«Людина з нізвідки» Павло Губарєв

Про одного з лідерів донецьких сепаратистів Павла Губарєва відомо вкрай мало. Разом з тим, якщо уважно вивчити його біографію, стає зрозуміло, що його просуванням могли займатися люди, добре відомі в Україні.

«Ще три-чотири дні тому мене ніхто не знав. Я, в общем-то, буду скромний: я – ніхто. Я тільки висловлюю справжні сподівання людей, які на площі 1 березня зібралися і сказали своє слово».

Говорячи ці слова на сесії Донецької обласної ради 3 березня, самопроголошений «народний губернатор» Донеччини Павло Губарєв не стільки скромничав, скільки лукавив. Нехай сьогодні Павло Юрійович більше не лідер і навіть не символ самопроголошеної «Донецької Народної Республіки», аналіз біографії Губарєва дуже важливий для розуміння витоків Донбаського сепаратизму.

Біографія

Павло Юрійович Губарєв народився 10 березня 1983 року в м.Сєвєродонецьк, Ворошиловградської області (пізніше Луганської) УРСР.

Навчався в середній школі № 4. Потім закінчив історичний факультет Донецького національного університету за спеціальністю – історик. Деякі джерела стверджують, що потім він отримав ще дві вищі економічні освіти.

Був власником рекламного агентства «Patison», що займається зовнішньою рекламою. Засновник компанії "Морозко", що займається організацією дитячих свят. У мережі є навіть сюжет Макіївського телеканалу «Юніон», в якому Павло розповідає про причини підвищення цін на виклик Діда Мороза. У ролику, втім, найбільш цікаві не розповіді про ціноутворення, а книжкова полиця за спиною Губарєва: «Як керувати собою», «Мистецтво переконувати», «48 законів влади», «Піар «білий» і «чорний», «Відкатники», «Від ефективності до величі»

Читайте також: Бойовик Губарєв носить браслет на нозі, - соцмережі

Відомо також, що Павло Губарєв неодноразово і сам брав участь у дитячих святах, зокрема грав роль Діда Мороза. Він не соромиться цієї професії. Каже, що ця робота його багато чому навчила, адже насправді потрібно бути хорошим психологом, щоб відчути дітей і зрозуміти, що їм буде цікаво в даний момент.

Крім того, Губарєв володів низкою кіосків, які міська влада на чолі з мером Олександром Лук'янченком кілька разів прибирала. На цьому грунті у нього існував конфлікт з мерією.

Сім'я

Дружина – Катерина Губарєва. Була «першим міністром закордонних справ» «ДНР» з 16 травня 2014 року по 15 серпня 2014 року. До цього займалася живописом і навіть виставлялася в одній з творчих галерей столиці шахтарського краю. Крім того, вона організовувала в Донецьку на березі Кальміуса безкоштовні курси йоги.

За інформацією сепаратистського ресурсу DNR LIVE, який раніше пов'язували з сім'єю Губарєвих, Катерина з 2019 року живе та працює в Росії, займається бізнесом у сфері IT-технологій.

З публічного простору вона зникла в 2018 році після того, як її виключили з «передвиборчого» списку сепаратистського руху «Вільний Донбас».

Діти: сини Святослав (2008 р.н.) і Радомир (2010 р. н.), дочка Мілана (2013 р. н.).

Кар'єра: людина з «нізвідки»?

Щодо початку політичної кар'єри Губарєва в ЗМІ зазначалося, що він на початку 2000-х років вступив в загальноросійської громадської ультранаціоналістичний рух «Російська національна єдність», засновником і лідером якого був Баркашов Олександр Петрович. Приблизно в 2004 році Губарєв був головою Української Громадської організації «Руська національна єдність». За деякими даними, ця організація була створена Партією регіонів як група противаги в період гучної «Помаранчевої революції» в 2004 році. У 2005 році «Російська національна єдність» припинила своє існування. Були опубліковані фотографії участі Губарєва в зборах білоруського РНЕ і відеозапис його участі в зборах РНЕ в Ростові.

Сам Губарєв в різний час як підтверджував це, написавши на своїй сторінці в Фейсбуці, що «...дійсно в молодості перебував у русі Російська національна єдність», так і спростовував, заявивши в інтерв'ю, що не перебував у РНЄ, але в молодості брав участь у військово-патріотичних зборах цієї організації.

