Таємниці та легенди села Осинове: чим знамените одне з найстаріших поселень на Луганщині

Для тих, хто вважав Луганську область тільки індустріальним краєм, в якому немає нічого, крім шахт та підприємств, під час подорожі по регіону стане повною несподіванкою зустріч з нереально красивими місцями та незвичайними багатовіковими пам'ятками природи.

На Луганщині розташовано унікальні пам'ятки природи "Айдарська тераса" та "Баранячі лоби", цікаве геологічне утворення Долина кам'яних облич та археологічна пам'ятка національного значення "Мергелева гряда", яку ще називають "Луганський стоунхендж", повідомляє Час Пік.

Заслуговує на увагу також Слобожанщина - території східних областей України, які належать до історико-етнографічного регіону Слобідська Україна.

Подорожуючи по Донбасу, варто заглянути у село Осинове, яке відноситься до Новопсковського району Луганської області. Тут є на що подивитися - крейдяні скелі, крейдяна гора Пристін, джерело термальної води "Соленка", печера, де жив святий праведний Димитро Горський, пам'ятка архітектури XVIII століття – Свято-Успенський храм та дивовижні пейзажі.

Трохи з історії

Село Осинове Новопсковського району одне з найстаріших поселень на Луганщині. Раніше тут була слобода Осинова, яка відносилася до Острогозького козачого полку. Перші згадки про поселення відносяться до XVII століття. Залишки козацької застави досі можна побачити на горі, що оточує село.

Містечко Осиковий Ровеньок було побудовано донськими козаками за різними даними не пізніше 1645 року, за іншими - не пізніше 1693 року. Москва вимагала його "звести", козаки наполягали, що містечко необхідне для захисту від ворогів. Після Булавінського повстання всі довколишні козачі містечка та землі були у козаків відібрані та передані слобожанам.

Слобода була центром Осинівської волості Старобільського повіту Харківської губернії Російської імперії.
Село Осинове знаходиться в чаші долини, по ліву сторону річки Айдар, а з правого берега захищене горами, утвореними сконцентрованими органічними залишками палеогену.

Пристін - гора козацька

Біля села розташовані крейдяні пагорби. Вони невисокі, але з їх вершин відкриваються прекрасні види. Найвища точка - крейдяна гора Пристін.

Для жителів Осиново гора Пристін знакова. За часів Дикого поля на горі стояв козацький сторожовий пост, який мав попереджати про напад татар. Побачивши татар першими, козаки з Пристіна подавали про це сигнал, запалюючи багаття. Сірий дим служив своєрідним телеграфом, який інформував про напад ворога. 

Винайшов цю систему гетьман Дмитро Вишневецький, щоб убезпечити свої кордони. Як відомо з історії, саме козаки, яких він очолював, у 1599 році розбили загін татар на річці Айдар.

На горі Пристін члени козацького товариства "Айдарська сотня" та краєзнавці встановили камінь-валун, присвячений Дмитру Байді-Вишневецькому. На одній стороні каменю намальовано тризуб і проставлена дата:1559. На протилежній, зверненій до села - білий тризуб на синьому полі та напис: "На р. Айдар у 1559 р. Д.І. Вишневецький, гетьман України, розбив татар".

Іковські печери

Іковські печери - унікальний пам'ятник старовини, духовного минулого тутешнього народу. У крейдяній горі Пристін їх вирубали ще за часів Дикого поля, коли на горі стояла козацька застава.

Козаки зробили собі притулок, щоб переховуватися від нападів степових кочівників. Пізніше, коли тут проходив Гетьманський шлях, сюди бігли ченці з різних монастирів. Вони розширили ці печери, подовжили їх метрів на 300-400. На жаль, сьогодні вхід завалено. А ось вихід з боку Осинове краєзнавці виявили у 1990-х рр.

Неподалік є історична землянка. Відомо, що тут 46 років прожив Димитрій Горський, якого було канонізовано Українською православною церквою.  

Землянка Горського була маленька, з однією лежанкою та іконами. А коли з печер вигнали ченців, він їх привів в нормальний вигляд та приймав там людей.

