати, подарувати чи переоформити майно не можна. Отже, навіть якщо хтось здійснив з вашою нерухомістю якісь реєстраційні дії, то після деокупації населеного пункту ця угода не матиме сили.
Довести право власності на житло після деокупації можна буде через суд. Для цього достатньо мати правовстановлюючі документи на житло. Юристи нагадують, що навіть якщо документи знищені чи втрачені, відомості про власників зберігаються у відкритих реєстрах. Поновити документи можна через суд.

Однак це не означає, що власники житла, яке "націоналізували" окупанти, мають просто чекати на звільнення свого міста українськими військовими. Як тільки власник дізнався про те, що в його квартиру вселилися чужі люди, необхідно одразу звертатися до правоохоронних органів України та писати заяву про злочин, скоєний на тимчасово окупованій території.

Звернутися із заявою про такий злочин можна до Національної поліції, Служби безпеки України чи прокуратури. Потерпілий має право подати заяву про захоплення житла, незважаючи на те, коли саме це сталося – нині чи кілька років тому. Заяву в поліцію можна подати особисто, дистанційно телефоном або електронною поштою.

Крім того, повідомити співробітників поліції про злочин можна:

• за номером 102 (цілодобово);
• за телефоном "гарячої лінії" (0894) 200-18-67;
• або вибравши найближче відділення поліції, адресу та контакти якого можна дізнатися на мапі за ]]>посиланням]]>.

Подати заяву до Служби безпеки можна:

• електронною поштою за адресою [email protected];
• або за номером +38(044) 256-99-91.

У заяві необхідно повідомити свої особисті дані та надати зібрані вами документи, матеріали та відомості про злочин.

Це може бути така інформація:

• документи, які підтверджують право власності на житло (можна пред’являти як паперові, так і цифрові копії);
• загальне фото помешкання, речей або надати опис їх зовнішнього вигляду (розміри, колір тощо);
• відомі деталі правопорушення (коли та хто зайняв житло, скільки людей там наразі мешкає тощо);
• якщо свідком незаконного заселення виявився сам заявник, бажано надати інформацію щодо порушників (їхня зовнішність, приблизний вік, в чому вони були вдягнуті, імена чи позивні, їхній транспорт);
• за можливості записати та передати правоохоронцям контакти людей, які були свідками злочину.

Важливо! Заяву про злочин можуть подати як самі потерпілі, так і їхні родичі, друзі, знайомі, а також ті, хто став свідком такого випадку.

Як зазначають юристи, навіть якщо у вас немає жодних відомостей про те, хто, як і коли саме заселився у ваше житло, правоохоронці мають прийняти заяву та внести відомості про неї до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Юристи також радять переселенцям-власникам житла відправити електронне звернення до російського уряду та слідчого комітету РФ, заявивши про своє право власності.

Експерти визнають, що ефективність таких звернень викликає певні сумніви, але такі дії відіграють важливу роль у подальших зверненнях до Європейського суду з прав людини або Комітету ООН з прав людини. Завдяки документуванню таких дій постраждала людина зможе довести, що вона зробила все можливе для захисту своїх прав.

Читайте також: 

"Іноземці" у своїй країні: Кому з мешканців Лисичанська, Сєвєродонецька та Рубіжного загрожує депортація

Добровільне заклання, або Як жителі Лисичанська, Сєвєродонецька та Рубіжного ставлять хрест на своєму майбутньому