10.10.2020, 18:02

Граблі, лисиця або кран з водою. Жителі Лисичанська вибирають пам'ятник для центральної площі міста

Коли до Лисичанська приїжджають гості з інших міст і країн, то спочатку не вірять, а потім дивуються до сміху ось якому факту: центральну площу міста прикрашають не фонтани і клумби, а саркофаг.

У ньому захований обрубок від пам'ятника Леніну - ноги. Величезні, гранітні. Вони стоять там з 2016 року, після невдалої декомунізації. І ніхто не може або не хоче їх прибрати.

Заморожені ноги

Пам'ятник Леніну на площі Перемоги в Лисичанську - один з останніх декомунізованих. До знесення гранітного вождя готувалися кілька місяців, а до робіт приступили після того, як в поліції порушили кримінальну справу.

Ніхто не планував залишати на площі ноги, як подразник. Але організатори заходу вирішили заощадити, перетворивши знесеного Леніна в свято, яке завжди з тобою.

Частина перша: лірична

Навіть в цьому чорному ящику - пишаюся собою. Ніхто не встояв, а я зміг. Нехай від мене залишилися ноги - але ж це мої ноги. І що з ними - робити ніхто в місті не знає. А я знаю - буду стояти, спостерігати. Центральна площа - прекрасне місце для огляду.

Знаєте, що найбільше бадьорить? Вони хотіли знести мене - не змогли. І замість того, щоб перетворити мене на невидимку, квітами завішати, вони накрили мене профнастилом та розфарбували в кольори міста: жовтий, синій та малиновий. Розумієте, що вони зробили? Найяскравішу пляму на площі.

Тому мені добре. І холодильник чудовий: взимку не холодно, восени не мокро, голуби не мстять. А що я за дошками, так нічого - всі знають, що я тут. Ще й іноземців приводять показати - ось мовляв, декомунізація. Ну так, так...

Розповім вам трохи про себе. Народився я як пам'ятник 6 листопада 1974 року. Пам'ятник Леніну у Лисичанську вирішили поставити неодмінно напередодні Дня Великої Жовтневої соціалістичної революції. Дощу того дня не було, але холод – майже мороз. Всі куталися, народу було багато. Заводчани з транспарантами, школярі з кулями, представники обкому та міськкому, як я сказав, куталися та напам'ять цитували гасла.

Стаття в міській газеті про відкриття пам'ятника В. і. Леніну в Лисичанську

У Лисичанську я був не один - багато "леніних" стояло по заводах та школах. Але вони були зроблені за типовими проектами, а я - авторський. Три скульптори працювали. Один з Києва та два архітектори, за що отримали авторський гонорар - 13 000 рублів. Солидні гроші. І не дарма їх отримали, поставили мене на століття.

Знести пам'ятник не можуть ось чому: 7,5-метрову фігуру встановили з шести гранітних блоків, заплативши за це 121 тисячу рублів. Блоки при установці зміцнили свинцем. До 2016 року, коли прийшли мене демонтувати, про свинцю забули. Та ще й на розбиранні вирішили заощадити. Приватник попросив 80 тисяч гривень, тому до мене прислали комунальників - мужиків з тепломережі. Я як тільки їх побачив, відразу заспокоївся.

Десятка три роззяв спостерігали, як спочатку мені відірвали голову. Потім знесли інші частини фігури, а ноги не піддалися – зрослися з постаментом.

Так я простояв дев'ять місяців, потім накрили саркофагом. Майже як Чорнобиль, подумалось мені. А вони у відповідь: взуттєва коробка, труна, мавзолей, але найчастіше - холодильник. Хоча у мене є і прихильники - захисники (зараз їх називають пенсіонерами, а колись вони були заводчанами з транспарантами і школярами з кульками). Мені вони симпатичні, але даремно скандали через мене влаштовують. Тому що я ні на що не скаржуся.

