"Нас травлять?": Жителів Лисичанська, Сіверськодонецька та Рубіжного попередили про небезпечні продукти

На окупованій території Луганської області після так званого "визволення" дуже складно знайти продукти тієї якості, до якої звикли українці. Жителі змушені звикати до смаку кока-коли "Made in Iran", ковбаси без м'яса та різноманітних російських "делікатесів", виготовлених незрозуміло з чого. Через відсутність вибору і через відсутність українських товарів на прилавках магазинів людям доводиться задовольнятися тим, що є. Чому це може бути небезпечним для здоров'я та життя, розповість Час Пік.

"Красоти" життя "звільнених"

Мешканці "новоокупованих" регіонів Луганської області у 2022 році навіть не підозрювали, що попереду на них чекають роки труднощів, безвиході та безпросвітності. Їхнє життя, наче кіноплівка, яку перекрутили на десятиліття назад. Ось уже майже 3 роки вони маленькими кроками рухаються до благ цивілізації.

Мешканці прифронтових міст т.зв. "трикутника" на Луганщині змушені були жити у зруйнованих містах без централізованого водопостачання та каналізації, без електрики та опалення. І незважаючи на казки кремлівських пропагандистів про "відродження" Лисичанська, Сіверськодонецька та Рубіжного, серед населення цих міст є люди, які досі мріють про воду, електрику та опалення.

Плюс до всього, всіляка живність, з якою, хочеш не хочеш, а доводиться жити пліч-о-пліч мешканцям Лисичанська, Сіверськодонецька та Рубіжного. Люди страждають від нашестя щурів та мишей, мешканці нижніх поверхів – від клопів та бліх. Причиною цього стають забиті сміттям та каналізацією підвали будинків, переповнені контейнери та стихійні звалища сміття на вулицях міст. Привести міста до повного порядку окупаційні адміністрації не можуть досі. Або не хочуть...

Оскільки у містах було перебито всі комунікації, людям спочатку доводилося самостійно добувати воду. Набирали воду з річки, джерел та колодязів, топили сніг та збирали дощову воду. Трохи пізніше "влада" зробила людям подарунок – встановила у містах по кілька ємностей з технічною водою, які, на жаль, не перекривали потреби населення. І навіть підвезення води за графіком не рятувало – машин було мало, а бажаючих багато, тож води всім не вистачало.

Якщо з Сіверськодонецька роблять "зразково-показове" місто, щоб було чим хизуватися на камеру російських пропагандистів, то у Лисичанську та Рубіжному справи гірші. Люди все ще страждають від нашестя мишей та комах, а якщо прогулятися не центральними вулицями, то можна побачити і купи сміття, і переповнені контейнери. Ситуація загострюється влітку, коли на вулиці стоїть спека.

"Делікатеси" від благодійників

Відразу після "звільнення" у містах "трикутника" було дуже складно з продуктами. Магазини були зруйновані або розграбовані, працюючих торгових точок було мало, у багатьох просто не було коштів, щоб купити продукти. Тому багато хто виживав лише за рахунок "гуманітарки" та "пунктів харчування", де волонтери підгодовували голодних людей.

Пізніше відновили роботу міські ринки, щоправда, в жодне порівняння з довоєнними вони не йшли. Продавці змушені були реалізовувати свої товари в антисанітарних умовах без холодильників та ветеринарного контролю. Торгівля в антисанітарних умовах на центральних ринках та на стихійних базарах, де геть-чисто були відсутні елементарні санітарно-гігієнічні умови, могла загрожувати життю та здоров'ю людей. Через антисанітарію, що панувала у містах, почали виникати кишкові захворювання. За словами місцевих жителів, було відомо про декілька випадків захворювання, схожого на холеру. Однак офіційного підтвердження цьому не було, та й звідки йому було взятися, якщо досі у прифронтових містах Луганщини немає кваліфікованих лікарів та медперсоналу.

Пізніше почали відкриватися маленькі магазинчики та торгові точки. А потім й супермаркети, "під дахом" окупаційної влади. Щоправда, все, що туди завозили росіяни, назвати їжею взагалі було складно. Люди, які ще не забули смак українських продуктів, зізнавалися, що завезені продукти були низької якісті та страшенно несмачними. Більше того, часто на прилавках супермаркетів можна було зустріти багато прострочених продуктів. Окуповані території стали місцем, де росіяни збувають прострочені та неякісні продукти, щоб їх не викидати. Все, що не доїдається і не випивається у РФ можна відвозити голодному народу "нові регіони РФ". На те, що такі продукти можуть зашкодити здоров'ю, окупантам начхати.

Також на прилавках урочисто відкритих окупантами супермаркетів часто можна було зустріти товари, призначені для безкоштовної роздачі, які доставляли у міста "гуманітарні конвої". Замість того, щоб потрапляти до голодних людей, вони "чудовим чином" з'являлися на прилавках супермаркетів. Поки люди голодували, хтось "робив гроші", збуваючи на окупованій території некондицію, неліквід та прострочений товар.

Спочатку часто на прилавках супермаркетів можна було зустріти й українські продукти. Швидше за все, це товар із розграбованих окупантами магазинів та складів. Замість того, щоб роздати продукти людям, їх "штовхали" через торгові точки. Заради справедливості варто відзначити, що цей товар на полицях магазинів не залежувався, його розбирали одразу. Дуже вже відрізнявся смак українських продуктів від російських...

Наприклад, у магазинах "трикутника" можна зустріти іранську "Кока-Колу", а також "побалувати" себе ковбасою, зробленою незрозуміло з чого.

"Небезпечно для життя!"

Кремлівські пропагандисти не втомлюються розповідати, як швидко "відновлюються та розквітають" захоплені міста. Дуже люблять показувати "красиві картинки" сучасних просторих магазинів, які будують для мешканців "нових звільнених" територій, скромно замовчуючи про те, що приміщення та багато обладнання було просто "віджато". Покупцям розповідають, що на полицях на них чекають свіжі продукти, овочі, фрукти, фірмова випічка, свіже м'ясо, різноманітні напої...

Але! Окупаційна влада сама визнає, що на полиці супермаркетів і магазинів потрапляє небезпечний для здоров'я та життя товар.

Окупаційна адміністрація Лисичанська ]]>оприлюднила]]> інформацію т.зв. "Міністерства промисловості та торгівлі ЛНР" про неякісну продукцію (олію), що виробляється "підприємством-привидом". Жителів "республіки" просять бути "пильними і не купувати продукції сумнівної якості, враховуючи ризик заподіяння шкоди здоров'ю".

"ТОВ "Алтай Продукт": адреса виробництва: Росія, р. Гірський - Алтай, с. Черга, вул. Польова, 29 виготовляється неякісна продукція невідомими особами в невідомих умовах, без документів, що підтверджують якість продукції, у зв'язку з чим дана продукція може бути небезпечною для здоров'я громадян", - йдеться у повідомленні.

Цікаво, а хто надавав дозвіл на реалізацію цього продукту? Адже не кожен охочий може безперешкодно розмістити на полицях супермаркету свій товар.

А поки окупаційна влада набиває кишені, люди ризикують здоров'ям, вживаючи низькосортні продукти. Якісні продукти стали для мешканців Лисичанська, Сіверськодонецька та Рубіжної розкішшю. Ті, хто має кошти і можливість часто виїжджати за межі "трикутника", ще мають шанс знайти та вибрати продукти смачніші та дешевші. Але більшості місцевих жителів, серед яких багато пенсіонерів, доводиться задовольнятись тим, що їм пропонують. Навіть ризикуючи своїм здоров'ям та життям...

Читайте також: Непрохані "гості": Що робити жителям Лисичанська, Сіверськодонецька та Рубіжного, якщо їхнє житло захоплене "понаїхавшими"

Читайте ще: Переселенці з Сіверськодонецька можуть отримати грошову допомогу на покриття витрат на переїзд та проживання