Читайте також: Бойовик Губарєв похвалився, що до нього в друзі додався Михайло Пореченков

У 2005 році Губарєв кілька місяців був директором Донецького ТОВ «Центр комерційної безпеки», а в 2007-2009 рр. — очолював ТОВ «ВКФ Рекком». За обома компаніями стояли одні й ті ж люди, крім того, обидві вони залишилися винні «Промінвестбанку» мільйони гривень, які займали в 2007-2008 рр. у 2009-му банк викупив російський державний «Зовнішекономбанк», який зажадав повернення грошей. Компанії намагалися судитися у фінустановою, але в підсумку змушені були почати процедуру банкрутства. Сума боргу двох компаній до того моменту вже зросла до 24 млн. грн. Серед засновників – Ніна Бондаренко та Роман Деушев, який обирався депутатом Макіївської міськради від Партії регіонів.

Партнером Ніни Бондаренко в інших компаніях і фондах виступав Вадим Бондаренко. У серпні 2011-го він стає заступником Державної податкової інспекції Донецької області. Протягом трьох місяців його безпосереднім начальником був Олександр Клименко. А через три місяці Бондаренко очолить обласну податкову, а Клименко-спочатку податкову службу, а потім Міністерство доходів і зборів, що об'єднувало в собі функції податкової та митниці. Олександр Клименко вважався «скарбником» «сім'ї», який стежив, щоб потрібні суми йшли в потрібному напрямку.

Через громадську організацію «Європейський вибір» Ніна Бондаренко пов'язана з Едуардом Бондаренко, який з травня 2012-го очолює «Донбасенерго». Дана компанія найбільш цікава тим, що була важливим елементом схеми, за якою легалізувалося вугілля, видобуте в нелегальних шахтах-копанках (багато ЗМІ пов'язували цей бізнес з Олександром Януковичем). Крім того, в 2006-му Вадим і Едуард Бондаренко стали депутатами Донецької міськради від Блоку Наталії Вітренко, а Губарєв обрався депутатом Куйбишевської районної ради в місті Донецьку від тієї ж політичної сили і був керівником фракції Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція».

Таким чином, Губарєв через своїх бізнес-партнерів виявився пов'язаний з людьми, які представляли в Донецькій області інтереси «сім'ї», головною дійовою особою якої був старший син екс-президента Януковича Олександр. Відповідно, вважати одного з лідерів сепаратистів людиною, що взялася з нізвідки-неправильно.

У 2006 році Губарєв очолює Громадську організацію «Європейський вибір», бере участь в акціях протесту проти НАТО, які проходили у Феодосії.

У 2007 році він склав депутатські повноваження.

У 2010 році Губарєв був довіреною особою кандидата в народні депутати, що представляє партію Тігіпка «Сильна Україна».

«Народний губернатор»

Після початку політичної кризи на Україні в 2014 році очолив організацію «народне ополчення Донбасу».

Ось що він сам про це говорив в інтерв'ю «Російській газеті»:

«Ще 25 лютого я був директором власного рекламного агентства. Останні три місяці я майже не займався бізнесом, а моніторив суспільно-політичну ситуацію і писав у фейсбук. Як, напевно, і більшість моїх співгромадян. Бізнес пішов вниз, але ми всі були в напрузі.

Коли я почав моніторити ситуацію, то з'ясувалося, що в Донецьку є близько 20 [політичних] організацій, але політичної сили, за якою могли б піти люди, серед них немає. Велика частина з них проплачена Партією регіонів, щоб спеціально гасити протест. Людям платили від восьми до 20 тисяч гривень (від тисячі до двох з половиною тисяч доларів) на добу, щоб вони говорили, що в Донецьк ніхто не прийде і все тут буде нормально.

Деяким лідерам «народного ополчення» стало зрозуміло, що під весь цей бульйон потрібно звалити місцеву владу, яка дискредитувала себе.  Я, відсіявши проплачених, викристалізував групу людей, які були так само непримиренно налаштовані [по відношенню] до влади. Ми організували «народне ополчення Донбасу», і на раді мене обрали командиром».

Сепаратист стверджував, що за ним стояло 7 тисяч «ополченців».

1 березня 2014 року на мітингу проросійськи налаштованих громадян у Донецьку був обраний «народним губернатором» Донецької області.

Прихильники Губарєва кілька разів захоплювали будівлю Донецької обласної адміністрації і встановлювали над нею російський прапор, але потім витіснялися звідти міліцією. При цьому сам Губарєв зазначав, що не бачить в цих діях нічого протизаконного, так як їх спровокувала своїми діями «київська хунта».