Це ви не знаєте, що зі мною робити. А я знаю - гроші заробляти. Голову і тулуб моє кинули на підприємстві, яке вивозить сміття в Лисичанську. Все валяється на землі, залите фарбою зі словами кат.

У мене є пропозиція: якщо вам не треба, то відправте мене в музей декомунізованих пам'ятників. Начебто обіцяли такий відкрити. В Одеській області. Подорож мені піде на користь.

Частина друга: практична

Микола Ломако, науковий співробітник Лисичанського міського краєзнавчого музею, головний архітектор Лисичанська з 1987 по 2015 рік

"Коли я приїхав в 1976 році в Лисичанськ, пам'ятник вже стояв. Ми проектували міський кінотеатр і типовий проект через нього довелося перевернути дзеркально. Поруч планували побудувати театр і приміщення для міськкому, міськвиконкому, громадських організацій, щоб все було в одному місці. Коли прийшла перебудова - ці плани заморозили.

Судячи з того, що відбувається з пам'ятниками зараз, як архітектор можу сказати: треба все демонтувати, плитку покласти і забути про нього.

Олена Олейниченко, головний архітектор Лисичанська

"У нас поки немає ніяких планів. Пропонували оголосити конкурс на реконструкцію цього пам'ятника. Але навіть студенти безкоштовно працювати не будуть. Потрібно премії призначити хоча б по 3-5 тисяч гривень. Тоді ми можемо кинути клич в архітектурні інститути і місцевим художникам. Але роботи тут багато.

Потрібно зняти тротуарну плитку, демонтувати "штани", поставити пам'ятник, відновити плитку".

Аріф Багіров, сєвєродончанин, працював над художнім проектом "Музей відкритий на ремонт" у Лисичанську

"Як правило декомунізовані пам'ятники були центром архітектурного ансамблю з великою площею. Вони були спрямовані на свого роду поклоніння певній персоні з метою формування і вкорінення певної ідеології.

Зараз формувати і нав'язувати іншу ідеологію мета, начебто, не варто. Я на це сподіваюся. Тому я б хотів, щоб в центрах міст стояли інсталяції сучасних художників, які не тільки освіжать сумовитий пострадянський ландшафт, а й стануть свого роду туристичними магнітами.

Якщо в місті встановлено арт-об'єкт всесвітньо відомого художника, то це додатковий привід відвідати його, а в наших містах таких приводів взагалі не дуже багато.

Змусити площі одноманітними пам'ятниками - "неленіним" - погана ідея".

Частина третя: жартівлива

Що кажуть городяни про абсурд із замороженими ногами Леніна? Вони жартують. Кинувши у Фейсбук клич, який би пам'ятник в центрі Лисичанська поставили б ви, люди стали писати, що це не заморожені ноги, а чоботи, які залишив вождь, щоб повернутися в місто. Тому залишки пам'ятника потрібно прибирати.

Є пропозиція залишити все як є - заради економії. Мовляв, у місті повно і без цього проблем, які потрібно фінансово вирішувати.

Частково це вірно, але поставити пам'ятник в місті можна і без виймання грошей з міського бюджету. У Лисичанська є такий досвід.

14 жовтня відкриють пам'ятний знак добровольцям антитерористичної операції - Тризуб. Гроші на його виготовлення зібрали жителі області. Тризуб з'явиться на місці демонтованого погруддя Климентія Ворошилова, який переїхав на зберігання до міського краєзнавчого музею.

Переглянувши 271 коментар користувачів соцмережі, редакція склала рейтинг найцікавіших пропозицій для візуалізації. Ви також можете приєднатися до ]]>обговорення в Фейсбуці]]>, проголосувавши за один з варіантів або запропонувавши свій.

Якщо ви не бачите рейтинг, вимкніть блокувальник реклами або ]]>перейдіть за посиланням.]]>

Читайте останні новини України та світу у своєму смартфоні в додатку Час Пiк