"Десять років потому": Як змінився Луганськ за 10 років існування в "руському мирі"

Десять років тому, у березні 2014 року, до українського Луганська прийшла "руська весна". У місті відбулися доленосні події, які кардинально змінили життя багатьох луганчан, їхніх дітей та онуків. Недалекоглядні люди просили Росію допомогти їм. "Руський мир" не змусив себе довго чекати, але з собою він приніс свавілля, біди, страждання, руйнування та смерть.

Як змінився Луганськ за десять років життя у "руському мирі", спробує розібратися Час Пік.

Як все починалося

Як кричать сьогодні затяті луганські "почекуни" та російські пропагандисти, 10 років тому до Луганська прийшла "руська весна" - подія, яка стала початком "шляху додому - до складу РФ". Окупанти навіть влаштували з цього приводу свято у т.зв. "ЛНР", цілий місяць на вулицях Луганська "єдинороси" будуть роздавати перехожим стрічки-триколори у кольорах прапора РФ.

Наприкінці лютого-початку березня 2014 року у Луганську, як й у багатьох містах Донбасу, розпочалися масові протести та акції. Учасники вимагали захистити статус російської мови, виступали проти євроінтеграції та НАТО, благали Кремль про допомогу. І якщо хтось вважає, що на проросійські мітинги у Луганську збирався цвіт інтелігенції, розумні освічені люди, він глибоко помиляється. Достатньо поглянути на архівні знімки, на яких добре видно контингент прокремлівських мітингів. Ось такі люмпени й потягли із собою на дно весь регіон.

У березні 2014 року у Луганську з'явилися перші загони ополченців та перші блокпости, які мали захистити місто від міфічних "укронацистів". 30 березня у Луганську пройшов мітинг під гаслом: "Так" – референдуму, "ні" – виборам президента!" У квітні мітингувальники захопили будівлю СБУ, обладміністрації, прокуратури, обласної телерадіокомпанії "ЛОТ" та Управління МВС.

27 квітня 2014 року було проголошено т.зв. "Луганська Народна Республіка", а 11 травня владою самопроголошеної "ЛНР" було проведено невизнаний на міжнародному рівні псевдореферендум, за підсумками якого 12 травня було проголошено незалежність "республіки".

Підсумком "руської весни" стало проголошення т.зв. "ЛНР" та "ДНР". Це був початок кінця. Багатьох, хто скандував "Луганськ – Донбас – Росія!" та ніс плакати "Росія, допоможи!", вже немає в живих. Їхні діти та онуки знають, що таке жити у пеклі...

Розграбування Луганська

Довго кликати росіян не довелося, вони "прийшли на допомогу" тієї ж весни. І відразу ж почали грабувати та вбивати...

Колись Луганськ був адміністративним центром Луганської області, промисловим містом, де працювали підприємства, аналогів яким не було в Україні. Містом курсували тролейбуси та трамваї, діяв міжнародний аеропорт "Луганськ", залізничний вокзал зустрічав за добу десятки пасажирських поїздів, а у вишах та коледжах навчалися не лише українці з різних регіонів, а й іноземці. За 10 років Луганськ перетворився на сіре глухе місто, яке окупанти з гордістю називають "столицею ЛНР".

Аеропорт було зруйновано під час воєнних дій, залізничне сполучення зупинилося, рух тролейбусів та трамваїв було припинено. Контактну мережу зняли, рейки здали на металобрухт. Це лише частина "допомоги" від росіян...

У перші місяці після приходу до влади окупанти почали активно "зачищати" Луганськ, і поки одні вбивали людей, інші невтомно грабували місто.

Були розграбовані, розібрані на металобрухт, частково чи повністю вивезені до РФ підприємства:

• Луганський тепловозобудівний завод: ПАТ "Луганськтепловоз" – частково вивезений, частково розібраний на металобрухт);
• Луганський патронний завод - значну частину обладнання вивезено до РФ;
• ДП "Луганський авіаційно-ремонтний завод" - частину обладнання вивезено до РФ;
• ЗАТ "Луганський машинобудівний завод ім. Пархоменка" - частина обладнання вивезена до РФ;
• ТОВ "Луганський трубопрокатний завод" - вирізано на металобрухт;
• ДП ЦКБМ "Донець" (ДП "Центральне конструкторське бюро машинобудування Донець") - унікальний у своєму роді завод із вирощування кристалів для мікроелектронної промисловості - вивезений до РФ;
• ПАТ "Завод гірничорятувальної техніки "Горизонт" - вирізаний на металобрухт;
• ВАТ "Машинобудівний завод-100" - вивезений до РФ;
• ТОВ "ПОЛІ-ПАК" - виробник ковбасних обгорток та гнучких упаковок, продукцію яких знають далеко за межами країни - вивезений до РФ;
• Луганський завод трубопровідної арматури "Маршал" - вивезений до РФ;
• Луганський електромашинобудівний завод - вивезений до РФ;
• Луганський ливарно-механічний завод - вирізаний на металобрухт, частину обладнання вивезено до РФ;
• Завод вторинної переробки "Вторчермет" - вирізаний на металобрухт;
• ЗАТ "Луганський завод автомобільних клапанів" - вирізано на металобрухт;
• Завод металопрокату "Прокатсервіс" - вирізаний на металобрухт;
• ВАТ "Лугцентрокуз ім. Монятовського" - вирізано на металобрухт;
• Науково-виробничий центр "Трансмаш" - вирізаний на металобрухт.

Це далеко не повний список, і це лише великі підприємства. Адже окупанти навідалися й до приватних підприємців, завітали до невеликих фірм, аптек, лікарень, інфраструктурних об'єктів. Загалом побували скрізь, де можна було чимось поживитися. Тих бізнесменів, хто наважувався протистояти окупантам, давно вже немає в живих. Людей російські "брати-помічники" вбивали легко й не замислюючись.

Підприємства металургійної галузі та оборонного комплексу України тепер працюють на окупантів. А на територіях розграбованих підприємств сьогодні окупанти розміщують живу силу та військову техніку, облаштовують рембази та стоянки для артилерії. Колись ці підприємства забезпечували роботою сотні тисяч луганчан.

Вугільна промисловість "звільненого" Донбасу знаходиться на межі повного знищення. Окупанти вирішили скоротити кількість вугледобувних підприємств у так званих "ЛНР" та "ДНР" зі 114 до 15.

"Допомогли", нічого не скажеш...

Луганськ сьогодні

Російська політична партія ЛДПР пропонує повернути почесне звання "Місто-герой" та присвоїти його Луганську та Донецьку. А поки російські політики роблять гучні обіцянки й маскуються під "рятівників", жителі окупованого Луганська все частіше скаржаться на антисанітарію, відсутність ремонтів будинків, які постраждали від обстрілів ще у 2014 році, постійні обстріли, відсутність нормальних умов життя.

У мережі показали, на що перетворився окупований росіянами Луганськ. Як виявилося, тхне там далеко не "процвітанням"... Луганськ перетворюється на велике сміттєзвалище, а полчища щурів на вулицях вже нікого не дивують.

В окупованому Луганську великі проблеми з водопостачанням, люди часто скаржаться на відсутність води та її якість. Також люди незадоволені роботою мобільних операторів та скаржаться на якість мобільного інтернету.

Луганчани, які раніше кричали, що українці "8 років дамбілі бамбас" тепер відчули, що таке обстріли, вибухи, руйнування... Але смерть може зненацька "прилетіти" не лише з неба, у Луганську сьогодні чи не щодня окупанти давлять людей на дорогах. ДТП там стало звичною справою. І найчастіше, правду та справедливість шукати марно - люди в окупованих містах безправні та беззахисні.

За 10 років окупації у Луганську винищили майже все працездатне чоловіче населення. Ті, кому пощастило вижити на полі бою, залишившись каліками, тепер тягнуть жалюгідне існування, скаржачись на брак грошей та відсутність допомоги від влади.

Але війна триває, армія РФ зазнає неабияких втрат і тому окупанти взялися за підростаюче покоління. Мілітаризація дітей триває повним ходом, а студентів давно взято на замітку. "Могілізація" триває...

Сумнівні досягнення

Багато жителів Луганська, зустрічаючи "руський мир", й правда вірили у "райське життя" та "процвітання", які їм обіцяли "руські брати". Не дочекалися...

За 10 років у місті не відкрилося практично нічого нового. Якісь підприємства окупанти трохи відновлюють, але переорієнтовують їх на військові потреби. Тим часом російська пропаганда продовжує твердити, що "звільнені" території "ось-ось почнуть успішно розвиватися і самі себе забезпечувати", людям обіцяють нові підприємства та робочі місця.

Зараз у "ЛНР" занепадає все, крім алкогольного бізнесу. Як заявляють окупанти, "незважаючи на труднощі" продовжують роботу ПАТ "Луганськ-Нива", "Луганський лікеро-горілчаний завод "Луга-Нова", "Луганський м'ясокомбінат", "Луганський холодокомбінат". Щоправда луганчани, які ще пам'ятають смак продукції цих підприємств при Україні, визнають, що сьогоднішню ковбасу та міцні напої - краще не вживати...

Тим часом, окупаційна "влада" не втомлюється хвалитися сумнівними "досягненнями". Наприклад, обіцяють завалити луганським морозивом прилавки у Ростовській області РФ, у Криму та на "нових територіях". Також забезпечити безперебійну роботу Луганського цирку. Ще окупанти заявили про намір запустити потяг "Луганськ-Москва", хоча за 9 років окупації змогли пустити лише один поїзд між "ЛНР" та "ДНР".

Молоді луганські блогери теж не стоять осторонь й розповідають про "досягнення", які стали можливими після приходу росіян. Мабуть, хотіли викликати почуття заздрості в українців, а викликали лише сміх.

Надії "почекунів"

"Руські брати" продовжують обіцяти та створювати ілюзію "відновлення ЛНР". Багато хто з "почекунів" продовжують вірити. Комусь 10 років не вистачило, щоб зрозуміти, що своїм вибором у 2014 році вони зруйнували не лише своє життя, а й життя своїх дітей та онуків. Діти, яким тоді було десь років десять, вже помирають на фронті. А багато хто народився вже у "руськомуі" й навіть не знає, як можна жити "по-іншому".

Зараз у РФ й на ТОТ проходять "вибори Путіна" і хтось із луганчан "вмирає від щастя", віддаючи свій голос за кривавого диктатора. "Нарешті у Росії", "Треба потерпіти", "Ми голосуємо за майбутнє", - кажуть "почекуни", не розуміючи, що для них особливо нічого не зміниться на краще. За 10 років час було б зрозуміти, що для Росії вони назавжди залишаться "негромадянами", навіть маючи паспорт РФ й навіть перебравшись до Росії...

Читайте також: Добровільне заклання, або Як жителі Лисичанська, Сєвєродонецька та Рубіжного ставлять хрест на своєму майбутньому