Анатолий Павленко, стихи

Анатолий Павленко - дедушка Кристины, постоянный член жюри наших конкурсов.
 <

* * *
Ну як забуду ту весну я,
Коли цвіла у нас любов…
Вагаюсь… все ж, телефоную,
Прошу її на зустріч знов.
Хоч не змінить що сталось, знаю,
Чомусь, наївний, знов і знов
Догнати поїзд намагаюсь,
Що з юності іще пішов.
26.09.13.
 
* * *
Кто руки,
Прикрывшись маской загадочности,
Порядочно греет
На чьей-топорядочности,
В мораьном своём убожестве –
Порядочное ничтожество.
27.09.13.
 
ДЖЕРЕЛЬЦЕ
Притулився хуторок до річки,
Наче той козак до молодички.
Там, за крайньойхатой
Верб росте багато,
А між верб тих – з джерельця водичка.
Ми з тобой любили там бувати,
Літню спрагу щоб угамувати:
З очерета – трубка
В твоїх милих губках…
Тих, що так медово цілувати…
Літ пройшло відтоді, ой, не мало.
На шляхах життя всього бувало.
Та чомусь ще й досі
Снів не хоче бросить
Джерельце те, що нас частувало.
30.09.13.