Друга весна "звільнення", або "Райське" життя в Лисичанську зараз

Лисичанськ Луганської області вже другу весну зустрів в окупації. Місяць за місяцем місто деградує - жодного відновлення, жодних позитивних змін. Здавалося б, часу минуло вже багато, але "райського" життя, про яке так люблять говорити проросійськи налаштовані громадяни та місцеві колаборанти, не настало. І навряд чи настане.

Для зруйнованого Лисичанська весна - не менш складний період, ніж зима. З чим місто вступає у новий сезон - розповість Час Пік.

Світло, газ та вода у квартирі - велика розкіш

Світло, газ, вода, опалення - справжня розкіш для мешканців окупованого Лисичанська. У мережі неодноразово повідомлялося про перебої з електропостачанням навіть там, де вдалося відновити його. А ось для того, щоб сплатити за рахунками, мешканці, як самі зізнаються, змушені "віддавати останні штани". Кому йдуть платежі - ніхто не знає.

Повернути кран і набрати воду, як це працює у цивілізованому світі, - проблема. Містом досі їздять машини, які розвозять воду. У квартирах води здебільшого немає. Відсутність води - одна з причин, через яку не вдається запустити тепло у квартири. Втім, росіяни також заявляють про небезпечну обстановку, через що перебування у місті "великих ремонтних бригад" не допускається. Навіть російські так звані "військори", які ніби гриби після дощу об'являються у знищених містах, визнають, що у місті колосальні проблеми з комунікаціями. До весни у Лисичанську лише кілька будинків, у яких є хоч якісь комунікації, більша частина міста - на рівні "середньовіччя".

Табу на спілкування зі світом та отримання інформації

Вже другу весну жителі Лисичанська позбавлені можливості користуватися мобільним зв'язком та інтернетом. За місяці окупації нічого не змінилося - відновлювати зв'язок ніхто не поспішає. А за встановлення супутникового інтернету взагалі можна нарватися на серйозне "перевиховання" та конфіскацію дорогого обладнання. Інтернет є, як стверджують у мережі, у "держустановах", а простих мешканців позбавили доступу до інформації, щоб російська пропаганда та розповіді про "відновлення" сусідніх міст краще лягали в мозок. Єдине, що дозволили окупанти лисичанам, - таксофони з минулого століття, які навіть у разі екстрених ситуацій нічим не допомагають.

Фантастичне "відновлення"

Відновлення комунікацій уперлося в регулярні "прильоти" та небезпечну обстановку. Але "ремонти" квартир - зовсім інша справа: тут не заважає нічого. Окупаційна "влада" активно кинулася створювати "маневрені фонди", розкривати квартири без відома та дозволу законних власників. Чому? Бо під виглядом "ремонтів" здійснюється мародерство. Відмовитися від "заміни вікон та дверей" не можна. Навіть ті, хто живе зараз у Лисичанську, у своїй квартирі, не можуть цього зробити.

Водночас, аварійні та екстрені служби не працюють - вони існують виключно на папері. Тобто не працює та не відновлюється нічого. Тільки "ремонти" квартир процвітають, тому що на цій ниві можна поживитися. "Під шумок" квартири активно виставляються на продаж. Ким? Хто їх купує? Звідки гроші? Така ситуація і такі питання - явно не із сфери відновлення міста.

Що змінилося з минулої весни - за рік? Нічого не змінилось. Окупаційна "влада" не відрапортувала ні про одну капітально відновлену будівлю, жодна зруйнована установа не розпочала повноцінну роботу. Тільки мародерство квартир та завали, які ніхто не прибирає.

Проблема безпеки не лише у "прильотах"

Обстановка у Лисичанську як була, так і залишається напруженою. Згідно з останніми даними, у місті постійно чути звуки війни, в небі - дрони, час від часу - "прильоти" по скупченнях окупантів, які гуртуються в межах міста. Спокою немає. Але проблема не лише у цьому. Навіть якби місто було дуже далеко від лінії фронту, жити в ньому було б небезпечно. Причина в тому, що закон не працює, а тих, хто міг би стежити за виконанням законів, немає. Має рацію той, у кого є зброя в руках. От і доходять із міста новини про вбивства та грабежі.

"Грошей немає"

Основне населення Лисичанська - пенсіонери. Але навіть для небагатьох пенсіонерів, які залишаються в окупації, росіяни не можуть забезпечити фінансування виплат. Місяць за місяцем в мережі з'являються скарги на затримки виплат, на черги в "держустановах" та інші "чинники", які не дозволяють людям жити так, як це було до війни. Про обіцяні виплати за зруйноване житло від окупантів уже всі забули. Насправді, ніхто не компенсував руйнування, а копійки, які люди змогли "вибити" в поодиноких випадках, витрати на ремонт не покриють.

Місто під замком

Щодо вільного переміщення друга весна окупації Лисичанська не відрізняється від першої нічим. Потрапити до міста не так просто. Раніше лисичани могли вільно пересуватися. І приїхати до Лисичанська не було проблеми з будь-якого куточка планети. Але окупанти вирішили позбавити людей такої можливості. На блокпостах можна нарватися на "повний шмон" з конфіскацією особистих речей та іншими неприємними наслідками.

Втім, проїхати до Лисичанська можуть лише громадяни РФ. Якщо у когось родичі живуть в інших країнах і не мають місцевої прописки чи російського паспорта, то не зможуть приїхати ні на свято, ні на похорон. Фактично, місто під замком. Під замком - бо так простіше контролювати, шантажувати, залякувати людей, так простіше порушувати закон, грабувати квартири та наживатися на чужих трагедіях.

Читайте також: Якщо захворів - лягти та померти: "особливості" надання медичних послуг у Лисичанську