Вікторія Гусарова з Буковини мріяла про мініпіга — а отримала 150-кілограмового друга, який миє ратички після прогулянок, дружить з однолапою сорокою і кусає всіх, хто заходить без запрошення. На Буковині його історія стала легендою.
Про це інформує чернівецьке видання BUK media.
Березень 2023-го. Похмуре небо, зграї лелек на полях під Снятином — і маленьке брудне п'ятикілограмове поросятко на задньому сидінні автівки. Так у житті реабілітолога птахів Вікторії Гусарової з'явився Гудочок.
Назва не випадкова — він постійно рохкає.
Вікторія завжди мріяла про мініпіга — маленького, кумедного, з кирпатим носиком. Після переїзду в село вирішила: нам потрібен кабанчик! Знайшла на фейсбуці чоловіка, який розводив свиней. Попросила волонтерів підвезти — і поїхала до Снятина.
Привезла додому п'ятикілограмового малюка півтора місяця від народження.
Мініпіг із нього не вийшов. Гудочок виріс справжнім кабаном — зараз важить близько 150 кг. Але живе в хаті. Як і раніше.
Маленький Гудочок із перших днів показав характер. Перекопував весь двір у пошуках корінців і горішків. У хаті поводився бездоганно — ходив у туалет виключно на пелюшку. А згодом навчився проситися на вулицю сам.
Вікторія взялася за виховання серйозно: привчила до шлейки, вакцинувала, почала брати на прогулянки до лісу.
"Це тварина, яка живе в зграї. Поряд зі мною — значить, у зграї. Значить, у безпеці", - пояснює вона.
У лісі Гудочок бігає вільно — але далеко не відходить.
Зараз Гудочок — повноправний господар хати. Після кожної прогулянки подвір'ям сам іде у ванну, де Вікторія миє йому ратички — така традиція. Взимку майже не виходить — ніжиться під буржуйкою, дрімає і чекає тепла.
Лежанки господиня купує часто — разом із пледами. Гудочок їх методично рве, роблячи собі кубло.
"Така їхня природа. Тюк сіна в хату я йому не покладу — тут буде армагедон",
- каже Вікторія.
Їсть майже все: свіжу траву, яблука, груші, м'ясо. Друзі надсилають мішки собачого корму — з'їдає із задоволенням. Але є принципові відмови: морква, капуста і магазинний салат — категорично ні.
А ще дуже чекає весни. Щойно на ділянці з'являються перші кульбабки — для нього це справжнє свято. Може їсти їх годинами.
Коли постало питання охорони ділянки, рішення виявилося непростим. Собаку заводити не можна — небезпечно для птахів на реабілітації. А от Гудочок упорався із завданням сам — і блискуче.
Чужих він кусає. Без попередження, без церемоній. При своїй вазі бігає напрочуд швидко. І постійно стежить за ситуацією на подвір'ї. Якщо хтось із птахів кричить нетипово — посварилися, злякалися кота — Гудочок миттєво кидається до вольєрів перевіряти.
Одного разу ледь не постраждала сама Вікторія. Вона несла пораненого птаха після перев'язки — той кричав від болю. Гудочок вибіг з-за кута і кинувся на господиню: не впізнав, вирішив, що хтось кривдить пташку.
"Мені вдалося втекти", - сміється Вікторія.
М'ясо він любить — але птахів не чіпає. Жодного разу. Він виріс поряд із ними, і для нього вони — члени зграї, а не обід.
Особливо подружився з двома сусідами — однолапою сорокою і сліпим граком. Сорока може провести з Гудочком цілий день: сидить поряд, приносить йому шматочки їжі, дбайливо чухає вушка та щічки. До грака Гудочок підходить сам — і просто стоїть поряд, терпляче чекаючи, поки той потикає і почухає його.
Жарти про шашлики Вікторія чує регулярно. "Коли колоти?" — питають одні. "Коли будуть шашлики?" — підхоплюють інші. Вона не ображається — але й не розуміє таких людей.
"Свині — одні з найрозумніших тварин. Вони як маленькі діти. Гудочок так само радіє життю, як цуценята і кошенята. Шкода, що до них таке ставлення",
- каже Вікторія.
Так, свині — не для всіх. Вони вимагають уваги, виховання і постійного контролю, мають складний характер. Але в їхній великій зграї — господиня, птахи, однолапа сорока, сліпий грак та 150 кг доброти — кожен на своєму місці.
І щовесни, коли все навкруги вкривається килимом кульбабок, Гудочок виходить на подвір'я — і рохкає. Мабуть, то від щастя.
