29.05.2021, 20:02

Піти «красиво»: вбивця з тонкою душевною організацією Олексій Мозговий

Ольга Ранская | Всі новини автора
Алексей Мозговой
Ukrainian

Олексій Мозговий був одним з найяскравіших польових командирів і лідерів т.зв. «ополчення» Донбасу. Його навіть називали «новоросійським Че Геварою». Можливо, він був занадто жорстким, безкомпромісним і некерованим. Але ж відомо, що такі люди вмирають набагато раніше тих, хто гнучкий і готовий до компромісів. До того ж в «ЛНР» подейкували, що Мозговий зробив свою справу і тепер повинен піти. Піти «красиво»: померти від руки диверсантів або кого-небудь ще зі своїх заздрісників і ворогів…

Мозговий Олексій Борисович – один з лідерів т.зв. «народного ополчення Луганської Народної Республіки», командир механізованої бригади «Призрак» Збройних сил т. зв. «Новоросії». Був персоною нон-грата в Україні і внесений до «чорного списку» ЄС.

Дитинство, юність

Олексій Борисович Мозговий народився 3 квітня 1975 року в селищі Нижня Дуванка (Сватівський район, Ворошиловградська (пізніше – Луганська) область, Україна).

Батьки – прості селяни, а предки Мозгового були слобідськими козаками, з яких свого часу вийшов легендарний кошовий отаман запорожців Іван Сірко.

Сімейний стан – розлучений.

Кар'єра

  • В юності Олексій Мозговий служив в армії за контрактом, а потім став співробітником військкомату Сватівського району.
  • Керував Луганським відділенням організації «Молода гвардія».
  • До початку конфлікту на Донбасі працював у будівельному бізнесі.

Політична діяльність

В кінці 90-х років минулого століття Мозговий захопився політикою. Під час виборних кампаній він брав активну участь в організації роботи виборчих дільниць, а також займався агітацією населення.

Участь у збройному конфлікті на сході України

Під час Євромайдану перебував на заробітках у Росії. Потім повернувся на батьківщину і брав активну участь у збройному конфлікті на сході України як лідер «ополченців» Луганської області.

10 квітня 2014 року в Державній Думі Росії відбулася зустріч Мозгового з лідерами парламентських партій ЛДПР і «Справедлива Росія» — Володимиром Жириновським і Сергієм Мироновим. За його власними словами, йому вдалося заручитися їх «моральною підтримкою».

21 квітня стався розкол у лавах луганських прихильників референдуму. Під час т.зв. «Народного сходу Луганщини» Мозговий з підконтрольним йому загоном спробував пройти в будівлю СБУ м. Луганська, де в цей момент починався з'їзд народних делегатів. Після недовгого зіткнення (без застосування зброї) Олексій Мозговий виліз на барикаду біля будівлі, вітається радісними криками народу. Однак ця спроба була відбита, і Мозговий пішов з міста, залишивши СБУ своїм колишнім союзникам.

А 6 травня 2014 року був оприлюднений відеозапис, на якому О. Мозговий в компанії О. Царьова (екс-нардеп України) та В. Болотова (Валерій Болотов, перший лідер «ЛНР» і луганських «повстанців», — прим. ред.) заявили про те, що йде за ними народ згоден на примирення і щільне співробітництво на благо Донецька та Луганська.

Ось що розповів в інтерв'ю одному російському інтернет-виданню колишній офіцер його батальйону.

«Загін Олексія Мозгового був сформований в Луганську в кінці весни (2014 року — прим. ред.) відразу після захоплення СБУ повсталими. Спочатку він займався охороною периметра СБУ, люди розставляли блокпости, вели зовнішню охорону. Тим часом один з лідерів повсталих, Болотов намагався вести переговори з українською владою — за чутками, з Єфремовим (Олександр Єфремов, колишній губернатор Луганської області — прим. ред.), проти чого Мозговий різко виступав: він був прихильником Новоросії».

Мозговой

На цьому грунті у них виник розлад. Мозговий навіть був заарештований, його взяли «на підвал» в СБУ. Але командира звільнили прихильники, і лідер «Призрака» пішов у колишній табір відпочинку на кордоні з Росією. Там він почав формування і навчання своєї механізованої бригади.