3 березня Губарєв зажадав проведення референдуму про подальший статус Донецької області, виступав за федералізацію, підвищення економічної самостійності регіону, статус російської мови як другої державної.

6 березня Губарєв був заарештований співробітниками СБУ у своїй квартирі в Донецьку. Йому були інкриміновані ч.1 ст. 109 КК України (дії, спрямовані на насильницьку зміну або повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади), ч. 2 ст. 110 КК України (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) і ст. 341 КК України (захоплення державних або громадських будівель або споруд). Наступного дня був заарештований Шевченківським районним судом Києва. Згодом МЗС РФ оголосив Павла Губарєва політв'язнем.

Під час арешту утримувався в СІЗО СБУ, де, за його твердженнями, піддавався неодноразовим тортурам і знущанням.

Клопотання про звільнення «народного губернатора» виходили від активістів «ДНР» і глави російського МЗС Сергія Лаврова.

9 березня 2014 року в Донецьку пройшов мітинг, що зібрав близько 3 тисяч осіб, на якому мітингувальники вимагали звільнити Губарєва.

25 квітня Павло Губарєв оголосив безстрокове голодування на знак протесту проти «вбивств мирних жителів Слов'янська». Спостерігачам ОБСЄ на Україні було відмовлено у відвідуванні Губарєва, у зв'язку з чим російські представники припустили, що його стан здоров'я різко погіршився. 26 квітня 2014 року президент Швейцарії Дідьє Буркхальтер повідомив МЗС РФ, що ОБСЄ вдалося домогтися допуску до заарештованого.

7 травня 2014 року Павло Губарєв, заступник «народного мера» Слов'янська ігор Перепечаєнко і активіст з Херсонської області Сергій Злобін були звільнені на блок-посту в Слов'янську в обмін на трьох офіцерів «Альфи»: підполковника Ростислава Кияшко, майора Сергія Потьомського і капітана Євгена Варинського, які були захоплені донецькими ополченцями 27 квітня.

Таке рішення влади політологи розкритикували. Зокрема, Павло Нусс заявив, що не потрібно було звільняти Губарєва, оскільки з його звільненням «сепаратизм» буде ще більше розвиватися.

Говорячи про свій арешт, Губарєв заявив, що «иївській хунті» спочатку не подобалася його діяльність, тому нібито навіть планувалося викрадення членів його сім'ї. А заарештували його тому, каже «народний губернатор», що біля нього виявився зрадник. Він зазначив, що ім'я зрадника знає і, за його словами, зрадник буде з часом жорстоко покараний за свій вчинок.

В інтерв'ю після звільнення Павло Губарєв стверджував, що найбагатша людина України чи то підкуповував, чи то утримував багатьох сепаратистів.

«Почали з'являтися лідери так званого народного ополчення у всіх містах. І партія влади, олігархи наші східні, вдалися до тих же зручних для них засобів підкупу. Про погрози, напевно, мова вже не йшла, швидше підкуп та інтриги, так почали працювати з активістами народного ополчення. Виявилося, що дві третини з активістів вже на утриманні олігарха Ахметова. Дуже невелика група осіб зберігала вірність ідеї, але при цьому все одно брала гроші. Гроші брали всі!», —

сказав Губарєв і підтвердив свій намір і далі критикувати існуючі порядки і владу.

Таким чином, судячи з цих звинувачень на адресу Ахметова, встановити зв'язок з "народним губернатором" у Ріната Леонідовича так і не вийшло.

Про це ще в 2014 році писав і донецький журналіст Олексій Мацука. У коментарі «Главкому» він припустив, що Губарєв не контролюється місцевими олігархами. «Це – проєкт Москви. Вони (Губарєв та його люди – ред.) отримували вказівки звідти, отримують їх і сьогодні. До Губарєва їздять депутати Державної Думи РФ, зокрема комуніст Володимир Безсонов. Зустрічаються з ним і місцеві комуністи. Це приклад роботи п'ятої колони в Україні. Раніше він працював з партією Вітренко, а також контактував з Донецькою міськрадою, коли там працював Микола Левченко», – розповів Мацука. «Настільки радикальні та впевнені дії Губарєва можна пояснити «розміром» обіцянок з Москви», – припускає журналіст з Донецька.

Втім, говорити про проросійські настрої як у місті, так і області не доводиться. Партії, орієнтовані на Росію, набрали на останніх парламентських виборах менше 1%, та й немає в місті навіть газети, яка б відображала думку прихильників «руського миру».

