Все, що треба знати про ВІЛ

ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини. Він спричиняє хронічну інфекцію, яка поступово, з роками, порушує роботу лімфоцитів CD4 (клітин крові, важливих для імунітету організму). Без лікування ВІЛ у середньому за 8 років призводить до розвитку СНІДу (синдрому набутого імунодефіциту). Це захворювання змушує організм перестати захищатися від будь-яких збудників, і навіть, здавалося б, нешкідлива інфекція стає загрозою для здоров'я та життя. Прочитати все про ВІЛ можна на сайті Благодійної організації «Фонд профілактики хімічних залежностей та СНІДу». Компанія вже багато років професійно займається протидією поширенню ВІЛ/СНІД, запобіганням та подоланням негативних наслідків цих захворювань, а також соціальною підтримкою та реабілітацією людей, які мають хімічні залежності, та інфікованих чи хворих на ВІЛ/СНІД.

Чи можна вилікувати ВІЛ-інфекцію?

На цей час не існує ліків, які повністю знищували б ВІЛ. Проте чим раніше розпочато лікування препаратами, що уповільнюють вплив ВІЛ на організм, тим більше шансів на повноцінне життя.

Симптоми ВІЛ

Перші симптоми ВІЛ виникають приблизно через 2-3 тижні після зараження. Ще через 14 днів симптоми зникають спонтанно, тому ВІЛ на початковому етапі часто недооцінюється хворими.

Першими симптомами ВІЛ-інфекції є:

• головний біль, що іноді поєднується з іншими неврологічними симптомами;
• втома;
• болі у м'язах;
• хворе горло;
• збільшені лімфатичні вузли (найчастіше на шиї та в пахвових западинах);
• рот, стравохід, генітальні чи анальні виразки;
• червоний висип.

Слід наголосити, що шкірні прояви ВІЛ відіграють велику роль у діагностиці захворювання. Червону плямисто-папульозну висипку (схожу на краснуху) важко не помітити, оскільки вона з'являється на тілі, кінцівках та обличчі інфікованої людини.

Інші симптоми ВІЛ

За початковою фазою інфекції слідує фаза збільшення лімфатичних вузлів (інші симптоми в цей час стихають), яка триває 3 місяці. Потім захворювання перетворюється на латентну фазу, яка може тривати до 10 років. За цей час інфікована людина не відчуває жодних симптомів, та її імунна система планомірно руйнується вірусом, аж до крайнього зниження імунітету.

Що робити у разі можливого зараження?

Якщо у вас сталася випадкова подія або травмувальна ситуація, яка могла призвести до зараження ВІЛ (зґвалтування, укол голкою невідомого походження, контакт з кров'ю потенційно інфікованої людини), негайно повідомте про це найближчу інфекційну лікарню, яка проводить антиретровірусну терапію. Ризик зараження вірусом значно знижується, якщо ви приймаєте ці ліки протягом 48 годин після події. Найкраще зробити це якнайшвидше, протягом 2-3 годин з моменту виникнення небезпечної ситуації.

Як проводиться тест на ВІЛ?

Першим кроком у діагностиці ВІЛ є скринінговий аналіз крові. Він дозволяє одночасно виявляти вірусний антиген та антитіла, що виробляються організмом у відповідь на присутність чужорідного антигену. Негативний результат тесту слід повторити, якщо він був проведений через 12 тижнів після можливого інфікування.

Хто має пройти тест на ВІЛ?

Показаннями до тесту на ВІЛ є:

• ризиковані статеві контакти (часта зміна партнерів, статевий акт без презервативу);
• татуювання або пірсинг у салоні, де не дотримуються належних стандартів дезінфекції;
• використання голок та шприців, які вже використовувалися кимось іншим (наприклад, при вживанні наркотиків);
• контакт із чужою кров'ю;
• планування вагітності або вагітності – тест на ВІЛ є одним із тестів, який зазвичай призначають вагітним жінкам для захисту дитини від можливого зараження.

Коли робити аналіз на ВІЛ?

Тест дозволяє виявити інфекцію на ранній стадії: він може дати надійні результати вже через 2-8 тижнів після загрозливого епізоду. Для 100% результату краще провести тест через 12 тижнів після можливого зараження.

Шляхи зараження ВІЛ

Заразитися ВІЛ можна лише через:

статевий контакт без презерватива (якісний презерватив знижує ризик зараження майже 100%);
попадання зараженої крові на пошкоджену шкіру, слизові оболонки очей, носа, рота та статевих органів. Також існує ризик зараження під час використання загальних шприців або неправильно стерилізованих голок;
вагітність, пологи чи годування груддю – у цих ситуаціях вірус може передатися дитині від матері.
Статевий контакт є найчастішим шляхом передачі вірусу.

Як не можна заразитися ВІЛ?

Вірус не передається:

• через торкання та обіймання зараженої людини;
• користування одним і тим самим туалетом;
• користування спільними столовими приладами та посудом;
• користування басейном, громадським транспортом, іншими громадськими місцями;
• місця, де були інфіковані люди;
• контакт з тваринами (домашні тварини та комахи), вірус може передаватися лише від людини до людини.