Походження назви «Призрак»

Загін Мозгового ще не називався «примарою». Але коли по ньому вдарили українські ВПС, і Київ повідомив про знищення терористів, то цілі й неушкоджені соратники Мозгового після цього жартома назвали себе «призраками».

Мозговой

Розвиток конфлікту

Деякий час підрозділ займався утриманням периметра Луганська, але після чергового конфлікту з Болотовим підрозділ пішов з нього на Лисичанськ. Там воно, об'єднавшись з Сєвєродонецьким підрозділом Козачої Національної гвардії Павла Дрьомова, надійшло під командування Стрєлкова (Ігор Стрєлков, колишній міністр оборони «ДНР», — прим. ред.) і активно співпрацювало з ним. Це також могло вдарити по відношенню до мозкового з боку центру».

22 липня 2014 року «Призрак» залишив Лисичанськ за наказом Стрєлкова, і бригада перебазувалася в Алчевськ.

Влітку 2014 року Мозговий намагався сформувати раду командирів «Новоросії», яка повинна бути альтернативним штабом, центром всіх підрозділів «Новоросії». Однак більшість командирів з тієї чи іншої причини це проігнорували: одні злякалися, інші порахували, що їх хотіли підім'яти під себе.

Мозговой

З тих, хто приїхав на раду, хто згодом був заарештований, хто загинув, хто просто опинився від ідеї й підкорився або «ЛНР», або «ДНР» в залежності від місцезнаходження.

Читайте також: Бойовик з позивним «Вагнер»: вбивство Мозгового було скоєно за наказом Плотницького

Олексій Мозговий завжди був прихильником великої «Новоросії» з восьми республік і виступав проти поділу на області. У політичних поглядах він був православний націоналіст з лівими ідеями, розумів націоналізм як захист російського світу, а не нацизм. Через свої ліві ідеї він вважав, що війна йде не між українцями й росіянами, фашистами й антифашистами, а між олігархами, що ділять сферу впливу.

3 вересня 2014 року о.Мозговий висловив думку про те, що представники одного народу — активісти Майдану і «Новоросії» — вбивають один одного, але жителі останньої, на відміну від представників Майдану, не перебувають під впливом ідеологічної машини заходу. Він зазначав, що «ми як виступали проти олігархату, так і будемо виступати», а для цього необхідно об'єднатися і всім разом виступати проти влади в Києві.

Про свої стосунки з урядом «ЛНР» і «ДНР» заявляв так:

«Я борюся не за Луганську народну республіку. Я борюся за Новоросію, і до її складу повинні увійти не тільки Луганська і Донецька області, а вся територія Південного Сходу країни. Хочу зазначити, що з самого початку мені не подобалася ідея створення двох республік з двох областей. І що далі? До чого це призведе? Які перспективи? Дві республіки, два уряди, припустимо два президенти. Потім утворюється ще одна область-Республіка, у якій також буде свій уряд. Скільки таких республік буде? Це називається " розділяй і володарюй». Я впевнений, що Новоросія матиме більш перспективне майбутнє, ніж окремі Республіки, утворені з невеликих областей Донбасу».

15 вересня 2014 Мозговий виступив з різкою критикою Мінської угоди і зажадав негайної відставки урядів обох «народних республік».

17 вересня 2014 року виступив з різкою критикою утворення «Об'єднаної армії Новоросії».

20 жовтня 2014 року з'явилося відео, на якому Ігор Плотницький, Микола Козіцин і Олексій Мозговий оголосили про примирення і про подальшу співпрацю.

У листопаді того ж року дав спільне з Козіциним інтерв'ю «Новій газеті». Журналіст «Нової газети» звернула увагу, що в кабінеті у Мозгового знаходилися ікони, прапор Перемоги — копія штурмового прапора 150-ї ордена Кутузова II ступеня Ідрицької стрілецької дивізії, поставленого 1 травня 1945 року над Рейхстагом, і Бакланівський чорний прапор з черепом, кістками і цитатою з» символу віри: «Чаю воскресіння мертвих і життя майбутнього століття. Амінь».