Після повернення з СІЗО, Губарєв активно включився в політичне життя регіону, став одним з організаторів референдуму про незалежність «Донецької республіки».

Після 11 травня в інтерв'ю російським журналістам він заявив, що волевиявлення пройшло на високому рівні, 90% учасників референдуму проголосували за незалежну «ДНР». Тепер, як він вважає, потрібно сформувати уряд, парламент, інші органи влади нової держави.

Примітно, що журналісти відразу ж відзначили, що в стані керівництва «ДНР» теж, очевидно, буде процвітати «кумівство», тому що дружина Губарєва Катерина, відразу стала «міністром закордонних справ» «ДНР».

Крім цього Губарєв заявив, що його головним завданням на найближчий час є організація нової партії «Новоросія», на основі якої і будуть сформовані всі органи влади. Також Губарєв повідомив журналістам, що в принципі він вважає, що «ДНР» повинна увійти до складу Росії, а порядок в країні можуть навести лише миротворчі війська РФ.

Напади

2 червня 2014 року з гранатомета був обстріляний офіс Губарєва в Донецьку в будівлі колишньої Донецької обладміністрації. Нападники цілилися у вікно кабінету, але промахнулися.

5 червня 2014 року Губарєв був оголошений в розшук за підозрою в скоєнні ряду кримінальних злочинів, передбачених КК України.

У липні 2014 призначений начальником мобілізаційного управління Міністерства оборони «ДНР». У вересні повідомив, що залишив цей пост.

12 жовтня 2014 року близько 21:00 години на Павла Губарєва було скоєно замах. Автомобіль Audi Q7, в якому він їхав, був обстріляний на дорозі Ростов-на-Дону – Донецьк біля КПП Маринівка на території «ДНР» з іншого автомобіля, що наздогнав їх, вилетів у кювет і врізався в стовп. Губарєв отримав дрібні локальні контузійні вогнища 1-го типу в лівій тім'яній частині голови в результаті удару машини об стовп і був госпіталізований в лікарню Ростова-на-Дону в несвідомому стані. Наступного ранку автомобіля на місці події не виявилося.

10 листопада Губарєв був виписаний з лікарні та прибув до Донецька в нормальному самопочутті.

У січні 2015 року був викрадений з офісу чеченцями і перевезений на базу в Зугресі (Донецька область). За словами Губарєва, причиною викрадення стали нібито його звинувачення на адресу глави Чеченської республіки Рамзана Кадирова в організації терактів у Парижі. Після з'ясування всіх обставин його повернули додому.

26 червня 2015 року був включений до списку санкцій ЄС під номером 10. Йому, як і іншим фігурантам списку, заборонений в'їзд до ЄС, а рахунки в європейських банках, якщо такі існують, будуть заморожені.

У листопаді 2015 року з'явилася інформація про те, що головний ідеолог «Новоросії» Павло Губарєв їздить по російських містах, презентуючи свою книгу «Факел Новоросії», яка стала одним з перших свідчень про початок війни, яку Росія принесла на український Донбас.

У ній він розповідає чому ж мрії про «руський мир» не втілилися в реальність, і хто ж в цьому винен. Губарєв скаржиться на мізерне фінансування з боку РФ на його гаряче улюблене підприємство «Новоросія». А ті гроші, які виділялися, пояснює він, були нещадно розкрадені місцевими бандитами.

Читайте також: Сепаратист, письменник, Дід Мороз: Губарєв почав гастролі по РФ

Крім того, Губарєв зазначає, що Росія поводилася занадто зарозуміло по відношенню до «молодших донецьких братів», і це стосується як верхівки, так і російського народу в цілому.

«Занадто зіпсувалися люди, занадто продалися, стали непрацюючими споживачами благ, як на Заході. Мільйони безглуздих, інфантильних споживачів, які не бажають нести ніяких тягот. Витримали б вони повноцінну економічну блокаду країни Заходом», –

пише Губарєв у своїх мемуарах. Він зізнається, що його люди завозили бойовиків Гіркіна на Донбас на вантажівках «Нової gошти». Однак, зауважує Губарев:

«Ми сподівалися і вірили до останнього,що це буде Крим, що ми зараз швиденько покажемо, що ми тут – нормальні пацани. А «cтрілківці» спочатку були готові до війни, крові і вбивства».

