У перспективі - спитися. Як із Лисичанська роблять глухе та безграмотне російське село

До повномасштабного вторгнення російської армії у Лисичнаську не виникало проблем з організацією навчального процесу. Діти мали доступ до знань, розвивалися. Але окупанти вирішили, що це зайве. Навчальні заклади обстрілювалися прицільно, зараз повноцінного навчання у місті немає. Діти фактично залишилися без знань, без доступу до сучасних технологій і за півтора року вже відстали не лише від шкільних програм, а й від цивілізації та прогресу.

Час Пік розповість про те, як у Лисичанську росіяни борються з грамотністю, перетворюючи місто на глухе село позаминулого століття.

У якому стані знаходяться учбові заклади міста?

Нічого, крім руйнування, російська армія не принесла, і яскраве тому підтвердження - навчальні заклади Лисичанська. Деякі з них знищені повністю. Наприклад, Лисичанська багатопрофільна гімназія, будівля якої була побудована ще бельгійськими архітекторами і становила культурну цінність. Від навчального закладу залишилися лише стіни - все вигоріло.

Також доля спіткала і гірничий технікум, який десятиліттями готував фахівців, корисних для регіону. Судячи з фото, у будівлю поцілив не випадковий снаряд - руйнування надто великі. Чи вдасться колись відновити його - велике питання. Зараз це просто згоріла руїна.

КЗ "НВК "Гарант" (колишня 28 школа) - ще один приклад цілеспрямованого знищення освіти в Лисичанську. Внаслідок багатогодинного обстрілу будівля ліцею сильно постраждала, почалася пожежа, яку погасити оперативно можливості не було.

Школа №8 стоїть зі слідами "прильотів" та вибитими вікнами. За словами очевидців, усе, що залишалося у школі, було пограбовано. Вхідних дверей немає, сміття ніхто не прибирає. Фактично школа покинута.

Внаслідок обстрілів постраждала і музична школа. Очевидно, росіянам на окупованих територіях не потрібні не лише освічені діти, а й творчі.

На що перетворився навчальний процес?

Навчальний процес як такий у Лисичанську не організовано. Повноцінно освіту діти не здобувають. Наприклад, зараз працює школа №2, якщо, звісно, це можна назвати роботою. У навчальному закладі немає ні світла, ні опалення, ні води. У зимовий час через соцмережі збирали гроші на бензопилу, дрова та буржуйку для опалення єдиного працюючого класу у школі. Як у такій обстановці почуваються діти та чи виявляють спрагу до знань? Про це ніхто не думає. Окупаційна влада не подбала навіть про те, щоб у школі з'явилися вікна. Водночас про пропагандистську мішуру у вигляді триколорів не забули. Тільки триколор не допомагає зігрітися.

А що натомість?

Натомість зруйнованих навчальних закладів росіяни не дали нічого. І не дадуть. Набагато вигідніше вивезти випускників шкіл до російських населених пунктів, щоб з'явилися нові робочі руки. А тих, хто ще зовсім маленький, простіше привчити до того, що холод та голод - норма. Адже надалі такі діти стануть прекрасними "губками" для пропаганди, готовими "виборцями" на чергових куплених виборах або "м'ясом" у черговій військовій заворушці, в які так прагне вплутуватися РФ.

По суті, Лисичанськ у цьому плані зараз нічим не відрізняється від глухих російських сіл, що вимирають, відірваних від цивілізації. Без комунікацій, без нормальних умов життя, без зв'язку із зовнішнім світом. І замість зруйнованих шкіл в окупації нічого не буде. Хтось із молоді усвідомить безперспективність і згодом поїде, хтось - добре, якщо не деградує чи не сп'ється від відсутності хоч чогось "живого".

Читайте також: Лисичани та сєвєродончани перестануть існувати? Якою прихованою катастрофою загрожує окупація міст