Розстріл як прояв «народовладдя» та інші конфлікти

25 жовтня 2014 року в підконтрольному «ЛНР» Алчевську відбувся «народний суд» під головуванням Олексія Мозгового над двома чоловіками, підозрюваних у зґвалтуванні 15-річної І 13-річної дівчаток, в ході якого близько 300 жителів міста шляхом «підняття руки» проголосували за смертний вирок через розстріл одному з чоловіків, а іншого засудили до відправки на лінію фронту, щоб він міг «спокутувати свою провину і померти з честю». В ході даного засідання Мозговий заявив: «Нехай навіть юридична громадськість заявить, що це недосконала форма з точки зору юриспруденції, але зате це досконала форма народовладдя. Сьогодні у вас є перший шанс дійсно проявити себе як активне громадянське суспільство з активною позицією і правом слова».

Тоді ж Мозговий сказав, що «патрулю буде дано особливий наказ – всіх дівчат заарештовувати, які будуть перебувати в шинках», зазначивши? що «жінка повинна бути берегинею вогнища, матір'ю. А якими матерями вони стають після шинків?». Згодом Мозговий назвав свої слова про арешт дівчат за відвідування кафе не наказом, а спробою змусити присутніх на засіданні «народного суду Новоросії» задуматися про моральність.

Мозговий неодноразово повідомляв про розбіжності з керівництвом самопроголошеної «ЛНР». Так, конфлікт стався на початку травня: Мозговий звинуватив «управлінців і родичів влади ЛНР» у встановленні «диктатури» та ігноруванні інтересів народу.

8 травня 2015 року в Алчевську, на території «ЛНР», відбувся форум міжнародної солідарності «Антифашизм, інтернаціоналізм, солідарність», в якому взяли участь делегати з Росії, України, Білорусії, Італії, Іспанії, Греції, Великобританії, Німеччини та Туреччини. В організації та проведенні Форуму взяв активну участь комбриг «примари» Мозговий, який також відкрив захід своєю вступною промовою. Керівництво «ЛНР» перешкоджало проведенню форуму, погрожуючи Мозговому тяжкими наслідками у разі його проведення. Однак, Мозговий не підкорився і форум провів.

9 травня Мозговий організував всупереч забороні Плотницького військовий парад в Алчевську. За словами Мозгового люди Плотницького йому прямо заявили, що якщо він посміє провести парад, то його вб'ють.

Мозговой

Замахи та смерть

Перший замах на О.Мозгового було скоєно 7 березня 2015 року в Алчевську. Деякі говорили, що його хотіли просто налякати, але він сам прийшов до версії помилки виконавця. Тоді було підірвано радіокерований пристрій, але виконавець замаху не врахував того, що машина на підйомі зменшує швидкість, і тому занадто рано активував пристрій. Мозговий тоді отримав осколкові поранення голови. Після березневого замаху Мозговий сказав у відеозверненні, що прощає нападників.

Другий замах було скоєно 23 травня 2015 року о 17:30-17:45 майже на тому ж самому місці біля селища Михайлівка. Автомобіль Мозгового рухався з Алчевська в Луганськ по дорозі М-04; біля старого блок-поста при в'їзді в селище поруч з автомобілем було підірвано відволікаючий вибуховий пристрій («хлопавка»), потім машина була обстріляна з кулеметів та іншої автоматичної зброї. Шансів піти живим у комбрига не було. Разом з ним загинули його прес-секретар (мати трьох дітей Ганна Асєєва), двоє охоронців і водій. Також загинуло двоє мирних жителів, чия машина опинилася в цей момент поруч з машиною Мозгового.

Начальник слідчого відділу генпрокуратури «ЛНР» Леонід Ткаченко повідомив, що слідство розглядає кілька версій того, що сталося, «в тому числі і про роботу диверсійних розвідувальних груп з боку України».

В Адміністрації Президента України вбивство Олексія Мозгового пов'язали з його конфліктами з керівництвом "ЛНР».