Ігор Стрєлков та Павло Губарєв

Також Павло Губарєв нарікає на те, на що перетворили його рідний край – замість «великої держави», «ДНР» стала оплотом криміналу та беззаконня.

28 січня 2016 року ЗМІ поширили інформацію про призначення Павла Губарєва мером міста Ясинувата. У той же час Губарєв відвідав Ясинувату, в якій зібрався мітинг за підтримки НЗФ «Схід», учасники якого не дали Губарєву зайти в будівлю адміністрації.

)

У свою чергу сепаратистські ЗМІ повідомили, що ватажок «ДНР» Олександр Захарченко особисто приїхав переконувати місцеве населення припинити акції протесту.

Захарченко просив жителів Ясинуватої не противитися рішенню про призначення Губарєва, а в разі, якщо вони перестануть пікетувати «адміністрацію» міста, і деякі блага.

У свою чергу, Ясинуватці просили Захарченка призначити Губарєву ряд заступників, які б контролювали всі дії одного з ідеологів фейкової «новоросії».

Терорист Захарченко пообіцяв, що якщо протести припиняться, то для Ясинуватої збільшать бюджет, і вирішать найбільш гострі міські проблеми: ремонт доріг, пуск і дофінансування низки важливих міських об'єктів, які були «заморожені» внаслідок війни.

Однак 10 березня 2016 року новим в.о. мера Ясинуватої замість Юрія яненка був призначений Дмитро Шеховцов.

9 березня 2016 року лідер донецьких сепаратистів Павло Губарєв, який організовував перші мітинги так званої «російської весни» в березні 2014 року, визнав, що антиукраїнське повстання на Донбасі було організовано зовнішніми силами.

Читайте також: Губарєв розповів, хто привів «російську весну» на Донбас

Таку заяву він зробив в інтерв'ю підконтрольній терористам газеті «Новоросія».

Зокрема, він заявив, що без допомоги «організуючої сили ззовні», неможливо буде повторити аналогічне повстання в інших містах південних областей України. Відповідаючи на питання про те, чи можливе повторення донецьких подій в Одесі, Губарєв сказав:

«Я можу сказати одне – як тут, так і там, не можна розраховувати на регіональні, муніципальні еліти. Ми проводили аналіз і зробили висновок, що не можна спиратися на еліти окупованої Новоросії, не вийде. Опора буде знову виставлена за принципом: підтримка широких народних мас і залучення організуючої сили ззовні. Як у нас було: Безлер приїхав, потім Стрєлков. Тому, думаю, що перш за все спиратися доведеться на ту ж вічеву демократію, на думку широких народних мас, які повинні будуть вийти на вулицю. Необхідно буде привнести цим масам організуючу силу. Виходячи з того, що та організуюча сила сидить по в'язницях, то немає іншого виходу, ніж привнести цю структуру ззовні».

У тому ж інтерв'ю Губарєв розкритикував польового командира Олександра Ходаковського, з яким ворогує в Ясинуватій. Губарєв звинуватив його в тому, що Ходаковський з самого початку намагався задушити «російську весну» і брав участь в арешті самого Губарєва 6 березня 2014 року.

Висловлювання

Про Януковича:

«Він (Янукович – ред.) зрадник і боягуз. І злодій. Заперечувати це нікому, Він йшов з одними гаслами, а виявилося, що він тупо пиляв гроші. (Інтелігентний чоловік знову підказує:»він перетворив партію на фінансову піраміду".) В піраміду, так. По суті, Янукович – це політичний труп».

Захоплення

На сайті своєї компанії він вказував, що є «спадкоємцем еллінських традицій», тобто виступає за гармонійний розвиток душі, розуму, а також тіла. Сам Губарєв займається тайським боксом, вуличним фітнесом, стаєрським бігом, а також любить читання. Губарєв, як стверджують його екс-колеги по рекламному бізнесу, теж непогано малював і дарував свої картини друзям.

Теперішній час

За деякою інформацією, Павло Губарєв з 2019 року проживає РФ разом з дружиною.

Він нічого не публікує на своїх сторінках у соцмережах з 2019 року, як і Катерина Губарєва. Колишньому «народному губернатору» і одному з ідеологів «Новоросії» відмовили в реєстрації кандидатом на «виборах» глави «ДНР» восени 2018-го. У тому, що трапилося він звинувачував нинішнього главу «ДНР» Дениса Пушиліна і тодішнього помічника президента Росії Владислава Суркова.