Свято-Успенський храм XVIII століття

Церква Успіння Пресвятої Богородиці у селі Осинове - пам'ятка давньої архітектури. Храм являє собою кращий зразок церковного зодчества епохи бароко та класицизму. Це одна з трьох церков, що збереглися до сьогоднішнього дня, подібні є у Воронежі та Москві.

Спочатку храм був дерев'яним, потім його побудували з вапняку. Зведення церкви розпочали у 1756 році. Церква знаходилася між річкою Айдар та його притокою Кам'янкою. Через постійний рух ґрунту в межиріччі будівля стала руйнуватися - по стінах і фундаменту пішли тріщини. Нову, кам'яну церкву почали відновлювати у 1791 році.

Роком освячення церкви вважається 1802 рік. Фактично вона будувалася сорок років, разом з перебудовою.

Починали будувати церкву в стилі бароко. Цей стиль культивувала Катерина II. Ознаки стилю - багатство, розкіш, химерні форми. Закінчували будівництво вже у стилі класицизму. Його впроваджував у життя син імператриці Павло I. 

Деякі розписи церкви збереглися ще з XIX століття, такий розпис та архітектура не збереглися ніде в Україні.

У 60-х роках минулого століття Успенську церкву Осинова внесли до списку пам'яток архітектури та історії спочатку області, а потім України.

"Соленка"

"Соленка" - джерело термальної води, яка цілий рік б'є з-під крейдяних пластів, не змінюючи температури (близько +20 градусів). Вода має цілющі властивості. За водою приїжджають з усіх частин України, і навіть з-за кордону.

Колись це було просто джерело, вода якого злегка пахла сірководнем, але сьогодні це упорядкована територія, обгороджена бетонними брилами, які утворюють неглибокий басейн. Поруч - альтанки, де відпочиваючі можуть посидіти, перекусити, сховатися від сонця.

Природа

Жителі Осинова вважають своє село неймовірним.

Тут протікає річка Айдар, є п'ять ставків. Тут знаходиться ботанічна пам'ятка "Осинівська", геологічна пам'ятка "Осинівські пісковики", заповідні урочища "Луг" та "Огидне". Сосновий та дубовий ліси, поля воронців (півонія вузьколиста) та бузковий яр. У кожному місці - своя цілюща вода. 

А за селом стоять та свистять байбаки - символ безкрайніх степів Луганщини. Є такі місця, де байбаків так багато, що вони заважають проїхати на авто.

Цікаві факти

За переказами, в Успенській церкві молився відомий український філософ Григорій Сковорода, поміщик-"декабрист" Кондратій Рилєєв та святий Дмитро Горський.

У 1929 році, коли почалася колективізація і створили перший колгосп "Червона Україна", радянська влада перетворила храм на зерносховище. Звідти зник унікальний п'ятнадцятиметровий іконостас, багато старовинних ікон, дзвони переплавили на кулі. Відкрили церкву німці в 1942 році.

Є в церкві і власний святий, його мощі зберігають на найпочеснішому місці. Кажуть, його мощі зцілюють людей. 

Пристін - унікальне місце, на пагорбах, наприклад, знаходять скам'янілості праісторичного періоду та елементи цінного каменю опал, який йде на виготовлення різних предметів та прикрас.

На Іковських горах виявлено останки доісторичних тварин - зуби акули, останки скатів, кістки птахів. 

В Огидному лісі ще за радянських часів учні місцевої школи випадково знайшли останки мамонта. Спочатку на невеликій глибині натрапили на кістки хобота, почали копати глибше і виявили ребра, кістки кінцівок, фрагменти бивню. Вчителі подзвонили у Луганський обласний краєзнавчий музей і звідти приїхали вчені, які викопали та забрали фрагменти мамонта. 

Кілометрах в 6-7 від центру Осинова раніше були запаси болотної руди. В середині XVIII століття тут було створено залізорудний завод. Він мав десять печей. Збереглися там і землянки, де жили робітники. Для охолодження металу воду брали з озера, якого вже немає. Пізніше тут знайшли залишки сталі та фрагменти гармат.

Свою унікальність Осинове змогло довести в якості учасника IV Всеукраїнського конкурсу "Неймовірні села України 2019". Головний приз село не вибороло, а от до двадцятки претендентів на головний приз серед 115 учасників потрапило. А це теж можна вважати перемогою.