Глава самопроголошеної «Луганської народної республіки» Ігор Плотницький назвав вбивство Мозгового нападом на «всіх людей, що захищають право на існування ЛНР», повідомляє контрольований озброєними прихильниками «ЛНР» «Луганський інформаційний центр».

На думку Плотницького, смерть Мозгового могла бути вигідна тільки Київському керівництву, яке замість руху до миру в рамках Мінських домовленостей прагне підірвати політичну стабільність всередині республік Донбасу і «зіштовхнути нас на хиткий шлях нової ескалації військового конфлікту».

Загалом, Київ і керівництво «ЛНР» обмінялися взаємовиключними заявами: в Україні вбивство комбрига розцінили як один з епізодів переділу влади в республіці, в Луганську — поставили під питання виконання Мінських угод.

Ось що говорить про вбивство мозкового офіцер «Призрака».

«Офіційний Луганськ говорить про версію української диверсійно-розвідувальної групи (ДРГ). Її підтримали українські диверсанти із загону «Тіні». Але це версія липова та грішить неточностями.

Залишаються дві версії крім офіційної. Наприклад, бізнес-версія про контроль над комбінатом. Алчевський металургійний комбінат (АМК) – містоутворююче підприємство, без нього місто помре. Мозговому надходили бізнес-пропозиції з Росії, але він їх відкидав. АМК може принести великі прибутки, навіть якщо його не просто запустити, а всього лише розпиляти на металобрухт. Ми думали, що покупці хотіли його просто попиляти і згорнути під шумок війни, оскільки запускати виробництво у військових умовах ризиковано. Олексій Борисович не допускав туди тих людей, які хотіли попиляти і перепродати.

Третя версія: 90% людей в бригаді впевнені, що загибель Мозгового стала результатом невдоволення ним з боку керівництва ЛНР. (Після вбивства командира батальйону» Привид «влада самопроголошеної республіки підтвердила наявність»різних (З Мозговим) поглядів на політичні процеси». «Але в бою за Луганську народну республіку ми стояли пліч — о-пліч», – підкреслив глава ЛНР Плотницький. — «Газета.Ru».). Центр боявся, що Мозговий потенційно може зібрати навколо себе впливових людей, які донесуть до Москви і до всього світу, враховуючи зв'язки з антифашистами з інших країн, те, що Плотницький не дбає про республіку, де процвітають злодійство, корупція, йде «злив» Новоросії.

За 2 місяці до вбивства бригада «Призрак» офіційно увійшла до складу народної міліції ЛНР як територіальний батальйон. Але при цьому бригада зберігала автономність, і сам Мозговий зберігав свою політичну риторику.

Мозговий розповідав, що йому натякали, погрожували смертю або підвалом, якщо він проведе в Алчевську парад Перемоги і антифашистський форум. У підсумку він їх все одно провів. Після проведення параду і форуму з ЛНР Мозговому пред'явили ультиматум: він повинен був відмовитися від командування бригади до 24 травня і зректися своєї активної політичної позиції. Мозговий відмовився залишити командування, але при цьому намагався вирішити питання шляхом мирних переговорів з керівництвом ЛНР.

23 травня Мозговий їхав зі штабу зі своєю командою (можна припустити, що на переговори) і його вбивають.

Комбриг принципово не посилював охорону. Мені здається, він, як людина чесна, не вірив, що його можуть вбити так підло.

Він знав про вбивство Бетмена, знав, що прокуратура ЛНР офіційно визнала, що він був убитий при спробі затримання. Очевидно, там було занадто багато свідків, і версія про українську ДРГ виглядала б просто абсурдною. Однак Бетмен був більш жорстким і менш договороздатним командиром, Мозговий ж сподівався, що йому вдасться все вирішити шляхом переговорів.

Можливо і змішання трьох версій: вбивство Мозгового виявилося вигідним для української, Луганської та російської сторін.

У будь-якому випадку, відразу після замаху бригадні підрозділи підняли по тривозі і поставили на охорону всіх своїх об'єктів, у тому числі штабу. Боялися, що власність відіжмуть або ЛНР, або козаки.

