Оцінка Путіним потужностей власного та західного ВПК є хибною - ISW

Путін стверджує, що Захід не може підтримувати постачання зброї Україні, і перебільшує потенціал Росії мобілізувати власну оборонно-промислову базу, щоб створити хибне враження, що подальший український опір і західна підтримка України марні. 

Аналітик ]]>ISW]]> провели дослідження реальних справ з виробництва зброї в Росії, та порівняли його із можливостями Заходу, повідомляє Час Пік.

Путін стверджує, що українські сили витрачають до 5 000 снарядів на день, тоді як США виробляють в середньому 14 000–15 000 снарядів на місяць. Він також заявив, що заплановане західне збільшення оборонного виробництва не відповідатиме запланованим Росією збільшенням, і, що Росія побудує понад 1 600 нових танків до кінця 2023 року і матиме більш ніж утричі більше танків, ніж Україна на той момент.

Путін, ймовірно, скористався можливістю просунути цей наратив на основі звіту The Financial Times від 19 березня про те, що європейські виробники зброї "охоплені" нестачею вибухівки. Президент Росії стверджував, що продовження західного постачання зброї для України є лише спробою продовжити війну. 

Путін порівняв стан російського військово промислового комплексу з нинішніми західними військово-промисловими виробництвами, заявивши, що Заходу потрібно буде піти на значні жертви цивільним проєктам  для підтримки війни в Україні. Путін додав, і що на відміну від Заходу, Росії не потрібна надмірна мілітаризація економіки для розширення можливостей ВПК. 

Ці твердження не підлягають підтвердженню. Тільки ВВП США в 10 разів перевищує російський. Німеччина, Великобританія та Франція разом мають економіку, майже в п'ять разів більшу, ніж російська. США та їхні союзники, безумовно, повинні робити вибір, розглядаючи можливість витрачання великих сум, необхідних для підтримки України, але вибір, з яким вони стикаються, не такий важкий, як ті, що стоять перед Росією. 

Баланс загальних наявних ресурсів і промислових потужностей рішуче зважений у бік Заходу. Російський військово-промисловий потенціал, по суті, безнадійно відстає від західного. Меседжі Путіна покликані переконати Захід взяти на себе менше цього потенціалу для підтримки України, помилково переконавши Захід, що він не може зрівнятися з Росією. Росія повинна перейти до повноцінної війни, щоб підтримувати свої поточні військові операції – те, що Путін дуже неохоче робив. Заходу не потрібно переходити на воєнний рівень, щоб продовжувати підтримувати Україну, якщо він вирішить це зробити.

Заявлені Путіним цілі щодо виробництва російських танків у 2023 році та порівняння з українськими запасами танків також ігнорують обмежені промислові потужності Росії для швидкого виробництва більш досконалих танків та ігнорують втрати російських танків на полі бою. 

Як повідомляється, єдиний російський завод з виробництва танків "УралВагонЗавод" виробляє 20 танків на місяць. Для досягнення мети Путіна з такою швидкістю знадобилося б понад шість років. "УралВагонЗавод" навряд чи розширить виробництво сучасних танків типу Т-90 досить швидко, щоб досягти цих цілей за дев'ять місяців через міжнародні санкції та дефіцит кваліфікованої робочої сили. 

Таким чином, Кремль, ймовірно, продовжить витягувати архаїчні танки зі сховища і може спробувати відремонтувати деякі старі танки, щоб виконати заявлену квоту. Кремлівський пропагандист заявив у прямому ефірі 25 березня, що Росія витягне зі сховища та пам'ятників старі танки Т-34, якщо це буде потрібно для військових зусиль, намагаючись виправдати нещодавнє розміщення Росією танків Т-54 та Т-55 на передовій. Ці танки не можна порівняти з сучасними танками «Абрамс», «Челленджер» або «Леопард», або навіть з Т-72, ні за озброєнням, ні за броньовим захистом.

Навіть оголошені Путіним (і нереальні) виробничі цілі насправді близькі до мінімального рівня, необхідного для заміщення російських втрат на полі бою. Повідомляється, що Росія втрачає 150 танків на місяць, і тому протягом наступних дев'яти місяців потрібно буде виготовити 1350 танків, щоб залишитися на поточному рівні. 

Спостереження Путіна також ігнорують той факт, що Захід надає Україні меншу кількість технологічно досконалих систем, частково щоб компенсувати вимогу щодо відправки мас боєприпасів та техніки. Наприклад, західні військові історично мали менші запаси звичайних артилерійських снарядів, оскільки вони покладаються на точні стрільби великої дальності, такі як системи HIMARS, які США надали Україні. 

Українські військові та їхні західні захисники можуть впевнено розраховувати на те, що показники втрат у танкових дуелях між М1, Леопардами та Челленджерами, з одного боку, та Т-55, Т-62 чи навіть Т-72, з іншого, будуть далекі один до одного. Американські військові, зрештою, неодноразово демонстрували відносну ефективність М1 і Т-72 на полях битв в Іраку.