Тонуть, але не у воді: Лисичанськ, Сєвєродонецьк та Рубіжне охопило "повальне" лихо

Самогоноваріння стало візитівкою окупованої території Луганської області. "Сухий закон" виявився неефективним, оскільки заборона на продаж алкогольної продукції відкрито призвела до зростання підпільного виробництва та реалізації "зілля", яке користується величезним попитом як серед місцевих маргіналів, так і серед окупантів.

У містах "трикутника" у самогонників відкрилося друге дихання. Лисичанськ, Сєвєродонецьк та Рубіжне захлеснуло не відновлення чи обіцяне процвітання, а "крафтова" горілка. Чому "сухий закон" не працює та чим у результаті може закінчитися алкогольна "ера" - проаналізував Час Пік.

"Сухий закон" з підмоченою репутацією

Наприкінці 2022 року так званий "голова ЛНР" Леонід Пасічник заборонив своїм "указом" роздрібну торгівлю алкогольною продукцією у прифронтових населених пунктах, у переліку яких - Лисичанськ, Сєвєродонецьк та Рубіжне. Про терміни дії "указу" нічого не повідомлялося й окремого "антиуказу", який би скасував його, теж не було. Однак кілька днів тому Пасічник знову підписав "указ" про заборону торгівлі спиртним у містах "трикутника". Ситуація виявилася настільки неприйнятною для "керівництва" регіону, що контроль за виконанням "указу" був урочисто покладений на самого "міністра внутрішніх справ ЛНР". Мабуть, п'яні окупанти розперезалися так, що вирішити проблему "адміністративно" не вийшло. Швидше за все, не вийде її вирішити і надалі.

Наприклад, під час дії "сухого закону" від 2022 року, у Сєвєродонецьку безперешкодно реалізовувалася алкогольна продукція. І навіть не приховано. Асортимент спиртного був на будь-який смак - як у заправському шинку. Звичайно, періодично на камери влаштовуються облави, але факт залишається фактом: ті, кому продавати алкоголь можна, спокійно роблять це на користь своїй кишені та "адміністрації". А на заміну прикритих "точок" у містах почало активно процвітати самогоноваріння. Дефіциту в алкоголі немає. Тим більше, що окупанти, які страждають від похмілля, створюють відмінний попит. Вже неодноразово користувачі мережі ділилися, як окупанти обходять села в пошуках "допінгу". І це якраз той випадок, коли "хто шукає - той знаходить".

"Ера самогоноваріння" у Сєвєродонецьку

У мережі Сєвєродонецьк вже охрестили алкораєм. Причому спиваються самі місцеві. Не дивно, адже у місті немає ні роботи, ні культурного середовища, ні хоч чогось, що давало б надії на краще майбутнє.

"В Сєвєрі зараз ера самогоноваріння", - так характеризують обстановку в місті ті, хто з нею знайомий.

Ті, кому треба, знають адреси, за якими можна добути самогон. А ті, хто хоче чогось більш елітного, можуть не морочитися. Фігурує інформація, наприклад, що колишній ресторан "Шале" взяв на себе обов'язки з постачання міста спиртним. Де ж "сухий закон"? Для "обраних" його тут немає.

Алкогольні хроніки Лисичанська

За свідченнями людей, які побували в Лисичанську, алкоголь там все ж таки продається. На прилавках його немає, але за бажання та наявності коштів дістати можна. Відсутність спиртного на прилавках - це не те, що й відсутність спиртного в принципі. Щоправда, як зазначається, на алкоголь "ціни шалені". Вихід - старе добре самогоноваріння. Ситуація, мабуть, настільки "благодатна", що окупанти навіть почали збирати "данину" з місцевих жителів, якщо ті будуть помічені на вулицях п'яними.

Втім, без елемента показухи не обходиться. На блокпостах суворо "шманають" з приводу ввезення алкоголю до міста. У контексті боротьби з самогоноваренням та пияцтвом ефекту від цього "контролю" на блокпостах немає, якщо не вважати, що можна відібрати у цивільних та випити самим.

Рубіжне - рай для самогонників

Єдине, чим може відзначитись окуповане місто, - щось девіантне та дурне. Так і з Рубіжним, яке відзначається тотальним пияцтвом (у тому числі - серед мирних жителів) та самогоноварінням. Для самогонників настали щасливі часи. Не для роботяг, педагогів, підприємців, а для самогонників.

"Самогон у пошані, тому що доступний. Міські самогонники в шоколаді", - характеризують ситуацію в мережі.

Водночас на блокпостах також "з особливою строгістю" перевіряють на наявність спиртного. Звісно, окупанти відбирають алкоголь собі. "Знаючі" люди радять виливати спиртне у разі, якщо на нього позарилися окупанти на блокпосту.

Куди котиться "трикутник"?

Замальовки з життя окупованих Лисичанська, Сєвєродонецька та Рубіжного - це про "своїм можна все" та повальну деградацію. У містах немає нічого - ні комунікацій, ні елементарної безпеки (насамперед - від самих окупантів), ні робочих місць, ні освітнього процесу. Доля пенсіонерів - годинами простоювати у чергах, щоб отримати пенсію у три копійки. Доля тих, хто міг би працювати, - спиватися. Доля молоді - деградувати, щоб спиватися через кілька років.

Ефективних заходів для боротьби з пияцтвом та самогоноварінням ніхто не вживає. Насамперед "адміністраціям" вигідно підтримувати таємну торгівлю спиртним через "своїх". "Сухий закон" ніколи і не буде реалізований будь-де, окрім паперу. Адже чим менше люди думають, тим більше вони лояльні та податливі - навіть пропагандою накачувати не потрібно.

Читайте також: "Недогромадяни РФ", або Як мешканців Лисичанська "кинули" з пенсіями