Чому командування бригади після вбивства погодилося з версією про ДРГ? Тому що наші здогадки не докази-ніяких реальних доказів у бригади немає. А вносити смуту до лав армії ЛНР без доказів було б тільки на руку українській стороні. У бригаді сподіваються на те, що і далі зможуть продовжувати справу Мозгового — «битися з українським фашизмом» за ідеали Новоросії. Бригада хоче зберегти автономність у складі народної міліції ЛНР"»

Що стосується незалежних журналістів , політиків і ополченців «ЛНР», то більшість з них поклали провину за вбивство Олексія Мозгового на Кремль і керівництво «ЛНР», яке Мозговий напередодні замаху прямо звинуватив у зраді, «змові з київською хунтою».

Погляди

26 серпня 2014 року в інтерв'ю газеті "Ізвєстія" Мозговий заявив:

"Багато хто вважає, що ми терористи, що воюють не місцеві ополченці, а представники іншої держави. Ми, зі свого боку, намагаємося пояснювати, що це не так, виходити на контакт з тими людьми, хто налаштований проти нас, і доводити, що ми насправді жителі цього регіону і не хочемо воювати саме з ними. Ми повстання робили заради простого народу. Навпаки, ми хочемо об'єднати те, що роз'єднали справжні сепаратисти в 1991 році в Біловезькій Пущі».

Олексій Мозговий в скайпі з командирами батальйону «Дніпро»:

Олексій Мозговий був критиком нинішнього керівництва сепаратистів, підтримуваного Москвою, а також підписаних у Мінську угод, спрямованих на припинення військових дій.

У березні Мозговий заявив, що боротьба з «фашизмом» в Україні – не що інше як бізнес і спосіб заробити.

«Хороші ви мої, немає фашизму. Антифашистський рух це... Ну, знаєте, як в комп'ютерах, так? Є вірус, є антивірус. Вірус створює той, хто створює антивірус... Це все бізнес, найчистіший бізнес. Ось і все. Можна створити одну хвилю, на якій створюємо іншу, заробляємо і там, і там. Все", – сказав в одному зі своїх інтерв'ю.

Жорстко стояв на своєму: «Донбас повинен бути незалежною державою, влада повинна бути народною, олігархів до нігтя, а ополченці повинні дійти до Києва».

Захоплення

Будучи потомственим козаком, ще в дитинстві Олексій Мозговий навчився поводитися з козачою шашкою.

Незважаючи на свою сувору зовнішність, Олексій Борисович з дитинства виявляв ознаки досить тонкої душевної організації. Був солістом у чоловічому фольклорному ансамблі Сватівського району. У складі ансамблю Мозговий виступав на різних музичних фестивалях.

Мозговий був поетом і автором-виконавцем. Складав і співав пісні, як російською, так і українською мовами.

Один з офіцерів «Призрака »в інтерв'ю сказав про Мозгового так: «Був обдарованою людиною, добре співав, виступав у конкурсах самодіяльності, після служби в армії деякий час у військкоматі працював, мав мобілізаційний досвід. Був дуже простим у спілкуванні людиною, з ним відчувалося, що розмовляєш з одним. Був добрим і довірливим, на цьому і погорів. У нього не було підозрілості, людина, сам кристально чесний, і інших вважав такими ж».

Читайте також: Ватажок "Призрака" Мозговий сам напророкував свою смерть

Олексій Мозговий похований 27 травня 2015 року в місті Алчевську.

23 травня 2016 року в річницю загибелі командира бригади ополчення «Призрак» Олексію Мозговому в Алчевську було відкрито пам'ятник. Монумент був встановлений на площі перед Палацом культури металургів за сприяння «Фонду допомоги Новоросії».

Журналіст і блогер Денис Казанський з цього приводу написав у своєму Facebook:

«Незручно вийшло якось з Олексієм Борисовичем, але нічого. Це життя. Зате пам'ятник поставили он який хороший. Пам'ятник – це завжди будь ласка. Росія на пам'ятники і медальки щедра. Воюй, вмирай, Батьківщина тебе не забуде. Питань зайвих ніхто не задасть...»

памятник_Мозговому

Читайте також: Як ліквідували Мозгового – реконструкція подій

тизер: